Ухвала

від 10.05.2012 по справі 2024/2-1931/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження№22ц/2090/1434/2012 Головуючий1 інстанції -Ольховський Є.Б.

Справа № 2-1931/11 Доповідач -Макаров Г.О.

Категорія: трудові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кіся П.В.,

Кружиліної О.А,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 20 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «ІНТЕРГЛАСТ»фірми «ГЛАСТ ГМБХ»про стягнення несплачених з вини власника або уповноваженого ним органа належних звільненому робітнику сум, а також середнього заробітку за весь час затримки і про компенсацію моральної та матеріальної шкоди, -

встановила:

05.08.2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства «ІНТЕРГЛАСТ»фірми «ГЛАСТ ГМБХ»в якій просив: 1) визнати недійсним запис про звільнення від 14 січня 2009 р.; 2) зобов'язати відповідача видати новий наказ про звільнення, зробити відповідний запис у трудовій книжці та видати дублікат трудової книжки; 3) змінити дату звільнення з ДП «ІНТЕРГЛАСТ»фірми «ГЛАСТ ГМБХ»з 14 січня 2009 р. на дату видачі дублікату трудової книжки; 4) компенсувати витрати з пошуку реквізитів відповідача, поновленню трудової книжки та придбанню ліків у розмірі 4500 грн.; 5) стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 2256 грн.; 6) зобов'язати відповідача: нарахувати та сплатити заробітну плату за грудень 2008 р. у розмірі 416,35 грн.; нарахувати та сплатити компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 908,40 грн.; 7) стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 33005,20 грн.; 8) стягнути з відповідача на його користь втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати: по затримці заробітної плати за листопад 2008 р. в розмірі 219,77 грн.; по затримці заробітної плати за грудень 2008 р. в розмірі 205,92 грн.; по затримці заробітної плати за січень 2009 р. в розмірі 197,22 грн.; по затримці компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 168,05 грн.; 9) стягнення зазначених сум провести з урахуванням Індексації, як передбачено у ст. 34 Закону України «Про оплату праці»; 10) зобов'язати відповідача здійснити всі належні виплати у першочерговому порядку з формулюванням «належить негайному виконанню»(негайно), але в строк не більше 1 місяця, згідно з ч. З ст. 15 Закону Україну «Про оплату праці»; 11) допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення грошових сум, але не більше ніж за один місяць; 12) в якості забезпечення зобов'язань заблокувати рахунки відповідача.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що він був прийнятий 15 січня 2008 р. на постійну роботу в ДП «ІНТЕРГЛАСТ»фірми «ГЛАСТ ГМБХ» на посаду головного інженера та за сумісництвом на посаду провідного конструктора. 14 січня 2009 р. позивач був звільнений за згодою сторін, але трудова книжка не була видана, компенсація за невикористані дні відпустки не була виплачена, затримка по заробітній платі не була погашена.

14.09.2011 р. в попередньому судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та доповнив їх вимогою, в порядку компенсації моральної шкоди, стягнути з відповідача на його користь компенсацію у розмірі 170000 грн. Зазначену суму просив стягнути одноразово.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди ОСОБА_3 зазначив, що невидача трудової книжки та відсутність у зв'язку з цим можливості працевлаштуватися на роботу та стати на облік в державну службу зайнятості для отримання допомоги по безробіттю завдали позивачу моральної шкоди.

04.10.2011 р. в судовому засіданні позивач свої позовні вимоги у відповідній частині збільшив та просив стягнути з відповідача на його користь: 1) заборгованість по заробітній платі у розмірі 12704,16 грн.; 2) компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 5777,42 грн.; З) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з урахуванням 3% річних у розмірі 253598,19 грн.; 4) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати: по затримці заробітної плати за листопад 2008 р. в розмірі 1392,68 грн.; по затримці заробітної плати за грудень 2008 р. в розмірі 1515,44 грн.; по затримці заробітної плати за січень 2009 р. в розмірі 620,99 грн.; по затримці компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 1383,11 грн.

В обґрунтування збільшення своїх позовних вимог у відповідній їх частині, позивач зазначив, що при оформленні на роботу він домовився з відповідачем, що його заробітна плата буде дорівнювати гривневому еквіваленту 800 доларів США із розрахунку, що за виконання обов'язків головного інженера він буде отримувати 500 доларів США, а за виконання обов'язків провідного конструктора - 300 доларів США, і на інший розмір заробітної плати згоди він не давав.

20.12.11 року позивач вкотре збільшив свої позовні вимоги зазначивши, що в остаточній редакції прохає стягнути з відповідача на його користь заборгованість по зарплатні за листопад 2008 року у сумі 6437.11 грн.; заборгованість за грудень 2008 року у сумі 6767.70 грн.; заборгованість за січень 2009 року у сумі 2707.09 грн.; компенсацію за невикористану відпустку з 15.01.2008 року по 14 січня 2009 року у сумі 4428.08 грн.; компенсацію за невчасну сплату зарплатні за листопад 2008 року у сумі 1603.14 грн.; компенсацію за невчасну сплату зарплати за грудень 2008 року у сумі 1535.63 грн.; компенсацію за невчасну сплату зарплати за січень 2009 року у сумі 533.58 грн.; компенсацію за невчасну виплату компенсації за невикористану відпустку у сумі 888.95 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 366249.87 грн.; компенсацію моральної шкоди у розмірі 130000 ірн.; витрати пов'язані з розшуком відповідача 4500 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що вини відповідача у невиплаті в день звільнення всіх належних ОСОБА_3 грошових сум та невидачі трудової книжки не має. Керівником ДП «ІНТЕРГЛАСТ»фірми «ГЛАСТ ГМБХ»було погоджено позивачу бажану ним дату звільнення, але попереджено, що у зв'язку з відрядженням головного бухгалтера розрахунок з ним буде проведено не в останній день його роботи, а на наступній день. ОСОБА_3 з запропонованим погодився та проти цього не заперечував, але за розрахунком у визначений день не з'явився та протягом 2,5 років з дня звільнення до відповідача з вимогою виплатити йому грошові кошти та видати трудову книжку не звертався. Лише в червні 2011 р. відповідач отримав від позивача лист, датований 12.06.2011 р., з вимогою провести з ним розрахунок та видати трудову книжку. Відповідач на першу вимогу позивача видав йому трудову книжку, що підтверджується розпискою позивача про отримання трудової книжки та сплатив усі грошові кошти, які належали позивачу від підприємства при звільненні, що підтверджується видатковими касовими ордерами №№ 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 (с.с. 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60). Також представники відповідача зауважили, що доводи позивача, якими він обґрунтовує отримання ним моральної шкоди, а саме відсутність у позивача можливості працевлаштуватися на роботу або стати на облік у державний центр зайнятості населення, спростовуються відомостями з ДПА України згідно яких позивач після звільнення з ДП «ІНТЕРГЛАСТ»фірми «ГЛАСТ ГМБХ»працював в ТОВ «Заміська садиба»(ідентифікаційний код 34678442) та отримував заробітну плату вищу ніж ту, яку він отримував у відповідача, а також перебував на обліку в державному центрі зайнятості населення та отримував там соціальні виплати з бюджету. Крім того, на думку представників відповідача, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, середнього заробітку за весь час затримки виплати належних працівнику при звільненні сум та компенсації втрати доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, заявлені позивачем з порушенням строків звернення до суду, встановлених трудовим законодавством, а отже, з цих підстав не підлягають задоволенню.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 20 грудня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляці1ній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, про задоволення його позову про стягнення з відповідача на його користь: заборгованості по виплаті заробітної плати за листопад 2008 р. в сумі 6 437, 11 грн., грудень 2008 р. в сумі 6767, 70 грн., січень 2009 р. в сумі 2707, 09 грн., компенсації за невикористану відпустку з 15.01.2008 р. по 14.01.2009 р. в сумі 4428, 08 грн., компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за листопад, грудень 2008 року, січень 2009 року в сумах 1603, 14 грн., 1535, 65 грн., 533, 58 грн. відповідно, та за несвоєчасну виплату компенсації за невикористану відпустку в сумі 888, 95 грн.

А також стягнути з відповідача відповідно ст.117 КЗпП середній заробіток за час затримки розрахунку.

В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_3 посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд безпідставно не узяв до уваги що в матеріалах справи відсутні докази з приводу того, що він не працював за сумісництвом конструктором, і не з'ясував розмір заробітної плати, яка підлягала сплаті, не навів доказів, що він не звертався до адміністрації за трудовою книжкою, не визначив початок строку позовної давності, не звернув уваги, що відповідач не мав наміру провести з ним розрахунок в встановленому законом порядку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Статтями 10, 11, 133, 179, 212, 213 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим, або у них є складнощі в показанні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів, зазначивши: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що одання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також з якою метою їх необхідно забезпечити. Предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення, яке повинно бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює належність, допустимість і взаємний зв'язок доказів у сукупності.

Відповідно до ст.ст. 47, 94,ч.6 ст. 95, ч.1,6 ст.96, ч.1, 3 ст.97,102№, 16, 117 , ч.1 ст.233 КЗпП України Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. Заробітна плата- це винагорода,обчислена, як правило, у

грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує

працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника,

результатів його праці та господарської діяльності підприємства,

установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) та іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то

зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь рацівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Пунктом 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 р. встановлено, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Отже, виходячи із зазначених вище правових норм, відповідальність власника або уповноваженого ним органу наступає лише у тому випадку, якщо матиме місце його вина у порушенні відповідних законних прав працівника.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством застосовується тримісячний строк звернення до суду.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці»№ 10//95-ВР від 24.03.1995 р. та ст.ст. 94, 95 КЗпП України, встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з п. 3.9 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 01.2004 р. за № 114/8713, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні не відносяться до фонду оплати праці.

Виходячи з положень ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»№ 2050-ІІІ від 19.10.2000 р. підприємства здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Отже, відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, встановлена у ст. 117 КЗпП України, а також компенсація втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати не мають статусу заробітної плати, а отже до цих грошових виплат необхідно застосовувати тримісячний строк звернення до суду, встановлений у ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішеннях від 24.12.2004 №22-рп/2004 та від 22.02.2012 року справа №1-5/2012, строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Тримісячний строк починається з дня, коли звільнений працівник дізнався, або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільнені сум, фактично розрахувався з ним.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог судове рішення мотивовано наступним.

15.01.2008 р. ОСОБА_3 був прийнятий в ДП «ІНТЕРГЛАСТ»фірми «ГЛАСТ ГМБХ»на посаду головного інженера. Твердження позивача, що він 1.'5.01.2008 р. також був прийнятий на посаду провідного конструктора за сумісництвом не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджуються доказами та спростовуються завою ОСОБА_3 від 14.01.2008 р. з проханням прийняти його на посаду головного інженера (с.с. 65), наказом директора ДП «ІНТЕРГЛАСТ»фірми «ГЛАСТ ГМБХ»№ 422 від 15.01.2008 р. про прийняття позивача на посаду головного інженера, з підписом ОСОБА_3 про ознайомлення (с.с. 105), штатним розкладом відповідача згідно якого посада головного конструктора не передбачена.

Виходячи з доказів, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_3 був прийнятий на посаду головного інженера з заробітною платою, розмір якої був затверджений штатним розкладом ДП «ІНТЕРГЛАСТ»фірми «ГЛАСТ ГМБХ». Позивач був згоден з таким розміром заробітної плати, що підтверджується його особистим підписом на Наказі директора ДП «ІНТЕРГЛАСТ»фірми «ГЛАСТ ГМБХ»№422 від 15.01.2008 р. про прийняття позивача на посаду головного інженера (с.с. 105), на платіжних відомостях за січень - березень 2008 р. (с.с. 227, 228, 229) та на видаткових касових ордерах за квітень - жовтень 2008 р. (с.с. 230, 231, 232, 233, 234, 235). Твердження позивача, що розмір його заробітної плати складав 800 доларів США не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджуються доказами та спростовуються відомостями з ДПА України про отримувані доходи та джерела їх отримання ОСОБА_3 за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2010 р., в яких зазначені суми доходу ОСОБА_3, які він отримував, працюючи у відповідача (с.с. 91) та іншими доказами, що є в матеріалах справи.

14.01.2009 р. позивач був звільнений з посади головного інженера за згодою сторін на підставі особистої заяви позивача про звільнення, датованої 11.01.2009 р.

У зв'язку з неявкою позивача за розрахунком та трудовою книжкою, 15.01.2009 р. відповідачем було направлено до ОСОБА_3 комісію, що підтверджується актом від 15.01.2009 р. про вихід комісії за місцем реєстрації позивача для передачі йому заробітної плати та трудової книжки (с.с. 247 ), а також було направлено позивачу листа № 09/01/15-01 від 15.01.2009 р. про необхідність отримати трудову книжку та розрахунок (с.с. 30).

16.01.2009 р. трудова книжка ОСОБА_3 була передана на зберігання в бухгалтерію відповідача у м. Київ, що підтверджується відповідним актом (с.с. 25).

13.06.2011 р. позивач вперше направив на адресу відповідача лист від 12.06.2011 р. з вимогою видати йому трудову книжку та здійснити розрахунок згідно з вимогами трудового законодавства (с.с. 26, 87). На вимогу позивача відповідач фактично повернув трудову книжку (с.с. 29) та сплатив всі суми, належні позивачу від підприємства при звільненні (с.с. 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60).

Позивач не надав суду доказів, що він протягом 30 місяців з дня його звільнення неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити йому заробітну плату, компенсацію за дні невикористаної відпустки та повернути трудову книжку, та не надав суду доказів, що відповідач йому в цьому відмовляв. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач пропонував позивачеві отримати всі належні йому від підприємства при звільненні суми та трудову книжку, але позивач протягом 30 місяців не звертався до відповідача з вимогою по виплаті йому заробітної плати, компенсації за дні невикористаної відпустки та поверненню йому трудової книжки, хоча таку можливість мав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем законні права позивача порушені не були, вина відповідача в невиплаті протягом 2,5 років з дня звільнення позивача з ДП «ІНТЕРГЛАСТ»фірми «ГЛАСТ ГМБХ»належних позивачу при звільненні сум та невидачі трудової книжки відсутня.

Зважаючи на відсутність вини відповідача, суд не мав законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати належних останньому при звільненні сум, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та компенсації моральної шкоди.

Також, за вище зазначених обставин, суд відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог визнати недійсним запис у його трудовій книжці про звільнення від 14 січня 2009 р., зобов'язати відповідача видати новий наказ про звільнення, зробити відповідний запис у трудовій книжці та видати дублікат трудової книжки та змінити дату звільнення з ДП «ІНТЕРГЛАСТ»фірми «ГЛАСТ ГМБХ»з 14 січня 2009 р. на дату видачі дублікату трудової книжки.

Враховуючи те, що на момент ухвалення судового рішення відповідачем було сплачено позивачу заробітну плату та компенсацію за дні невикористаної відпустки, що підтверджується видатковими касовими ордерами №№ 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 (а.с. 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60) та видано трудову книжку, що підтверджується розпискою позивача про отримання трудової книжки (а.с. 29) суд вважав за необхідне, в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю. При цьому судом прийнято до уваги вимоги ст. 61 Конституції України за якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 214 ЦПК України судом підчас ухвалення рішення вирішено питання щодо пропущення строку позовної давності згідно ч.1 ст.233 КЗпП України.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 20 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -підпис

Судді: - підписи

З оригіналом згідно:

Суддя