Рішення

від 20.04.2012 по справі 5017/129/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2012 р.Справа № 5017/129/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „УКРАЇНСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ДІМ";

до відповідача: приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Віконт";

про стягнення 326 670,65 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „УКРАЇНСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ДІМ" (далі по тексту -ТОВ „УКРАЇНСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ДІМ"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Віконт" (далі по тексту ПП „ВКФ „Віконт") суму боргу за поставлений товар у розмірі 304 045,00 грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, у сумі 17 305,40 грн., інфляційних витрат у сумі 608,09 грн., 3% річних у сумі 4 104,07 грн., всього -326 670,65 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 5017/129/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.01.2012р. наданими суду позивачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, але в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

25.06.2011р. між ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ КОНЦЕРВНИЙ ДІМ" (Продавець) та ПП "ВКФ" Віконт" (Покупець) було укладено Договір № 77 (Договір).

Відповідно до п.2.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність продукцію Товар, а Відповідач зобов'язався прийняти й оплатити вказаний Товар, згідно з умовами Договору.

Пунктом 4.6. Договору сторони погодили, що право власності на поставлену продукцію, а також пов'язані з цим ризики/втрати і псування Продукції, переходять від Продавця до Покупця з моменту (ДНІ) поставки Продукції. Продукція вважається поставленою Продавцем і прийнятою Покупцем по кількості при виконанні наступних умов:

У випадку здійснення постачання транспортом Продавця (DDU- склад Покупця) - з моменту (дня) прийняття Продукції на складі, після звірки фактично поставленої кількості Продукції по кожній позиції з позиціями, вказаними в належним чином оформлених товарно-транспортних документах і дорученні Покупця на здобуття товарно-матеріальних цінностей, підписи уповноваженого представника Покупця у витратній і товарно-транспортних накладних з відтиском печатки Покупця, вказівки дати я часу прибуття транспортного засобу під розвантаження, дати і часу закінчення розвантаження, і вказівки Ф.І.О. і посади особи відповідального за приймання Продукції.

На виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідачу товар на загальну суму 330 045,00 гри., що підтверджується, наявними в матеріалах справи, видатковими накладними №РН -0000670 від 30.06.2011р., від 30.06.2011р., №РН-0000671 від 30.06.2011р., №РН-0000672 від 30.06.2011р., №РН-0000673 від 30.06.2011р., №РН-0000673 від 30.06.2012р., РН-0000724 від 15.07.2011р., №РН-0000726 від 15.07.2011р., РН-0000725 від 15.07.2011р.

На кожній видатковій накладній мається підпис директора ПП «ВКФ»Віконт»ОСОБА_1, який скріплений круглою печаткою підприємства, що підтверджує отримання Товару Покупцем.

Відповідно до п.7.8 Покупець здійснює оплату за поставлений товар на поточний рахунок Продавця, на підставі видаткової накладної протягом 30 (тридцяти) днів з моменту оформлення видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме перерахував на розрахунковий рахунок Позивача 20 000грн. (а.с. 72-74). Також в матеріалах справи наявний гарантійний лист (а.с. 44) відповідно до якого Відповідач зобов'язався сплатити заборгованість по наступному графіку: з 03.10.2011р. по 07.10.2011р. -20 000грн., з 10.10.2011р. по 14.10.2011р. -20 000 грн., з 17.10.2011р. по 21.10.2011р. -100 000грн., з 24.10.2011р. по 31.10.2011р. -168 045 грн. Однак, як зазначає позивач, на час подання позовної заяви Відповідачем сума заборгованості не сплачувалась та склала 304 045,00 грн.

Також за порушення взятих на себе за Договором № 77 від 25.06.2011р. зобов'язань Позивачем було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, у сумі 17 305,40 грн., інфляційних витрат у сумі 608,09 грн., 3% річних у сумі 4 104,07 грн.

Як зазначає Позивач, Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов Договору не виконав, що і зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунків заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання виконувались не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 326 670,65 грн., з яких: сума боргу за поставлений товар у розмірі 304 045,00 грн., пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, у сумі 17 305,40 грн., інфляційних витрат у сумі 608,09 грн., 3% річних у сумі 4 104,07 грн.

Судом перевірено розрахунки Позивача приведені в позовній заяві, встановлено їх правильність та відповідність матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Віконт" (65026, м. Одеса, пров. Ляпунова, буд. 5, код 32833859) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „УКРАЇНСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ДІМ" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 1-Б, кв. 35, код 36477060) суму боргу за поставлений товар у розмірі 304 045,00 грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, у сумі 17 305,40 грн., інфляційних витрат у сумі 608,09 грн., 3% річних у сумі 4 104,07 грн., судовий збір у сумі 6 940,31 грн.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.04.2012р.

Суддя Цісельський О.В.