Постанова

від 04.05.2012 по справі 2а/0570/4023/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/4023/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09 год. 45хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Череповський Є.В.

при секретарі Пригода О.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1,

з участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного Фонду України в м. Сніжне Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих виплат в сумі 10587,02 грн., -

в с т а н о в и в :

У квітні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області (далі - УПФУ) звернулось в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Сніжне Донецької області (далі - Фонд), в якому просив визнати дії щодо не підписання актів звірки неправомірними та стягнути витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і пенсії в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року на загальну суму 10587,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач відмовився від підписання Актів звірки по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року, а саме: 2309,67 грн. - суми витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого у країнах СНД; 8277,35 грн. -суми витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги до призначених пенсій пенсіонерам у зв'язку із трудовим каліцтвом.

Позивач вважає, що така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. В обґрунтування заперечень на позов вказала на відсутність правових підстав для відшкодування пенсій по інвалідності або в разі втрати годувальника внаслідок трудового каліцтва, які призначені особам, що отримали каліцтво у державах колишнього радянського Союзу Пенсійному фонду України за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Вимоги позивача по підписанню Акту щомісячної звірки витрат по особовим справам членів сімей потерпілих, які переїхали на постійне місце проживання в Україну, є безпідставними і суперечать законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, яким передбачається відшкодування страхових виплат особам, які є застрахованими відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105) і отримали трудове каліцтво чи професійне захворювання на підприємствах, установах і організаціях, що є суб'єктами страхування від нещасного випадку на виробництві.

Потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались до Фонду страхові внески, тому здійснення їм страхових виплат за рахунок страхових коштів Фонду є нецільовим використанням.

Крім того, нещасні випадки з пенсіонерами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не пов'язані із виробництвом, оскільки вказані особи не перебували у трудових відносинах з підприємством і отримали каліцтво, не працюючи при цьому на виробництві.

Також витрати на виплату державної адресної допомоги, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова № 265) не можуть бути відшкодовані у зв'язку з тим, що не пов'язані із страховим випадком.

Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Між сторонами підписані Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року.

Згідно таблиць розбіжностей до Актів щомісячної звірки, особам, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які не прийняті до відшкодування Фондом за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року розбіжності в сумі 10587,02 грн. виникли в результаті непогодження Фондом відшкодувати УПФУ суму пенсій, які виплачені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Суми виплаченої пенсії ОСОБА_5 не були прийняті Фондом до заліку, оскільки трудове каліцтво або професійне захворювання отримано ним за межами України, та не прийняті суми виплат пенсій ОСОБА_4 та ОСОБА_3, оскільки нещасні випадки не пов'язані із виробництвом.

Матеріалами справи підтверджено, що пенсія по інвалідності ОСОБА_5 призначена на підставі Акту про нещасний випадок на виробництві №25 від 25.04.1995 року, згідно з яким ОСОБА_5 у квітні 1995 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації.

Пенсія по інвалідності ОСОБА_4 призначена на підставі Акту про нещасний випадок на виробництві, згідно з яким ОСОБА_4 у серпні 1970 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території СРСР.

Пенсія по інвалідності ОСОБА_3 призначена на підставі Акту про нещасний випадок на виробництві, згідно з яким ОСОБА_3 у червні 1977 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території СРСР.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що нещасні випадки з пенсіонерами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не пов'язані із виробництвом, оскільки ці обставини підтверджені Актами про нещасний випадок на виробництві.

Крім того, 23 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/11500/2011 (суддя Дмитрієв В.С.) було прийнято рішення, в якому вже було досліджено акти про нещасний випадок на виробництві щодо зазначених осіб та довідки МСЕК №123610 від 01.09.1997 року, №023744 від 21.09.1970 року, №087927 від 19.10.1977, де вказана причина інвалідності - трудове каліцтво, та встановлено факти отримання трудового каліцтва ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Зазначена постанова була оскаржена в апеляційному порядку та набрала чинності 11 листопада 2011 року.

Відповідно до п.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що нещасні випадки з пенсіонерами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не пов'язані із виробництвом, оскільки ці обставини підтверджені Актами про нещасний випадок на виробництві та вже встановлені судовим рішенням в іншій адміністративній справі, яке набрало законної сили.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

медичне страхування;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, - - не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

- допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

З набранням чинності Закону № 1105 обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1105 закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом ч. ст. 2 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворюванням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788) встановлено, що громадянам України -переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до п. 3 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону № 1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 п. 3 розділу ХІ встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абз. 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевого та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Доводи Фонду про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09.09.1994 між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими.

Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті, здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом в цій справі та пов'язані з відшкодуванням виплат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав -учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Зі змісту цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, як стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України -відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

За таких обставин, витрати Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року по особових справах ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на виплату та доставку пенсій, які призначені у зв'язку отримання ними трудового каліцтва або професійних захворювань на виробництві на території колишніх республік СРСР в сумі 2309,67 грн. підлягають відшкодуванню.

Що стосується стягнення з відповідача державної адресної допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року за № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» суд дійшов висновку, що адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697, передбачено порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, що виплачується відповідно до Закону № 1788 та визначено механізм відшкодування на централізованому рівні.

Статтею 21 Закону № 1105 не передбачено можливість відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат по оплаті державної адресної допомоги.

Постановою № 265 запроваджена щомісячна державна адреса допомога, яка сплачується у разі, коли розмір пенсії не досягає певного відсотка прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений ст. 21 Закону № 1105.

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону України позивач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.

Державна адресна допомога, яка встановлена Постановою № 265, не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 4 Постанови № 265 передбачено, що виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, але ж даною постановою Кабінету Міністрів України не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті вказаних виплат.

Пунктом 4 Порядку № 5-4/4 передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та витрати по її доставці.

Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що вимога позивача про відшкодування витрат на виплату і доставку щомісячної адресної допомоги, пов'язаною з витратами по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року в сумі 8277,35 грн. є необґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20 березня 2007 року у справі №21-897во06 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2011 року у справі №К-22756/10.

Позовні вимоги про визнання дій стосовно не підписання Акта щомісячної звірки витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання неправомірними суд також вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Порядок № 5-4\4 не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

Суд дійшов до висновку, що спосіб захисту (відновлення) порушеного права, а саме прийняття до заліку списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та підписанню за відповідний період на певну суму акта щомісячної звірки витрат по особових справах зазначених осіб, не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду щодо відшкодування понесених ним витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 23, 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов управління Пенсійного Фонду України в м. Сніжне Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих виплат в сумі 10587,02 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне (код ЄДРПОУ 24164924) на користь управління Пенсійного Фонду України в м. Сніжне Донецької області (р/р 256023012049 в Донецькому обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, ЄДРПОУ 22355131) витрати щодо сплати пенсії особі, якій призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, якщо травма отримана за межами України за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року в сумі 2309 (дві тисячі триста дев'ять) грн. 67 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 4 травня 2012 року.

Повний текст постанови виготовлено 8 травня 2012 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Череповський Є.В.