Рішення

від 10.05.2012 по справі 5010/443/2012-5/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2012 р. Справа № 5010/443/2012-5/37

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З.

при секретарі судового засідання Ломей Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Е Ван Вайк і МОЯ Логістик",

юридична адреса: вул. Підлісна, 52 Б, с. Підгайчики, Золочівський район, Львівська область, 80726;

поштова адреса: а/с 9770, м. Львів, 79038;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд"

юридична адреса: вул. С.Стрільців, 1 В, с. Вістова, Калуський район,

Івано-Франківська область, 77351;

поштова адреса: а/с 1660, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301;

про стягнення боргу за надані послуги в сумі 11000, 00 грн. - основного боргу, 577, 05 грн. - пені, 115, 41 грн. - 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність № 53-юр-43 від 08.05.2012 року;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Е Ван Вайк і МОЯ Логістик" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" 11000, 00 грн. - основного боргу за надані послуги, 577, 05 грн. - пені, 115, 41 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 18.04.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 10.05.2012 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Однак, на виконання вимог ухвали суду від 18.04.2012 року направив суду довідку про включення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю "Е Ван Вайк і МОЯ Логістик".

Представник відповідача в судовому засіданні вказав на часткове погашення суми основного боргу, вказав на неправильне нарахування позивачем пені та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, в тому числі і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між сторонами, 01.09.2011 року укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець (позивач) зобов'язався від свого імені і за рахунок замовника (відповідача) укласти договір про доставку вантажів у міжнародних сполученнях із третьою стороною - перевізником.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу один автомобіль ВХ 4385 АК/ВХ 5304 ХХ для перевезення вантажу по маршруту Домброва-Гурчина (Польща) - кордон України (м/п Краківець) - с. Вістова, Івано-Франкіська область (Україна). Факт надання послуг підтверджує відмітка вантажоотримувача в міжнародній товаро-транспортній накладній № 209094 від 23.11.2011 року.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили наступне: у випадку, якщо сторони зазначать у заявці на перевезення вантажу про те, що оплата повинна бути здійснена після перевезення, підставою для оплати є рахунок-фактура, акт виконаних робіт, СМР/ТТН (оригінали або факсові копії). У такому випадку оплата повинна бути зроблена на протязі трьох банківських днів із дня надання замовнику необхідних документів, якщо інше не зазначено у заявці.

Як вказано у позовній заяві документи на оплату, зокрема рахунок № 1699 від 25.11.2011 року, акт надання послуг № 1699 від 25.11.2011 року, податкова накладна № 158 від 25.11.2011 року, СМР № 209094 від 23.11.2011 року надіслані на адресу відповідача 29.11.2011 року. В судовому засіданні відповідач підтвердив факт отримання зазначених вище документів.

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач за надані послуги не розрахувався. Борг становить 11 000, 00 грн. Відповідач в засіданні суду вказав на часткове погашення боргу, в підтвердження чого подав платіжні доручення: № 76 від 09.02.2012 року на суму 1 000, 00 грн., № 184 від 21.03.2012 року на суму 1 000, 00 грн., № 223 від 30.03.2012 року на суму 1 000, 00 грн., № 259 від 10.04.2012 року на суму 3 000, 00 грн., № 328 від 19.04.2012 року на суму 1 000, 00 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідачу нараховано 115, 41 грн. - 3% річних, за період прострочення з 05.12.2011 року по 10.04.2012 року.

Згідно п. 5.3 договору замовник несе відповідальність перед виконавцем за несвоєчасну оплату згідно п. 4.3 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Відповідачу нараховано 577, 05 грн. пені, за період прострочки з 05.12.2011 року по 10.04.2012 року.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В судовому засіданні позивач подав суду докази в підтвердження часткової проплати суми основного боргу, зокрема платіжні доручення: № 76 від 09.02.2012 року на суму 1 000, 00 грн., № 184 від 21.03.2012 року на суму 1 000, 00 грн., № 223 від 30.03.2012 року на суму 1 000, 00 грн., № 259 від 10.04.2012 року на суму 3 000, 00 грн., № 328 від 19.04.2012 року на суму 1 000, 00 грн.

Зважаючи на те, що часткове погашення боргу в сумі 6 000, 00 грн. мало місце до порушення провадження у справі (платіжні доручення: № 76 від 09.02.2012 року на суму 1 000, 00 грн., № 184 від 21.03.2012 року на суму 1 000, 00 грн., № 223 від 30.03.2012 року на суму 1 000, 00 грн., № 259 від 10.04.2012 року на суму 3 000, 00 грн.) в позові - в цій частині слід відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 1 000, 00 грн. слід припинити з огляду на те, що кошти сплачені після порушення провадження у справі (платіжне доручення № 328 від 19.04.2012 року на суму 1 000, 00 грн.).

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Одночасно, суд повідомляє, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Що стосується нарахування 3% річних та пені суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610-612 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Пунктом 5.3 договору сторони узгодили порядок та розмір стягнення пені.

Позивачем нараховано 115, 41 грн. - 3% річних та 577, 05 грн. пені, за період прострочення з 05.12.2011 року по 10.04.2012 року.

Оскільки позивачем не взято до уваги здійснені відповідачем часткові проплати за виконані роботи, суд самостійно здійснив розрахунок 3% річних та пені, при цьому не виходив за межі вказаного позивачем періоду прострочки.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно самостійно здійсненого судом розрахунку, 3% річних складають 108, 17 грн., пеня - 558, 17 грн. (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Отже, задоволенню підлягають 3% річних в сумі 108, 17 грн., пеня - 558, 17 грн. В частині стягнення 7, 24 грн. - 3% річних, 18, 88 грн. - пені - в позові слід відмовити.

Судові витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача, зокрема в сумі 1 609, 50 грн. Зайво сплачений судовий збір в сумі 31, 50 грн. повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Е Ван Вайк і МОЯ Логістик"

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 11, 530, 546, 549, 610-612, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-7, 43, 49, 80, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Е Ван Вайк і МОЯ Логістик" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" про стягнення боргу за надані послуги в сумі 11000, 00 грн. - основного боргу, 577, 05 грн. - пені, 115, 41 грн. - 3% річних - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд", юридична адреса: вул. С.Стрільців, 1 В, с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область, 77351; поштова адреса: а/с 1660, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301 (ідентифікаційний код 36403176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е Ван Вайк і МОЯ Логістик", юридична адреса: вул. Підлісна, 52 Б, с. Підгайчики, Золочівський район, Львівська область, 80726; поштова адреса: а/с 9770, м. Львів, 79038 (ідентифікаційний код 33278512) - 4 000, 00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.) - основного боргу за виконані роботи, 108, 17 грн. (сто вісім грн. 17 коп.) - 3% річних, 558, 17 грн. (п'ятсот п'ятдесят вісім грн. 17 коп.) - пені, 1609, 50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 6 000, 00 грн. (шести тисяч грн. 00 коп.) - основного боргу, 7, 24 грн. (семи грн. 24 коп.) - 3% річних, 18, 88 грн. (вісімнадцяти грн. 88 коп.) - пені - в позові відмовити.

В частині стягнення основного боргу в сумі 1 000, 00 грн. (однієї тисячі грн. 00 коп.) - провадження у справі припинити.

Зайво сплачений судовий збір в сумі 31, 50 грн. (тридцять одну грн. 50 коп.) - повернути позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.05.2012 року

Суддя Г.З.Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"