Постанова

від 21.06.2011 по справі 20210/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р. справа № 2а-727/10/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю. Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 р. по справі № 2а-727/10/1170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Плюс МР" до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення , -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія Плюс МР" звернулося з позовом, в якому просило визнати нечинним і скасувати прийняте Кіровоградською міжрайонною державною податковою інспекцією 01.03.2010 р. податкове повідомлення-рішення № 0000152310/0, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 331114,00, з яких 220744,00грн. за основним платежем та 110370,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував на те, що посилання ДПІ на те, що відсутність фактичної сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентами позивача, позбавляє права позивача на податковий кредит, є необґрунтованим та суперечить вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»у частині підстав формування платником податкового кредиту.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010р. позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована неправомірністю висновків податкового органу щодо залежності права покупця на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту від фактичної сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградська МДПІ, посилаючись на порушення норм матеріального права, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції вимог пп..7.4.1 п.7.4, пп..7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»з яких вбачається, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Згідно із ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З матеріалів справи вбачається, що судова повістка, яку направлено на адресу позивача, не вручена адресату з незалежних від суду причин, про що свідчать відомості поштового органу. За таких обставин, судом апеляційної інстанції розглянуто справу у відсутності позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що повноважними особами Кіровоградської МДПІ проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Плюс МР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.06.2007р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 12.06.2007р. по 30.09.2009р., за результатами якої складено акт від 17.02.2010 року №82/23-10/35189739.

В зазначеному акті Кіровоградською МДПІ, зокрема, зроблено висновок про порушення ТОВ "Вікторія Плюс МР" пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 220743 грн., в тому числі по періодам: за березень 2008 року у сумі 59506,00грн., за квітень 2008 року у сумі 55244,00грн., за травень 2008 року у сумі 103331,00грн, за червень 2009 року у сумі 2662,00грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами: ПП "Юноніс" (код ЄДРПОУ 31310742); ТОВ "Роял-плюс СВ" (код ЄДРПОУ 33942172); ПП "Торг-Ом" (код ЄДРПОУ 35207637); ТОВ "Евересттурстиль К" (код ЄДРПОУ 34483239); ТОВ "Трест-Актив" (код ЄДРПОУ 34880324); ПП "Аміда"(код ЄДРПОУ 32385667); ТОВ "Компанія "Техносистемс ікт" (код ЄДРПОУ 34842561); ПП "Промет" (код ЄДРПОУ 31174635), які задекларували суму податкових зобов'язань по ПДВ меншу, ніж сума ПДВ, що була віднесена підприємством ТОВ «Вікторія Плюс МР»до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди. З огляду на встановлені обставини, в акті перевірки ДПІ зроблено запис про те, що право у покупця виникає на податковий кредит у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця. Обов'язковою підставою включення сум ПДВ до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Крім цього, за результатами проведеного аналізу встановлено, що:

ПП Юноніс" (код ЄДРПОУ 31310742). Стан платника: "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", свідоцтво платника ПДВ анульовано 06.04.09р. підприємство не звітує з січня 2008 року.

ТОВ "Роял-плюс СВ" (код ЄДРПОУ 33942172). Стан платника: "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.05.08 р. Підприємство не звітує з листопада 2006 року.

ПП "Торг-ОМ" (код ЄДРПОУ 35207637). Стан платника: "Відсутність за місцезнаходженням", свідоцтво платника ПДВ анульовано 16.07.09 р. Підприємство не звітує з травня 2008 року.

ТОВ "Евересттурстиль-К" (код ЄДРПОУ 34483239). Стан платника: "Відсутність за місцезнаходженням", свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.10.08 р. Підприємство не звітує з вересня 2007 року.

ТОВ "Трест-Актив" (код ЄДРПОУ 34880324). Стан платника: "Запит на встановлення місцезнаходження", свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.04.09 р. підприємство не звітує з лютого 2008 року.

ПП "Аміда" (код ЄДРПОУ 32385667). Стан платника: "Запис про відсутність за місцезнаходженням", свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.12.08р. Підприємство не звітує з листопада 2007 року.

ТОВ "Компанія "Техносистемс ікт" (код ЄДРПОУ 34842561). Стан платника: "Відсутність за місцезнаходженням", свідоцтво платника ПДВ анульовано 03.08.09 р. Підприємство не звітує з квітня 2008 року.

ПП "Промет" (код ЄДРПОУ 31174635). Стан платника: "Запис не встановлено місцезнаходження", свідоцтво платника ПДВ анульовано 13.04.09 р. Підприємство не звітує з лютого 2008 року.

З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, який був сформований по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, у тому числі: за березень 2008 року у сумі 59506,00грн., за квітень 2008 року у сумі 55244,00грн., за травень 2008 року у сумі 103331,00грн.

Крім цього, у розділі «Висновки»акту перевірки, ДПІ вказано про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2009 року у сумі 2662,00грн. Це завищення, з огляду на п.3.2.2 Акту перевірки, мало місце внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з маркетингових послуг, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

На підставі акту перевірки, Кіровоградською міжрайонною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152310/0 від 01 березня 2010 року, згідно з яким товариству з обмеженою відповідальністю "Вікторія Плюс МР" було визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 220744 грн. - за основним платежем та 110370 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (50% від суми заниження податкових зобов'язань).

Правомірність та обґрунтованість рішення ДПІ є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм Закону України «Про податок на додану вартість», які визначають підстави та порядок формування платником податкового кредиту.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки ДПІ про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними у акті перевірки контрагентами є неправомірними, оскільки не узгоджуються з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість»щодо підстав віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неправомірності доводів податкового органу про залежність права платника на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту від фактичної сплати постачальником цих сум до Державного бюджету.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" , який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідачем, з огляду на акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, не заперечувалась реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Юноніс", ТОВ "Роял-плюс СВ", ПП "Торг-Ом", ТОВ "Евересттурстиль К", ТОВ "Трест-Актив", ПП "Аміда", ТОВ "Компанія "Техносистемс ікт", ПП «Промет», не заперечувалась і сплата позивачем ПДВ у вартості поставлених товарів (послуг), що підтверджено відповідними податковими накладними, відносно складення яких податковим органом зауважень висловлено не було.

Натомість, позиція відповідача у спірних правовідносинах полягала у тому, що право у покупця виникає на податковий кредит у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця, при цьому обов'язковою підставою включення сум ПДВ до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Тобто, відповідачем поставлено право позивача на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету його постачальником.

Такі висновки податкового органу колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 -ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 -ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно відмітити, що пп..7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками, у разі фактичного здійснення господарської операції, не пливає на формування податкового кредиту покупцем.

Таким чином, відповідно до положень Закону про ПДВ, сума ПДВ, що включена до ціни товару (робіт, послуг) є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету, а отже, право платника на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, не може бути поставлено в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету підприємствами-постачальниками товару (робіт, послуг).

Як зазначено вище, підпунктом 7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на податковий кредит поставлено в залежність саме від отримання податкової накладної.

Встановлені обставини справи, які не спростовані відповідачем, свідчать про те, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Юноніс", ТОВ "Роял-плюс СВ", ПП "Торг-Ом", ТОВ "Евересттурстиль К", ТОВ "Трест-Актив", ПП "Аміда", ТОВ "Компанія "Техносистемс ікт", ПП «Промет», контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, отримавши від зазначених осіб, податкові накладні, які містять у собі необхідні реквізити, позивач мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості товару, до складу податкового кредиту.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність висновків ДПІ, які викладено в акті перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

В той же час, суд першої інстанції не звернув увагу на те, які визначені в акті перевірки порушення, стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення.

Так, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що оскаржене податкове повідомлення-рішення включає у собі податкові зобов'язання, які визначені у зв'язку з завищенням податкового кредиту за червень 2009 року на суму 2662,00грн., внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з маркетингових послуг, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

З урахуванням зазначеного в акті перевірки порушення, ДПІ визначено податкове зобов'язання у сумі 2662,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% від суми заниження податкових зобов'язань - 1331,00грн.

Суд першої інстанції, скасовуючи у повному обсязі оскаржене податкове повідомлення-рішення, не придав цьому факту значення і відповідно не встановив правомірність визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій у цій частині спірного податкового повідомлення-рішення.

В той же час, як вбачається з заявленого позову, позивачем не оскаржується ППР в частині визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, з огляду на встановлені порушення щодо завищенням податкового кредиту за червень 2009 року на суму 2662,00грн., внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з маркетингових послуг, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Отже, з огляду на обставини, якими обґрунтовувались заявлені вимоги, позивачем не спростовується правомірність визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій в цій частині податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскарженого рішення відповідача в цілому.

Вказані обставини є підставою для скасування рішення суду, як такого, що ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та прийняття нової постави про часткове задоволення позову, а саме про задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 218082,00грн. (220744,00грн. - 2662,00грн. = 218082,00грн.) та застосування штрафних санкцій у розмірі 109039,00грн. (110370,00грн. - 1331,00грн. = 109039,00грн.).

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції -задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 р. по справі № 2а-727/10/1170 -скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010р. № 0000152310/0, яке прийняте Кіровоградською міжрайонною державною податковою інспекцією, в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 218082,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 109039,00грн. -визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк