Постанова

від 26.04.2012 по справі 2а/0570/3929/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/3929/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-59

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцька М.М.

при секретарі Перова В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «RAUND» (м. Дзержинськ)

до

Дзержинської міської санітарно-епідеміологічної станції (м. Дзержинськ)

про

визнання недійсним та скасування рішення про проведення перевірки, -

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю

Товариство з обмеженою відповідальністю «RAUND» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Дзержинської міської санітарно-епідеміологічної станції про визнання недійсним та скасування рішення про проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги адміністративного позову, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у запереченнях, просив відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі.

Заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ :

30 березня 2012 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «RAUND» з позовною заявою до Дзержинської міської санітарно-епідеміологічної станції про визнання недійсним та скасування рішення про проведення перевірки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач повідомив його листом від 01.03.2012 № 468/03.2 про рішення, яке закріплене в місячному плані роботи санітарно-епідеміологічної станції щодо проведення на підприємстві перевірки документів дозвільного характеру, яка пройде 30.03.2012 у п. Новгородське Донецької області. У листі також відповідач зазначив перелік документів, наявність яких буде перевірятись санітарним лікарем. Разом із тим, ст.ст. 39, 41 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» не передбачено право санітарно-епідеміологічної станції перевіряти документи дозвільного характеру.

У переліку документів, наведеного у вказаному листі відповідача, зазначено про необхідність надання висновку державної екологічної експертизи об'єкту, дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, дозволу на виконання будівельних робіт. Однак, позивач не є суб'єктом екологічної експертизи та містобудування. Крім того, відповідач не має законних повноважень на перевірку зазначених документів.

Просив рішення головного державного санітарного лікаря м. Дзержинська Донецької області про проведення на ТОВ «RAUND» перевірки наявності документів дозвільного характеру та дотримання вимог санітарного законодавства визнати таким, яке прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого визнати його недійсним і скасувати.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву позовні вимоги не визнав та зазначив, що право на перевірку документів дозвільного характеру, про які зазначено у листі 01.03.2012 № 468/03.2, закріплене у ст. 34 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу», ст.ст. 23-25 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст.ст. 20, 31, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 113, 114, 118, 123, 186-1 Земельного кодексу України, п. 13 Типового положення про комісію з розгляду питань, пов'язаних з узгодженням документації із землеустрою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1420, п. 9 Порядку розробки проектів землеустрою відносно відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, ст.ст. 2, 12, 16, 20-25, 30, 33, 34,44, 93, 108 Закону України «Про відходи», п.п. 4, 12 13, 17 Порядку здійснення державного моніторингу вод, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 815 від 20.07.1996 та ін. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «RAUND», зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області 22.10.2009, код ЄДРПОУ 36807162, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 037333, довідкою Відділу статистики у місті Дзержинську серії АБ № 212074. Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого рішенням учасника товариства № 1 від 20.10.2009.

Відповідач - Дзержинська міська санітарно-епідеміологічна станція зареєстрована у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області 03.03.1998, включено до ЄДРПОУ за кодом 05499330, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 579774 та довідкою Відділу статистики у місті Дзержинську № 2-13-108. Відповідач діє на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції Наказом МОЗ від 13.07.2006 № 470.

1 березня 2012 року Дзержинською міською санітарно-епідеміологічною станцією на адресу директора ТОВ «RAUND» було направлено лист за № 468/03.2 «Про перевірку підприємства ТОВ «RAUND», розташованого в п. Новгородське Донецької області», відповідно до якого позивача повідомлено про те, що згідно з планом роботи та на підставі Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», 30.03.2012 буде здійснюватися перевірка на наявність документів дозвільного характеру і дотримання вимог санітарного законодавства: висновку державної екологічної експертизи об'єкта, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів, у тому числі оборонного призначення та ін. У листі відповідач просив підготувати відповідні документи і виділити представників для розгляду наведених питань.

2 квітня 2012 року Дзержинська міська санітарно-епідеміологічна станція своїм направленням на перевірку №342, уповноважила лікаря-гігієніста по загальній гігієні відповідно до ст. 41 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та на підставі плану роботи провести обстеження та перевірку позивача в термін з 02.04.12р. по 06.04.12р.

Копію направлення юрисконсульт позивача отримав 02.04.12р., про що свідчить його підпис на зворотному боці направлення на перевірку. Однак, до перевірки посадову особу Дзержинської міської санітарно-епідеміологічної станції позивач не допустив, зробивши відповідний запис на зворотному боці направлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків особи, встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення ч. 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушених прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII (далі - Закон № 4004) нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах та інших нормативно-технічних документах, відповідністю продукції вимогам безпеки для здоров'я і життя населення здійснюють виключно органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби.

Частиною 1 статті 39 Закону № 4004 визначено, що державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Частинами 3, 4 цієї ж статті передбачено, що державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Результати перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.

Зазначені норми кореспондуються із нормами пункту 9 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 № 1109 (далі - Положення № 1109).

Крім того, підпунктами 14-15 пункту 10 Положення № 1109 встановлено, що головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, міст, районів та їх заступники, головні державні санітарні лікарі на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх заступники, а також головні державні санітарні лікарі об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних адміністративних територій (об'єктів) мають право: видавати постанови про накладення штрафу та у передбачених законом випадках застосовувати фінансові санкції за порушення санітарного законодавства; у порядку, встановленому головним державним санітарним лікарем України: а) складати акти і протоколи про порушення санітарного законодавства; б) видавати приписи, постанови, а також вносити пропозиції власникам підприємств, установ і організацій або уповноваженим ними особам: про відсторонення від будь-яких видів діяльності, робіт, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які страждають на інфекційні хвороби або є носіями збудників інфекційних захворювань чи були в контакті з такими хворими, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється МОЗ; про приведення нормативно-технічних, розпорядчих та інших документів у відповідність з вимогами санітарного законодавства; про обмеження діяльності об'єкта нагляду у разі виявлення порушення санітарного законодавства, що безпосередньо не впливає негативно на стан здоров'я людей, але може зумовлювати такий вплив; в) видавати постанови про: обмеження, тимчасову заборону чи припинення діяльності підприємств, установ і організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим залізничним складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм; обмеження, тимчасову заборону або припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи, та у разі відступу від затвердженого проекту; тимчасову заборону виробництва, заборону використання та реалізації хімічних речовин, продуктів харчування, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів широкого вжитку, джерел іонізуючого випромінювання у тому разі, коли не здійснено їх гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію, а також коли їх визнано шкідливими для здоров'я людей; обмеження, зупинення або заборону проведення викидів (скидів) забруднюючих речовин у разі порушення санітарних норм; зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством; вилучення з реалізації (конфіскацію) небезпечних для здоров'я продуктів харчування, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством.

Таким чином, юридичне значення для позивача у даному випадку мають саме результати перевірки, закріплені відповідно до вищенаведених норм у акті перевірки, приписах, постановах тощо.

Як встановлено судом вище, позивач не допустив до проведення перевірки посадову особу Дзержинської міської санітарно-епідеміологічної станції, що обумовлює відсутність на час розгляду судом даної справи рішення відповідача, яке б мало для позивача юридичне значення.

Також суд зазначає, що умови допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення планових та позапланових перевірок визначені у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», частиною 4 статті 5 якого передбачено право суб'єкта господарювання не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу. Отже, законний інтерес суб'єкта господарювання в проведенні органом державного нагляду (контролю) перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб такого органу до проведення перевірки.

В разі, коли суб'єкт господарювання не скористався цим правом і перевірка була проведена, він має право оскаржити рішення органу державного нагляду (контролю), прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення вимогам закону чи компетенції органу державного нагляду (контролю). Юридичне значення для позивача має саме рішення, прийняте за результатами перевірки, а не підстави для її призначення.

Оскільки судом встановлено, що перевірка позивача на час розгляду судом даної справи не проводилася, рішення Дзержинською міською санітарно-епідеміологічною станцією за її наслідками не приймалося, суд приходить до висновку, що у даному випадку з боку відповідача відсутні порушення прав та законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, які підлягають захисту судом, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «RAUND».

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 № 1109, ст. 2, ст. 11-16, ст. 71, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 160-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254, ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «RAUND» до Дзержинської міської санітарно-епідеміологічної станції про визнання недійсним та скасування рішення про проведення перевірки - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 26 квітня 2012 року.

Повний текст постанови складений 3 травня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.