Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а/0570/3438/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/3438/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Скріпніка А.І.

при секретарі Чумаріній Д.В.

з участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - згідно довіреності;

відповідача - ОСОБА_2 - згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до державного підприємства «Шахта «Путилівська» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 6 191,61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2012 року управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (надалі - позивач) звернулося до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому зазначив, що за період з 25 серпня 2011 року по 25 лютого 2012 року відповідач не відшкодував витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просить стягнути в сумі 6 191,61 грн.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, з чим не погоджувався представник відповідача.

Судом встановлено, що управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька за період з 25 серпня 2011 року по 25 лютого 2012 року здійснило витрати на виплату і доставку працівникам державного підприємства «Шахта «Путилівська» пенсії, призначеної на пільгових умовах на підставі пункту «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто за списком №2, на суму 6 191,61 грн.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: працівники зайняті повний робочий день на роботах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт «а» статті 13 Закону), за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт «б» статті 13 Закону) та інші (пункти «в» - «з» статті 13 Закону).

Як встановлено судом, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400 "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400 для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788 до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 зазначеного Закону. Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400 встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону. Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням чинності Законом України від 9 липня 2003 року № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 січня 2004 року. Так, пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-ІУ в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХИ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-ІУ. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058-ІУ, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, азі січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058.

Суд вважає доречним звернути увагу на той факт, що ці норми не стосуються спірних відносин та не поширюються на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788. Вони були направлені, зокрема, на: врегулювання відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий); встановлення джерела виплати пенсій іншим пільговим категоріям пенсіонерів (абзац п'ятий). Тобто ці норми були направлені на встановлення регулювання інших відносин, а не на зміну чинного регулювання спірних правовідносин.

З огляду на вимоги законодавства, а також враховуючи то, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чинним законодавством був передбачений порядок покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на підставі п."б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а вони в установленому законом порядку не відшкодовані, вони підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно посилань представника відповідача у своїх запереченнях на п.6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, де, зокрема, зазначено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також на той факт, що аналізом списків фізичних осіб, щодо яких позивачем складалися розрахунки та вимагається сплата витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсій встановлено, що період часу роботи абсолютної більшості таких осіб відбувався до моменту державної реєстрації відповідача та у період їх роботи на інших підприємствах (ДВАТ «Шахта-Бутівка-Донецька», ДП «Державна вугільна енергетична компанія»), суд зазначає наступне.

За нормами статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Будь-яких доказів представником позивача з приводу вищезазначених доводів надано не було, а тому суд не приймає даних посилань.

Щодо доводів представника відповідача на наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.06.2011 року відповідно до якого припинено діяльність державного підприємства «Шахта Путилівська», суд вважає доречним зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється, в тому числі, за судовим рішенням.

Пунктом 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено підстави постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, не пов'язаного з банкрутством, зокрема, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Відповідно до частин першої та шостої статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його ліквідації за рішенням суду з підстав скасування державної реєстрації такого суб'єкта господарювання.

Отже, як вбачається з наведених положень законодавства, у Господарському кодексі України вживаються терміни "скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання" та "припинення діяльності суб'єкта господарювання". Водночас, стаття 104 Цивільного кодексу України вживає термін "припинення юридичної особи". Термін "припинення юридичної особи" вживається також у Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Частина друга статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", частина друга статті 104, частина п'ята статті 111 Цивільного кодексу України та частина сьома статті 59 Господарського кодексу України пов'язують момент припинення юридичної особи (суб'єкта господарювання) з однією подією: внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (суб'єкта господарювання).

Виходячи із приписів частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення такої особи, тобто саме з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності юридична особа є такою, що припинилася.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до державного підприємства «Шахта Путилівська» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 6 191,61 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Шахта Путилівська» (ОКПО 36167810) на користь управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (р/р 256073012002 у ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 335106, ОКПО 36167810) суму боргу у розмірі 5 455,56 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 56 (п'ятдесят шість) коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 24 квітня 2012 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 27 квітня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скріпнік А.І.