Рішення

від 23.04.2012 по справі 13/164-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2012 р. Справа № 13/164-11

За позовом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області

до Вишгородського районного споживчого товариства

про визнання укладеним договору оренди землі

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - довіреність;

від відповідача ОСОБА_2 - довіреність;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області (далі -позивач, сільська рада) звернулась до господарського суду з позовом до Вишгородського районного споживчого товариства (далі -відповідач, споживче товариство) про визнання укладеним договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 квітня 2011 року Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області, відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України та п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", було прийнято рішення "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству" № 99-VI-VI, згідно з яким сільська рада, розглянувши лист Вишгородського районного споживчого товариства від 11 березня 2011 року № 93 щодо укладання договору оренди землі, технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки Вишгородському районному споживчому товариству в оренду під розміщення існуючого закладу громадського харчування, який розташований за адресою: вул. Кірова, 35-А в с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, затвердила вказану технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду відповідачеві та надала останньому в оренду строком на 10 років земельну ділянку під існуючою на ній будівлею за адресою: Київська область, Вишгородський район, села Нові Петрівці, вул. Кірова, 35-А, земельна ділянка загальною площею 0,0373 га, кадастровий номер 3221886001:02:070:0157 і встановила річний розмір орендної плати за земельну ділянку у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

08 червня 2011 року позивач листом № 729 надіслав на адресу відповідача проект договору оренди землі на зазначену вище земельну ділянку в 3-х примірниках, які були підписані позивачем та відповідають вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220. Проте відповідач у десятиденний строк, передбачений листом позивача від 08 червня 2011 року № 729, надіслані позивачем проекти договорів оренди землі не підписав та не повернув із зауваженнями.

Як стверджує позивач, 20 червня 2011 року відповідач листом № 211 фактично відмовився від укладання договору оренди землі, що був надісланий позивачем листом № 729 від 08 червня 2011 року, у зв'язку з незгодою з розміром орендної плати, встановленим рішенням Новопетрівської сільської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству" від 15 квітня 2011 року № 99-VI-VI.

08 липня 2011 року позивач, розглянувши лист відповідача № 211 від 20 червня 2011 року, з метою забезпечення надходжень до бюджету села прийняв рішення "Про укладення договорів оренди землі" № 119-VII-VI, згідно з яким було вирішено звернутися до суду з позовом до Вишгородського районного споживчого товариства про визнання укладеними договорів оренди землі, зокрема, на зазначену вище земельну ділянку.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання укладеним договору від 7 червня 2011 року № 8 між ним та Вишгородським районним споживчим товариством оренди земельної ділянки загальною площею 0,0373 га, кадастровий номер 3221886001:02:070:0157, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вул. Кірова, 35-А у редакції, яка підписана Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області, та про визнання земельної ділянки такою, що передана на умовах, визначених цим договором. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2011р. порушено провадження у справі №13/164-11 за позовом Новопетрівської сільської ради до Вишгородського районного споживчого товариства про визнання укладеним договору оренди землі.

В судовому засіданні 07.11.2011 р. представник позивача надав суду додаткове обґрунтування позовних вимог, а також заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою сільська рада просила суд визнати укладеним договір оренди землі № 8 від 7 червня 2011 року земельної ділянки загальною площею 0,0373 га, кадастровий номер 3221886001:02:070:0157, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вул. Кірова, 35-А, між Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області та Вишгородським районним споживчим товариством у наступній редакції (наведена у прохальній частині заяви), визнати укладеним Акт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі №8 від 7 червня 2011 року в наступній редакції (наведена у прохальній частині заяви), та стягнути з Вишгородського РайСТ на користь Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області сплачені судові витрати в розмірі 321 грн.

У судовому засіданні 07.11.2011 р. представником відповідача було подано суду відзив №570 від 07.11.2011 р., згідно з яким відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що згідно з приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване саме на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно з ч. 2 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір є правовою формою узгодження волі двох чи декількох сторін, спрямованої на досягнення певного правового результату.

Відповідач також зазначає, що стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Водночас стаття 628 ЦК України вказує, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені з ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а стаття 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Вишгородське районне споживче товариство не погоджується із запропонованим договором оренди землі №8 в редакції Новопетрівської сільської ради від 07.06.2011 року, оскільки запропонований проект договору оренди землі не містить інформації, що на даній земельній ділянці розташована будівля магазину, яка є власністю Вишгородського районного споживчого товариства. Крім того, Вишгородське районне споживче товариство не погоджується з редакцією пунктів 1, 3, 4, 8, 9, 11,12,15, 23, 30, 39 наданого проекту договору оренди землі, про що, за твердженням відповідача, був повідомлений Новопетрівський сільський голова, однак відповіді споживчому товариству надано не було.

Також Вишгородське районне споживче товариство вважає, що запропонована Новопетрівською сільською радою ціна оренди земельної ділянки в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, яка складає 10049,65 грн. на рік і, відповідно, 837,47 грн. на місяць, є необґрунтованою, завищеною і не відповідає вимогам розумності та справедливості, передбаченим ст. 627 ЦК України.

В судовому засіданні 07.11.2011 р. суд оголосив перерву до 19 грудня 2011р. на 09 год. 30 хв.

25.11.2012 р. представник позивача надав суду додаткове обґрунтування позовних вимог

В судовому засіданні 07.11.2011 р. суд оголосив перерву до 19 грудня 2011р. на 09 год. 30 хв.

В судове засідання 19.12.2011р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча Вишгородське районне споживче товариство належним чином було повідомлене про час та місце судового засідання.

В судовому засіданні 19.12.2011р. судом встановлено, що зазначена справа пов'язана із справою №20/095-11 господарського суду Київської області за позовом Новопетрівської сільської ради до Вишгородського районного споживчого товариства про визнання укладеним договору оренди землі, по якій подано апеляційну скаргу на рішення від 25.10.2011р. та на даний час справа перебуває в Київському апеляційному господарському суді Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2011 р. зупинено провадження у справі №13/164-11 до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення від 25.10.2011 р. по справі №20/095-11.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2012 р. поновлено провадження у справі № 13/164-11, розгляд справи призначено на 23.04.2012 р. о 11 год. 15 хв

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

15 квітня 2011 року Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області, відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України та п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", було прийнято рішення "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству" № 99-VI-VI, згідно з яким сільська рада, розглянувши лист Вишгородського районного споживчого товариства від 11 березня 2011 року № 93 щодо укладання договору оренди землі, технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки Вишгородському районному споживчому товариству в оренду під розміщення існуючого закладу громадського харчування, який розташований за адресою: вул. Кірова, 35-А в с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, затвердила вказану технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду відповідачеві та надала останньому в оренду строком на 10 років земельну ділянку під існуючою на ній будівлею за адресою: Київська область, Вишгородський район, села Нові Петрівці, вул. Кірова, 35-А, земельна ділянка загальною площею 0,0373 га, кадастровий номер 3221886001:02:070:0157 і встановила річний розмір орендної плати за земельну ділянку у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

08 червня 2011 року позивач листом № 729 надіслав на адресу відповідача проект договору оренди землі на зазначену вище земельну ділянку в 3-х примірниках, які були підписані позивачем. Відповідач надіслані позивачем проекти договорів оренди землі не підписав та не повернув із зауваженнями.

Натомість листом № 211 від 20 червня 2011 року відповідач повідомив позивача про неспроможність сплачувати орендну плату, встановлену рішенням сільської ради №99.5 від 15 квітня 2011 року в розмірах від 6 до 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти споживчої кооперації, у зв'язку з чим Вишгородське РайСТ звернулося до Новопетрівської сільської ради з проханням про встановлення мінімальної ставки орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

08 липня 2011 року позивач, розглянувши лист відповідача № 211 від 20 червня 2011 року, з метою забезпечення надходжень до бюджету села прийняв рішення "Про укладення договорів оренди землі"№ 119-VII-VI, згідно з яким було вирішено звернутися до суду з позовом до Вишгородського районного споживчого товариства про визнання укладеними договорів оренди землі, у тому числі - щодо даної земельної ділянки.

Дослідивши доводи позивача, заперечення відповідача та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Також відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Разом з тим, суд зазначає, що вимога про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки не відповідає приписам ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України щодо обов'язковості укладення такого договору, а також визначеним у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України способам захисту цивільних прав та інтересів і прав на земельні ділянки, зокрема, щодо визнання права або примусового виконання обов'язку.

Як вбачається з приписів ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша). Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 649 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких належать 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Окрім того, статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Так, згідно з частиною другою вказаної статті права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Поряд з цим частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

В свою чергу, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарським судам України підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Наведене свідчить, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного права як визнання договору укладеним, однак Новопетрівська сільська рада звернулась до суду саме з таким позовом.

При цьому слід зазначити, що визнання договору оренди земельної ділянки укладеним у редакції однієї із сторін є обмеженням у реалізації прав іншої сторони такого договору, яка не може бути примушена виконувати умови договору, визначені в односторонньому порядку.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 20.05.2010 р. у справі № П-22/147, від 10.01.2011 р. у справі № 22/72.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання укладеним договору оренди землі № 8 від 07.06.2011 р. та Акту приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі № 8 від 07.06.2011 р. в редакції, наданій позивачем залишаються без задоволення.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 03.05.2012 р.