Рішення

від 19.04.2012 по справі 5011-30/979-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/979-2012 19.04.12

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет комунікації"

Про стягнення 37 235 грн. 11 коп.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 -представник за довіреністю № б/н від 03.01.12.

Від відповідача не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама "Печерської районної у м. Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет комунікації" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором сервітуту № 87 від 04.08.10. в сумі 37 235 грн. 11 коп., а саме: 34 204 грн. 80 коп. -сума основного боргу; 767 грн. 50 коп. -3% річних; 376 грн. 59 коп. -збитки від інфляції; 1 886 грн. 22 коп. -пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті наданих послуг, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет комунікації" виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.12. порушено провадження у справі № 5011-30/979-2012, розгляд справи було призначено на 21.02.12. о 11-20.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.02.12. справу № 5011-30/979-2012 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М. в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.12. прийнято суддею Смирновою Ю.М. справу № 5011-30/979-2012 до свого провадження, розгляд даної справи призначено до розгляду на 13.03.12. о 14-50.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.02.11. в зв'язку з виходом з лікарняного судді Ващенко Т.М. справу № 5011-30/979-2012 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав, в судовому засіданні 13.03.12. заявив усне клопотання про відкладення розгляду даної справи в зв'язку з перебуванням його керівника на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.12. розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 03.04.12. о 09-40.

Представник відповідача в судове засідання 03.04.12. не з'явився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив, вимог попередніх ухвал суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.12. розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 19.04.12. о 09-20.

11.04.12. позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 38 179,16 грн. (34 204,80 грн. -основний борг, 409,64 грн. -3 % річних, 1678,50 грн. -збитки від інфляції, 1 886,22 грн. -пеня).

В судовому засіданні 19.04.12. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 19.04.12. не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.04.12. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 523567 від 24.01.12.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 5011-30/979-2012.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

04.08.10. між Комунальним підприємством «Печерська брама»Печерського району м. Києва (правонаступником якого є позивач) (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернет комунікації»(Оператор) укладено Договір сервітуту № 87 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) визначено, що предметом даного Договору є встановлення сервітуту.

Відповідно до п. 2.2 Договору передбачено зміст сервітуту:

- сервітут полягає: у наданні Підприємством Оператору права користування каналами, підвалами, горищами, шафами для слабоструменевої проводки в будинках, що зазначені в Додатку № 1 до цього Договору для розміщення, технічного обслуговуваний технічних засобів телекомунікацій Оператора з метою забезпечення надання телекомунікаційних послуг мешканцям будинків;

- у наданні Оператору права безперешкодного доступу до технічних засобів телекомунікацій Оператора, розташованих в будинках;

- сервітут не є виключним, він може встановлюватися для інших операторів та/або провайдерів в аналогічному обсязі, наданому Оператору;

- сервітут є оплатним. Оператор здійснює оплату за надані Підприємством права на умовах, що визначені цим Договором.

Згідно п. 6.1 Договору встановлено, що строк дії сервітуту, який надається за даним Договором, встановлюється терміном на 1 рік.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з вересня 2010 р. по травень 2011р. в розмірі 34 204,80 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

У відповідності до ч. 1 ст. 402 Цивільного кодексу України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Частиною 1 ст. 403 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України, особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за надання Підприємством прав, передбачених п. 2.2 Договору, Оператор на підставі Додатку № 1 до цього Договору вносить плату на користь Підприємства в розмірі та на умовах зазначених у п.п. 5.2, 5.3 Договору.

У відповідності до п. 5.2 Договору, сторонами погоджено, що оплата здійснюється у безготівковому порядку, із розрахунку на місяць, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 4886,40 грн. на поточний рахунок Підприємства. Платежі здійснюються щомісяця, протягом 10 робочих днів з моменту отримання від Підприємства рахунку-фактури та акту наданих послуг.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору, здійснив оплату за надані позивачем послуги за вказаний вище період (з вересня 2010р. по травень 2011р.) лише частково, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період становить 34 204,80 грн.

Позивачем на адресу відповідача надсилався лист від 01.06.11. щодо погашення суми боргу за Договором в розмірі 34 204,40 грн., але матеріали справи не містять доказів відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет комунікації" на зазначений вище лист, а також оплати заборгованості.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 34 204,80 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 409,64 грн. та 1678,50 грн. -збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 409,64 грн. -3 % річних та 1678,50 грн. -збитків від інфляції.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 886,22 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 зазначеного Закону).

Таким чином, з наведеного вбачається, що штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов'язань позивачем не доведено, вимоги про стягнення пені в сумі 1 886,22 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві ради підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет комунікації" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 9, код ЄДРПОУ 32560060) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві ради (01010, м. Київ, вул. Лихачова, 3, код ЄДРПОУ 34239762) 34 204 (тридцять чотири тисячі двісті чотири) грн. 80 коп. -основного боргу, 1 886 (одна тисяча вісімсот вісімдесят шість) грн. 22 коп. -пені, 409 (чотириста дев'ять) грн. 64 коп. -3 % річних, 1678 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім) грн. 50 коп. - збитків від інфляції, 1 529 (одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 98 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позову -відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 26.04.12.