Ухвала

від 04.10.2011 по справі 9101/57458/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р.справа № 2а-0870/202/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року по справі №2а-0870/202/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000790801/0 від 31.12.2010р. про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки податкового органу щодо відсутності у платника права на бюджетне відшкодування, з огляду на не підтвердження ДПІ фактичної сплати ПДВ до бюджету постачальниками товарів по ланцюгу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована неправомірністю висновків податкового органу щодо залежності права покупця на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування від фактичної сплати постачальниками покупця податку на додану вартість до бюджету.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на Закон України «Про податок на додану вартість», яким визначено підстави та порядок формування платником податкового кредиту і набуття платником податку права на бюджетне відшкодування. Згідно з апеляційною скаргою, вказаним Законом встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку, тобто лише за умови фактичної сплати усіма постачальниками по ланцюгу ПДВ до бюджету у покупця виникає право на бюджетне відшкодування.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2010 по 30.09.2010р., складено Акт №771/08-01/00191230 від 29.12.2010р.

В зазначеному акті зроблено висновок, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, пп..7.4.1 п.7.4, пп..7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2005р. №770/11050, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 №702/10982, ВАТ«Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на загальну суму ПДВ -26787003,00грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що позивачем завищено суми бюджетного відшкодування по операціям з придбання металобрухту від постачальників, якими не задекларовано податкові зобов'язання, не знаходяться за місцем реєстрації.

З огляду на акт перевірки, податковим органом поставлено право позивача на бюджетне відшкодування в залежність від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету його постачальниками по ланцюгу, у спірному випадку постачальниками продавця -ПП «КВВМПУ», який мав взаємовідносини з ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»у перевіряємому періоді. Така позиція ДПІ обґрунтована посиланням на п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідно до якого, на думку ДПІ, відшкодуванню підлягають лише суми, які фактично були сплачені до бюджету постачальниками товару (робіт, послуг). Тобто, право платника на бюджетне відшкодування залежить від належного виконання своїх обов'язків, у тому числі сплата податку до бюджету, постачальниками товарів по ланцюгу до виробника і у разі не встановлення податковим органом фактичної сплати податку до бюджету всіма постачальниками по ланцюгу, покупець не набуває права на бюджетне відшкодування сум ПДВ, сплачених у вартості поставленого товару.

Крім цього, перевіркою встановлено, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями, п.8 "Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05р. №244 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.07.05р. №770/11050, п.5.7 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. у редакції наказу від 15.06.05р. №213, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.05р. №702/10982 ВАТ "Запоріжсталь" до складу податкового кредиту, від'ємного значення вересня 2010р. та бюджетного відшкодування жовтня 2010р. включено суму ПДВ з послуги визначення змісту бензопірену в викидах підприємства на загальну суму ПДВ - 3 593,00 грн. ДП "Екотест" (ЄДРПОУ 36320645) виступає виконавцем робіт, що підтверджується виписаними на адресу ВАТ "Запоріжсталь" документами, а саме: податковою накладною №26 від 06.09.10, актом виконаних робіт №3 від 06.09.2010р., рахунком фактури: № 02/09-10 від 06.09.10, та договором № 15/09 (20/2010/37) від 22.12.09р.

Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів встановлено, що директор ДП "Екотест" виконує обов'язки бухгалтера, за 10 місяців 2010р. податкова звітність підприємством не декларувалась, розбіжність складає - 3 593,00грн.

Згідно з отриманого від ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя акту про неможливість проведення перевірки № 21128/7/23-211/1008 від 23.12.2010р. контрагента ДП "Екотест" (ЄДРПОУ 36320645), з питань підтвердження отриманих відомостей від ВАТ "Запоріжсталь" (код ЄДРПОУ 00191230) за період вересень 2010р. встановлено, що: провести перевірку неможливо у зв'язку з тим, що ДП "Екотест" за юридичною адресою не знаходиться, більше року до ДПІ звітність не подає.

З огляду на неможливість проведення перевірки контрагента позивача та не подання ДП «Екотест»податкової звітності з ПДВ, податковим органом зроблено висновок про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту та включення до бюджетного відшкодування сум ПДВ, які сплачено ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»у вартості послуг, які надано ДП «Екотест».

На підставі складеного Акту СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000790801/0 від 31.12.2010р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 26 787 003,00грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість». Рішення суду першої інстанції обґрунтоване неправомірністю висновків податкового органу щодо залежності права покупця на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування від фактичної сплати постачальниками покупця податку на додану вартість до бюджету.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу того, чи виникає у платника податку право на бюджетне відшкодування у разі не підтвердження сплати ПДВ до бюджету постачальниками такого платника по ланцюгу.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначалося, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, виникнення права на бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування платником податкового кредиту.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідачем, з огляду на акт перевірки, який став підставою для прийняття спірних рішень, не заперечувалась реальність господарських операцій між позивачем та основним постачальником металобрухту у перевіряємому періоді -ПП «КВВМПУ», не заперечувалась і сплата позивачем ПДВ у вартості поставлених товарів (металобрухту), що підтверджено відповідними податковими накладними, відносно складення яких податковим органом зауважень не висловлено, не заперечувалось і фактичне використання поставленого товару у власній господарській діяльності позивача. Не заперечував податковий орган і факт декларування, у повному обсязі, ПП «КВВМПУ»податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».

Натомість, позиція відповідача у спірних правовідносинах полягала у тому, що право у покупця на бюджетне відшкодування залежить від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг), у спірному випадку контрагентами постачальника -ПП «КВВМПУ», який мав взаємовідносини з ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»у перевіряємому періоді.

Такі висновки податкового органу колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 -ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 -ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно відмітити, що пп..7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками, у разі фактичного здійснення господарської операції, не пливає на формування податкового кредиту покупцем і виникнення права на бюджетне відшкодування.

Таким чином, відповідно до положень Закону про ПДВ, сума ПДВ, що включена до ціни товару (робіт, послуг) є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету, а отже, право платника на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту і як наслідок право на бюджетне відшкодування, не може бути поставлено в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету підприємствами-постачальниками товару (робіт, послуг).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім цього, відповідачем, на якого згідно з ч.2 ст.71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що позивачем здійснено операції, які не мають економічної ділової мети, а лише намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, що суперечить вимогам законодавства. Вказані висновки, які зроблені в Акті перевірки, жодними доказами не підтвердженні, а відтак є лише припущеннями відповідача, які не можуть бути використані судом в якості доказів тих чи інших обставин.

Необґрунтованими колегія суддів вважає і висновки СДПІ щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту та включення до бюджетного відшкодування сум ПДВ у розмірі 3593,00грн., які сплачено ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»у вартості послуг, які надано ДП «Екотест».

Акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, свідчить про те, що податковим органом не заперечувалась реальність господарських операцій по наданню позивачу послуг ДП «Екотест»та використання позивачем таких послуг у власність господарській діяльності. Підтверджена Актом перевірки і наявність податкових накладних, які стали підставою для віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту. В той же час, СДПІ вказувала на порушення позивачем вимог Закону, в цій частині, з огляду на неможливість проведення перевірки контрагента позивача та не подання ДП «Екотест»податкової звітності з ПДВ. Натомість, такі підстави для зменшення бюджетного відшкодування Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачені.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на час здійснення господарських операцій ДП «Екотест»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а відтак могло видавати податкові накладні, на підставі яких, сплачені суми ПДВ, було віднесено позивачем до податкового кредиту.

Відповідно до пп..7.2.6 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, отримавши від ДП «Екотест»податкові накладні, які містять у собі необхідні реквізити, позивач мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості послуг, які поставлені ДП «Екотест», до складу податкового кредиту.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність висновків ДПІ, які викладено в акті перевірки і відповідно про протиправність податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суми бюджетного відшкодування. І такі висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовуються.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року у справі №2а-0870/202/11- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк