Рішення

від 26.04.2012 по справі 5023/1418/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Справа № 5023/1418/12

вх. № 1418/12

Суддя господарського суду Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 84 від 01.02.12р. відповідача - ОСОБА_2, дов. № 01-5/156 від 10.04.12р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків

до Управління агропромислового розвитку Дворічанської РДА, смт. Дворічна

про стягнення 36185,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 33 044,15 грн. суми основного боргу, 1 372,12 грн. 3% річних, 1 191,32 грн. збитків від інфляції, 578,40 грн. пені, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

В судовому засіданні 11.04.12р. оголошено перерву до 26.04.12р. Після перерви судове засідання продовжено.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить в їх задоволенні відмовити з підстав викладених у відзиві.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Управління агропромислового розвитку Дворічанської районної державної адміністрації (відповідач) займає нежитлові приміщення в смт. Дворічна по вул. Радянська, 8 на підставі договору оренди з власником адміністративного приміщення - Дворічанською районною радою.

10.10.05р. між ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (позивач) та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії № 6-ДВ від 10.10.2005р. (далі договір), відповідно до умов якого Енергопостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Відповідно до п.6.3 договору відповідач не менше ніж за три дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок відповідач зобов'язаний провести в будь-якому випадку до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.6.4 договору якщо відповідач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується відповідачем кожного 25-го числа поточного місяця.

Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частина 7 ст. 276 Господарського кодексу України передбачає, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином та у повному обсязі, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт та приладами обліку теплової енергії. Так, за період з лютого 2009р. по січень 2012р. відповідачем було спожито теплову енергію на загальну суму 49 837,63 грн. Нарахування за теплову енергію здійснюються пропорційно площі, яку займає відповідач на підставі показників приладу обліку теплової енергії, які відображаються в журналі. Даний факт підтверджується актами зняття показників приладу обліку, підписаними повноважними представниками позивача та власником будівлі - Дворічанською районною радою.

Свої договірні зобов'язання відповідач виконав неналежним чином, за отриману теплову енергію розрахувався частково на суму в розмірі 16 793,48 грн., у зв'язку з чим станом на 20.03.12р. його заборгованість за договором № 6-ДВ від 10.10.05р. перед позивачем складає 33 044,15 грн., яка до теперішнього часу не сплачена.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні посилається на те, що він не повинен платити за перевищення лімітів споживання теплової енергії, бо він є бюджетною організацією, а тому не має можливості сплачувати більше, ніж ті обсяги, які були узгоджені ним з позивачем у додаткових угодах до договору. Окрім того, відповідач зазначає, що він неодноразово звертався з листами до позивача де повідомляв, що в нього не має можливості оплачувати більше, ніж встановлені обсяги лімітів споживання теплової енергії.

Дані заперечення не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07р. за № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно п.3.2.1. договору відповідач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення. Таким чином, саме відповідач взяв на себе зобов'язання не перевищувати встановлені ліміти. Доказів вжиття заходів щодо належного виконання своїх договірних зобов'язань і не перевищення ліміту відповідачем суду надано не було.

Листи відповідача на адресу позивача про те, що в нього не має можливості оплачувати більше, ніж встановлені обсяги лімітів споживання теплової енергії, бо він є бюджетною організацією, не звільняють відповідача від виконання взятого на себе зобов'язання за договором не допускати перевищення лімітів споживання теплової енергії та повністю оплачувати спожиту теплову енергію саме в тих обсягах, в яких її було спожито.

Система опалення будинку, в якому відповідач орендує приміщення, є єдиною, а тому у позивача не було навіть технічної можливості самому контролювати обсяги споживання відповідачем теплової енергії та припинити її постачання у разі перевищення цих лімітів, бо це призвело б то припинення постачання теплової енергії до всього приміщення в якому є й інші користувачі.

Позивач неодноразово роз'яснював та письмово повідомляв відповідача про технічну неможливість обмеження теплопостачання лише для приміщень, які займає відповідач. Для належного виконання взятого на себе за договором обов'язку по недопущенню перевищення встановлених лімітів теплопостачання відповідачу пропонувалось зробити окремий ввід системи теплопостачання в приміщення та встановити прилад обліку. Що відповідачем зроблено не було.

Окрім того, ні у відзиві на позов, ні у запереченнях та ні у судовому засіданні, відповідач не надав суду будь яких доказів, що він хоча б намагався виконати належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, а саме намагався будь яким чином не допустити перевищення встановлених за договором обсягів лімітів споживання теплової енергії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність коштів для оплати заборгованості та по відключенню чи переобладнанню системи теплопостачання не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення оплати спожитої теплової енергії.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 33 044,15 грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п.7.2.2 договору, сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання відповідачем розрахунків за теплову енергію, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Позивач відповідно до умов договору та вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, яка складає 578,40 грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 1 372,12 грн. та збитки від інфляції в сумі 1 191,32 грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.526, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст.275, 276 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління агропромислового розвитку Дворічанської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00733263, адреса: 62702, смт. Дворічна Харківської області, вул. Радянська, 8, р/р 35210003000849 в УДК в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (код ЄДРПОУ 31555944, адреса: 61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, р/р 26009300837 в АТ Банк "Меркурій", МФО 351663) - 33 044,15 грн. основного боргу, 578,40 грн. пені, 1 372,12 грн. 3% річних, 1 191,32 грн. збитків від інфляції, 1 609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 27.04.12р.

Суддя Лавренюк Т.А.