Рішення

від 24.04.2012 по справі 5009/812/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/17/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.12 Справа № 5009/812/12

м. Запоріжжя

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Василівський завод технологічного обладнання" (71600, Запорізька область, м. Василівка, а/с 5, ідентифікаційний код 14313872)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрейд-007" (69040, м. Запоріжжя, вул. Барикадна, 87, ідентифікаційний код 34975101)

про визнання правочинів недійсними

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 01.03.2012р.

від відповідача: не з'явився

ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Євротрейд-007" про визнання недійсними правочинів на загальну суму 1 435 061, 81 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № РН-0000001 від 12.01.2010р. на суму 35 080,80 грн.;

- № РН-0000002 від 27.01.2010р. на суму 63 280,98 грн.;

- № РН-0000003 від 28.01.2010р. на суму 28 574,30 грн.;

- № РН-0000007 від 02.02.2010р. на суму 45 617,00 грн.;

- № РН-0000008 від 08.02.2010р. на суму 30 169,00 грн.;

- № РН-0000009 від 10.02.2010р. на суму 45 965,00 грн.;

- № РН-0000011 від 22.02.2010р. на суму 46 980,00 грн.;

- № РН-0000013 від 23.02.2010р. на суму 39 504,49 грн.;

- № РН-0000015 від 24.02.2010р. на суму 19 894,20 грн.;

- № РН-0000019 від 02.03.2010р. на суму 44 383,01 грн.;

- № РН-0000024 від 09.03.2010р. на суму 17 544,00 грн.;

- № РН-0000025 від 10.03.2010р. на суму 23 500,00 грн.;

- № РН-0000027 від 15.03.2010р. на суму 24 684,60 грн.;

- № РН-0000033 від 24.03.2010р. на суму 45 678,20 грн.;

- № РН-0000039 від 29.03.2010р. на суму 36 395,00 грн.;

- № РН-0000038 від 29.03.2010р. на суму 41 891,90 грн.;

- № РН-0000044 від 06.04.2010р. на суму 37 105,91 грн.;

- № РН-0000052 від 12.04.2010р. на суму 34 387,99 грн.;

- № РН-0000053 від 13.04.2010р. на суму 23 497,30 грн.;

- № РН-0000054 від 14.04.2010р. на суму 24 927,49 грн.;

- № РН-0000057 від 19.04.2010р. на суму 31 488,60 грн.;

- № РН-0000060 від 26.04.2010р. на суму 54 388,31 грн.;

- № РН-0000061 від 28.04.2010р. на суму 42 575,70 грн.;

- № РН-0000062 від 06.05.2010р. на суму 26 326,50 грн.;

- № РН-0000063 від 12.05.2010р. на суму 24 736,00 грн.;

- № РН-0000064 від 17.05.2010р. на суму 24 611,20 грн.;

- № РН-0000065 від 18.05.2010р. на суму 28 310,81 грн.;

- № РН-0000066 від 20.05.2010р. на суму 17 082,50 грн.;

- № РН-0000067 від 25.05.2010р. на суму 18 477,59 грн.;

- № РН-0000079 від 01.06.2010р. на суму 14 305,60 грн.;

- № РН-0000080 від 03.06.2010р. на суму 12 034,60 грн.;

- № РН-0000081 від 09.06.2010р. на суму 10 550,29 грн.;

- № РН-0000082 від 18.06.2010р. на суму 28 446,79 грн.;

- № РН-0000083 від 21.06.2010р. на суму 41 598,68 грн.;

- № РН-0000084 від 22.06.2010р. на суму 40 074,38 грн.;

- № РН-0000085 від 23.06.2010р. на суму 15 842,09 грн.;

- № РН-0000086 від 29.06.2010р. на суму 31 725,00 грн.;

- № РН-0000087 від 30.06.2010р. на суму 50 079,30 грн.;

- № РН-0000088 від 05.07.2010р. на суму 80 928,60 грн.;

- № РН-0000089 від 07.07.2010р. на суму 25 278,00 грн.;

- № РН-0000090 від 08.07.2010р. на суму 29 953,40 грн.;

- № РН-0000091 від 12.07.2010р. на суму 40 016,10 грн.;

- № РН-0000092 від 13.07.2010р. на суму 12 366,60 грн.;

- № РН-0000093 від 19.07.2010р. на суму 24 804,00 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 01.03.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 203, 215, 228 ЦК України, ст. 1, 2, 61, 64 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.03.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі 5009/812/12 (провадження № 3/17/12), справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 21.03.2012р. об 11 годині 30 хвилин.

Ухвалами суду від 21.03.2012р. та від 04.04.2012р. розгляд справи відкладено відповідно на 04.04.2012р. об 11 годині 30 хвилин та на 24.04.2012р. о 14 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 24.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 28.04.2012р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судових засіданнях 04.04.2012р., 24.04.2012р. представник позивача підтримав заяву про зміну позовних вимог від 02.04.2012р. та просить суд визнати правочин, укладений 06.01.2010р. між ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання" та ТОВ "Євротрейд-007", поставки брухту та відходів кольорових металів № 06/01-10 недійсним.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.

В абзацах 1-5 пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову -це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Як зазначено в Рішенні зборів суддів Вищого господарського суду України від 04.08.2010р. №4 "Щодо змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України "Про судоустрій та статус суддів", заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Заявою від 02.04.2012р. позивач фактично змінює предмет позову -замість визнання недійсними правочинів на загальну суму 1 435 061, 81 грн., що підтверджується видатковими накладними, просить визнати недійсним правочин, укладений 06.01.2010р. між ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання" та ТОВ "Євротрейд -007" поставки брухту та відходів кольорових металів № 06/01-10.

В той же час, позивачем не враховано, що розгляд справи № 5009/812/12 по суті розпочато ще 21.03.2012р., та продовжено за участю сторін 04.04.2012р.

Зокрема, в ухвалі від 21.03.2012р. судом зазначено, що в судовому засіданні 21.03.2012р. суд заслухав представника позивача та дослідив наявні в матеріалах справи документи.

Як свідчить протокол судового засідання від 21.03.2012р., в цьому судовому засіданні суддя оголосив склад суду і роз'яснив представнику позивача право відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Відводів судді заявлено не було.

Суддя роз'яснив представнику позивача його процесуальні права і обов'язки, встановлені ст. 22 ГПК України.

Усних заяв та клопотань від представника позивача не надходило.

Суд заслухав представника позивача та дослідив наявні в матеріалах справи документи.

У зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів у сторін та неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 04.04.2012р. об 11 годині 30 хвилин.

Зазначені дії суду безумовно свідчать про те, що початок розгляду справи № 5009/812/12 по суті розпочався.

З огляду на вищенаведене, господарський суд приєднує до справи, але залишає без розгляду "Заяву про зміну позовних вимог" від 02.04.2012р., яка надійшла до суду 02.04.2012р.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

В період з січня по липень 2010 року ТОВ "Євротрейд-007" поставило ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання" товар на суму 1 435 061,81 грн., що підтверджується видатковими накладними.

ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання" вказаний товар було прийнято без претензій та сплачений у повному об'ємі на загальну суму 1 435 061,81 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

В період з 20.12.2011р. по 26.12.2011р. ДПІ у Василівському районі Запорізької області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р., за результатами якої було складено акт № 01/23/14313872 від 03.01.2012р.

Згідно з цим актом, перевіркою встановлено порушення ч.1, 5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, 228, 655, 656, 662 ЦК України в частині недодержання вимог чинного законодавства при вчиненні ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у тому числі - з ТОВ "Євротрейд-007".

Зокрема, на стор.18 акта перевірки податковий орган зазначив, що під час перевірки не виявлено факту передачі товару від продавця до покупця, а самі взаємовідносини між позивачем та відповідачем не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, в акті вказано, що в результаті порушення відповідачем своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), вчинені з позивачем правочини щодо реалізації ТМЦ (брухту та відходів металів), мають протиправний характер. Оскільки, правочини спрямовані на незаконне заволодіння майном держави суперечать інтересам держави та суспільства, вони вважаються таким, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України є нікчемними (стор. 18 акта перевірки).

Також податковий орган вказав, що правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, передбачених самим правочином, є фіктивним.

Таким чином, оскільки згідно з висновками ДШ у Василівському районі Запорізької області, викладеними в акті перевірки від 03.01.2012р. за № 01/23/14313872, правочини, вчинені ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання" та ТОВ "Євротрейд-007" в період з січня по липень 2010 року щодо поставки брухту та відходів кольорових металів, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать цивільному законодавству, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, то такі правочини мають бути визнані недійсними.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з'явився.

В абзацах 2-6 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

У визначенні місця проживання інших фізичних осіб господарському суду слід враховувати приписи частини першої статті 29 Цивільного кодексу України, за якими таким місцем є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України (частина перша статті 128 названого Кодексу).

Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом господарського суду Запорізької області від 24.04.2012р. № 13650693, станом на 24.04.2012р. місцезнаходження юридичної особи ТОВ "Євротрейд-2007" є: 69040, м. Запоріжжя, вул. Барикадна, 87.

Саме на цю адресу направлено судом копії ухвал від 03.03.2012р. про порушення провадження у справі та від 21.03.2012р., від 04.04.2012р. про відкладення розгляду справи № 5009/812/12.

В пункті 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 також зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 03.03.2012р. про порушення провадження у справі № 5009/812/12 (провадження № 3/17/12) та копії ухвал від 21.03.2012р. і 04.04.2012р. про відкладення розгляду справи № 5009/812/12, які направлені відповідачу за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулись до господарського суду Запорізької області з відміткою пошти: "За зазначеною адресою організація не знаходиться".

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Позивачем до матеріалів справи надана копія договору № 06/01-10 від 06.01.2010р. між ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання" (Покупець) та ТОВ "Євротрейд -2007" (Продавець), в п. 1.1 якого зазначено, що Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та сплачує брухт та відходи кольорових металів, надалі Товар, в номенклатурі, кількості, та за ціною відповідно доданим специфікаціям, які є невід'ємною частиною даного договору.

В інших пунктах договору міститься наступна інформація:

поставка Товару здійснюється транспортом за рахунок Продавця (п.2.1 Договору);

товар рахується зданим Продавцем та остаточно прийнятим Покупцем:

а) за кількістю -відповідно до актів приймання встановленої форми (Ф 19 акт приймання-передачі) у відповідності до маси, вказаної в акті зваження в пункті призначення, за вирахуванням засмічуваності;

б) за якістю -відповідно до актів приймання встановленої форми (Ф 19 акт приймання-передачі) та технічними умовами, обов'язковими для даного виду Товару (п. 3.2 Договору);

датою передачі брухту та переходу права власності рахується дата акту приймання Покупцем (Ф 19 акт приймання-передачі) (п.3.3 Договору);

продавець зобов'язується на кожний відправлений транспортний засіб оформити:

- документ, підтверджуючий виникнення та власника вантажу;

- посвідчення про вибухонебезпечність вантажу;

- протокол радіаційного обстеження за встановленою формою;

- сертифікат якості з обов'язковою вказівкою виду та категорії металобрухту;

всі вище перераховані документи направляються одночасно з відвантажувальними документами. Також Продавець зобов'язаний передати Покупцю накладну, податкову накладну, рахунки-фактури (п.3.4 Договору).

Оплату за Товар Покупець здійснює на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті України. Оплата за Товар здійснюється за чистою вагою на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання (або виписки) акту приймання-передачі (п. 4.1 Договору);

ціна товару на кожну партію відповідає вказаній в супровідних документах (п.4.2 Договору);

в розрахунках між сторонами допускається передоплата на погоджений об'єм Товару до його відвантаження. При цьому Продавець зобов'язується відвантажити увесь погоджений об'єм Товару або повернути суму передоплати на розрахунковий рахунок Покупця на протязі 10-ти робочих днів з моменту отримання передоплати на розрахунковий рахунок у випадку невиконання зобов'язання (п.4.3 Договору);

щомісячний кінцевий об'єм поставок за даним договором визначається за результатами звірки Продавцем та Покупцем помісячно на основі актів приймання-передачі, які сторони зобов'язуються підписати (п. 4.4 Договору);

усі розбіжності, виникнувши з даного договору, повинні вирішуватися шляхом переговорів між Сторонами (п.6.1 Договору);

якщо Сторони не досягнуть згоди шляхом переговорів, спір передається на розгляд в господарський суд за місцем знаходження відповідача (п. 6.2 Договору);

у випадках не передбачених даним Договором, сторони керуються діючим законодавством України (п.8.1 Договору);

цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2010 року (п. 8.5 Договору).

Позивачем ТОВ "Євротрейд-2007" додано до позову копії видаткових накладних на загальну суму 1 435 061,81 грн. (т.1, а.с. 71-114), та копії платіжних доручень на таку ж суму (а.с.115-137 т. 1).

ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання" просить господарський суд визнати недійсними правочини на загальну суму 1 435 061, 81 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № РН-0000001 від 12.01.2010р. на суму 35 080,80 грн.;

- № РН-0000002 від 27.01.2010р. на суму 63 280,98 грн.;

- № РН-0000003 від 28.01.2010р. на суму 28 574,30 грн.;

- № РН-0000007 від 02.02.2010р. на суму 45 617,00 грн.;

- № РН-0000008 від 08.02.2010р. на суму 30 169,00 грн.;

- № РН-0000009 від 10.02.2010р. на суму 45 965,00 грн.;

- № РН-0000011 від 22.02.2010р. на суму 46 980,00 грн.;

- № РН-0000013 від 23.02.2010р. на суму 39 504,49 грн.;

- № РН-0000015 від 24.02.2010р. на суму 19 894,20 грн.;

- № РН-0000019 від 02.03.2010р. на суму 44 383,01 грн.;

- № РН-0000024 від 09.03.2010р. на суму 17 544,00 грн.;

- № РН-0000025 від 10.03.2010р. на суму 23 500,00 грн.;

- № РН-0000027 від 15.03.2010р. на суму 24 684,60 грн.;

- № РН-0000033 від 24.03.2010р. на суму 45 678,20 грн.;

- № РН-0000039 від 29.03.2010р. на суму 36 395,00 грн.;

- № РН-0000038 від 29.03.2010р. на суму 41 891,90 грн.;

- № РН-0000044 від 06.04.2010р. на суму 37 105,91 грн.;

- № РН-0000052 від 12.04.2010р. на суму 34 387,99 грн.;

- № РН-0000053 від 13.04.2010р. на суму 23 497,30 грн.;

- № РН-0000054 від 14.04.2010р. на суму 24 927,49 грн.;

- № РН-0000057 від 19.04.2010р. на суму 31 488,60 грн.;

- № РН-0000060 від 26.04.2010р. на суму 54 388,31 грн.;

- № РН-0000061 від 28.04.2010р. на суму 42 575,70 грн.;

- № РН-0000062 від 06.05.2010р. на суму 26 326,50 грн.;

- № РН-0000063 від 12.05.2010р. на суму 24 736,00 грн.;

- № РН-0000064 від 17.05.2010р. на суму 24 611,20 грн.;

- № РН-0000065 від 18.05.2010р. на суму 28 310,81 грн.;

- № РН-0000066 від 20.05.2010р. на суму 17 082,50 грн.;

- № РН-0000067 від 25.05.2010р. на суму 18 477,59 грн.;

- № РН-0000079 від 01.06.2010р. на суму 14 305,60 грн.;

- № РН-0000080 від 03.06.2010р. на суму 12 034,60 грн.;

- № РН-0000081 від 09.06.2010р. на суму 10 550,29 грн.;

- № РН-0000082 від 18.06.2010р. на суму 28 446,79 грн.;

- № РН-0000083 від 21.06.2010р. на суму 41 598,68 грн.;

- № РН-0000084 від 22.06.2010р. на суму 40 074,38 грн.;

- № РН-0000085 від 23.06.2010р. на суму 15 842,09 грн.;

- № РН-0000086 від 29.06.2010р. на суму 31 725,00 грн.;

- № РН-0000087 від 30.06.2010р. на суму 50 079,30 грн.;

- № РН-0000088 від 05.07.2010р. на суму 80 928,60 грн.;

- № РН-0000089 від 07.07.2010р. на суму 25 278,00 грн.;

- № РН-0000090 від 08.07.2010р. на суму 29 953,40 грн.;

- № РН-0000091 від 12.07.2010р. на суму 40 016,10 грн.;

- № РН-0000092 від 13.07.2010р. на суму 12 366,60 грн.;

- № РН-0000093 від 19.07.2010р. на суму 24 804,00 грн.,

посилаючись на те, що ці правочини суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, що не відповідає вимогам ч.1, 5 ст. 203 ЦК України.

Крім цього, правочини вчинено без наміру створення правових наслідків, передбачених самим договором, в результаті чого він є фіктивним правочином.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України (в редакції в період з січня по липень 2010 року) визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 207 ГПК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Поняття і види доказів встановлено в ст. 32 ГПК України, відповідно до якої, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.03.2012р. при порушенні провадження у справі № 5009/812/12 судом витребувано у позивача ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання" всі документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Також позивача було зобов'язано надати докази підтвердження відсутності наміру у сторін договору стосовно правових наслідків, які обумовлювалися спірним правочином.

Жодних доказів, крім посилання на акт ДПІ у Василівському районі Запорізької області № 01/23/14313872 від 03.01.2012р. на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем не надано.

За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Акт ДПІ у Василівському районі Запорізької області від 03.01.2012р. № 01/23/14313872 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Василівський завод технологічного обладнання", код за ЄДРПОУ 14313872, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р.", не є належним доказом на підтвердження вимог позивача.

Юридичною формою рішень державного чи іншого органу є акт - офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальний акт), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Акт перевірки № 01/23/14313872 від 03.01.2012р., складений ДПІ у Василівському районі Запорізької області за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання", не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також цей акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання".

Тобто, в цьому акті перевірки не містяться вимоги та приписи податкового органу, які обов'язкові для виконання ПуАТ "Василівський завод технологічного обладнання".

Зазначений акт перевірки, як і інші подібні документи, складені посадовими особами податкових органів (у тому числі їх керівниками чи заступниками керівників), а саме: акти документальних перевірок, акти перевірок грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків (обов'язкових платежів), довідки, розрахунки, письмові пропозиції осіб, що здійснювали перевірку тощо, не можуть розглядатись як нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії.

Викладені у цих документах обставини можуть бути лише підставою для вжиття керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів: винесення податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових санкцій) тощо, які і можуть бути оскаржені платником до суду саме як правові акти індивідуальної дії.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

В силу ст. 35 ГПК України, акт ДПІ у Василівському районі Запорізької області від 03.01.2012р. № 01/23/14313872 та зазначені в ньому відомості, також не є підставою для звільнення від доказування.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Повне рішення складено 28.04.2012р.

Суддя В.М. Соловйов