Постанова

від 24.04.2012 по справі 2609/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 квітня 2012 р. № 2-а- 2609/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А. В.,

при секретарі -Воронові М.А.

за участю представників сторін:

позивача -Тарасова А.П., Замірець М.В., Шматько Т.М.

відповідача -не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративний позов Державного підприємства Науково-дослідний технологічний Інститут приладобудування до Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Харкові Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство Науково - дослідний технологічний Інститут приладобудування, звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому прохав суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення -рішення № 0001172303, № 0001192303 (фактично № 0001182303), № 0001192303, прийняті на підставі акту перевірки від 24.10.2011 р. за № 2529/23-03-05/14310589 ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Протокольною ухвалою Харківський окружний адміністративний суд замінив відповідача по справі ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на Західну міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Харкові Харківської області ДПС, яка є її правонаступником.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №2529/23-03-05/14310589 від 24.10.2011 року, яким зафіксовані порушення податкового законодавства, та які в свою чергу були своє відображені у податкових повідомленнях -рішеннях № 00011992303 від 07.11.2011 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість у розмірі 54796 та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 грн., № 0001172303 від 97.11.2011 року, яким підприємству донараховано податок на прибуток у розмірі 4542195,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 937334,0 грн., на загальну суму 5479529,0 грн. та № 0001192303 від 07.01.2011 року, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3347428,0 грн. за період лютий - червень 2011 року.

Підприємство не погодилось з винесеними рішеннями та оскаржило їх до ДПА у Харківській області. За результатами розгляду скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 7 листопада 2011 року № 0001192303 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 2,0 грн., № 0001172303 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні санкції) у розмірі 1,0 грн., в інших частинах вказані податкові повідомлення - рішення та податкове повідомлення - рішення від 7 листопада 2011 року № 0001182303 залишено без змін, а скарги від 15 листопада 2011 року № 1225/05-015, № 1224/05-015, № 1226/05-015 - без задоволення.

Позивач не погодився з висновками податківців та оскаржив рішення до ДПА України.

За результатами розгляду скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення -рішення - без змін.

Позивач вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення протизаконні, не відповідають вимогам діючого законодавства, а тому просить суд скасувати їх у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду пояснення та просили позов задовольнити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, а тому суд вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Державне підприємство Науково - дослідний технологічний Інститут приладобудування зареєстровано як юридична особа у встановленому законом порядку та на даний час перебуває на податковому обліку в Західній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Харкові Харківської області ДПС.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №2529/23-03-05/14310589 від 24.10.2011 року, яким встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року на загальну суму 4 436 505 грн., в тому числі: за 2010 рік на суму 3 749 328 грн., за 1 квартал 2011 р. на суму 687 177 грн. за рахунок завищення валових витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р. на суму 105690 грн. за рахунок завищення витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

- п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 3402224 грн. в т.ч. за лютий 2010 року в сумі 258387 грн., за березень 2010 року в сумі 99025 грн., за жовтень 2010 року в сумі 1714881 грн., за грудень 2010 року в сумі 910994 грн., за січень 2011 року в сумі 319032 грн., за червень 2011 року в сумі 99905 грн., що призвело до зменшення рядка 26/24 Податкової декларації з ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу ПК наступного податкового періоду»на суму 3347428 грн., у тому числі:- лютий 2010 р. на суму 258387 грн.,- березень 2010 р. на суму 357412 грн.,- жовтень 2010 р. на суму 2072293 грн.,- грудень 2010 р. на суму 2983287 грн.,- січень 2011 р. на суму 33023319 грн.,- червень 2011 р. на суму 3347428 грн., та встановлено завищення податкового кредиту на кінець перевіряємого періода (червень 2011 року) в сумі 54796 грн. за рахунок: начебто незаконно сформованого податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «СТРУМТЕХ-2008»та ПП «Сканто».

На підставі наведеного, в акті перевірки зроблено висновок, що в порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДП НДТІП було завищено валові витрати на загальну суму 18 205 544,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 542 195,00 грн., та в порушення ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за червень 2011 року у розмірі 3 402 224,00 грн., що призвело до заниження суми податку до сплати до бюджету у розмірі 54 796,00 грн. та завищення розміру від'ємного значення ПДВ у загальному розмірі 3 347 428,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова податковими повідомленнями-рішеннями від 07.11.2011 р. № 0001172303 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 54797,00 грн. (за основним платежем 54796,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн.), № 0001192303 зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 3347428,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 2,00 грн., № 0001172303 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 5479529,00 грн. (за основним платежем 4542195,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 937334,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року -штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.).

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем були отримані 07.11.2011 р.

Судом встановлено, що підприємство - позивач не погодилось з винесеними рішеннями та оскаржило їх до ДПА у Харківській області. За результатами розгляду скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 7 листопада 2011 року № 0001192303 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 2,0 грн., № 0001172303 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні санкції) у розмірі 1,0 грн., в інших частинах вказані податкові повідомлення - рішення та податкове повідомлення - рішення від 7 листопада 2011 року № 0001182303 залишено без змін, а скарги від 15 листопада 2011 року № 1225/05-015, № 1224/05-015, № 1226/05-015 - без задоволення.

Позивач не погодився з висновками податківців та оскаржив рішення до ДПА України. За результатами розгляду скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення -рішення - без змін.

Суд зазначає, що усі рішення, прийняті органами державної податкової служби містять одні й ті ж самі посилання на те, що контрагентами позивача, а саме: ПП «Сканто»та ТОВ «Струмтех-2008»були порушені норми чинного законодавства України при проваджені своєї господарської діяльності, через що усі взаємовідносини з вказаними контрагентами повинні бути визнані нікчемними.

Щодо висновків про порушення платником податків начебто п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в зв'язку з чим ДП НДТІП було завищено валові витрати на загальну суму 18 205 544,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 542 195,00 грн., та в порушення ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за червень 2011 року у розмірі 3 402 224,00 грн., що призвело до заниження суми податку до сплати до бюджету у розмірі 54 796,00 грн. та завищення розміру від'ємного значення ПДВ у загальному розмірі 3 347 428,00 грн.

Суд зазначає, що п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

А відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом - нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП НДТІП до складу валових витрат у 2010 році, 1 кварталі 2011 року віднесена вартість придбаних ТМЦ у ПП «Сканто», у загальному розмірі 17 746 022,00 грн., та до складу податкового кредиту за лютий, березень, жовтень, грудень 2010 року, січень, червень 2011 року суми ПДВ по зазначеним операціям у розмірі 3 402 224,00 грн. по податковим накладним, отриманим від ПП «Сканто»та ТОВ «Струмтех - 2008».

Судом встановлено, що за результатами невиїзних перевірок ПП «Сканто»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 21.12.2009 року по 31.12.2010 року та з податку на додану вартість за період з 21.12.2009 року по 31.01.2011 року та з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, проведених Харківською ОДПІ, складено акти від 17.03.11 року № 385/234/36875101 та від 10.06.11 року № 1258/234/36875101, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України; порушення ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Сканто»з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185 - ст. 203 розділу 5 Податкового кодексу України та ст. 3, ст. 4, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; за юридичною адресою підприємства директор відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено, первинні та інші документи відсутні, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, та товарні залишки (додатки К 1/1 до декларацій з податку на прибуток не надавалися); стан платника «7»- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, чисельність працюючих - 2 особи, свідоцтво платника ПДВ анульовано 04.03.2011 у зв'язку із незнаходженням підприємства за юридичною адресою. Засновником та директором ПП «Сканто»є ОСОБА_4 - громадянин Російської Федерації. Згідно з інформацією Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб від 16.08.2011 № 17/8795 встановлено, що громадянин ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Шахти Ростовської області (паспорт громадянина Росії серії НОМЕР_1), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Кордон України за період з 01.01.2010 року по 01.08.2011 року не перетинав.

Також, Центральною МДПІ у м. Кривому Розі проведено перевірку ТОВ «Струмтех -2008»(код ЄДРПОУ 36015268) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09 року по 30.06.2010 року, про що складено акт № 2/152/36015268 від 18.04.2011 року, яким встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів ТОВ «Струмтех -2008», договори відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Господарські операції між ТОВ «Струмтех - 2008»та ДП НДТІП не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

На підставі наведеного Відповідач прийшов до висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Далі перевіряючі посилаються на те, що відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дані наведені у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - є нікчемними.

З цих підстав перевіряючі вважають що правочини, укладені та такі, що виконувались від імені ТОВ «Струмтех - 2008»та ПП «Сканто»з постачальниками та покупцями за перевіряємий період не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та суспільства, тобто не є дійсними.

Суд не може погодитись із зазначеними висновками на підставі наступного:

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що ході перевірки перевіряючими були відпрацьовані всі документи, що підтверджували взаємини Позивача з ТОВ «Струмтех - 2008»та ПП «Сканто», підстави включення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту як того вимагають положення Закону № 168/97-ВР (Договори, видаткові та податкові накладні та відповідні платіжні доручення, акти виконаних робіт інші документи по взаємовідносинам). Суд зазначає, що факт наявності таких документів та включення саме по ним відповідних сум -податковою не спростовуються, а навпаки підтверджується.

Суд зазначає, що п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про ПДВ»визначає поняття та значення податкового кредиту, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.»

Виходячи з вищезазначених норм Закону України «Про ПДВ»позивач у своєму податковому звіті за відповідні звітні періоди по ПДВ відобразило податковий кредит у повній відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що і не спростовується перевіряючими в акті перевірки, але робляться безпідставні висновки.

Крім цього, суд вказує, що вказаний вище Закон не ставить право платника ПДВ на податковий кредит та право платника податку на включення сум до валових витрат, сплачених за придбання товару (робіт, послуг), в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів (в т.ч. і з підстав не відображення останнім своїх податкових зобов'язань).

На погляд суду, підставою для прийняття перевіряючими неправильних висновків по результатам проведення перевірки (висновки акту перевірки) Позивача став той факт, що за даними ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова при проведені невиїзних перевірок ПП «Сканто»та ТОВ «Струмтех - 2008»у останніх було виявлено ведення податкового обліку з численними порушенням вимог діючого законодавства, а саме: виявлено відсутність реальної діяльності у зв'язку з відсутністю об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на податковий кредит та на валові витрати від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Так якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ та валові витрати у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього, посилання перевіряючих на виявлення у ході перевірок ПП «Сканто»та ТОВ «Струмтех - 2008»порушень ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, ніяким чином не можуть вплинути на господарську діяльність підприємства - позивача, адже усі угоди укладені між ними були належними чином укладені, виконані ПП «Сканто»та ТОВ «Струмтех - 2008»і позивачем оплачені, проведені по бухгалтерському та податковому обліку. А той факт, що ДПІ у Жовтневому районі виявила, що на час перевірки ПП «Сканто»відсутнє за місцем реєстрації, а у ТОВ «Струмтех - 2008»відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення діяльності, а саме: відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби…теж не є підставою для визнання вказаних угод недійсними, адже позивач за відповідними угодами від ПП «Сканто»та ТОВ «Струмтех - 2008»отримав послуги в повному обсязі.

Також суд вказує, що частина 1 ст. 203 ЦК України, визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 1 ст. 216 ЦК України, визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Стаття 228 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, а саме:

«Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним».

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і це теж вірно, але дивимося далі:

Так, згідно зі ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ГКУ недійсними є, правочини у разі недотримання вимог закону про нотаріальне посвідчення, вчинення правочину неповнолітньою особою , малолітньою особою, недієздатною, без дозволу органу опіки та піклування, правочин що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд вказує, що повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідним зазначити, що усі угоди/договори, укладені ДП НДТІП з ПП «Сканто»та ТОВ «Струмтех - 2008»є цілком дійсними та правомірними, оскільки вони не визнані судом недійсними чи фіктивними, будь-які умисні дії від ДП НДТІП та його посадових осіб в частині ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину (договорів) відсутні і тому застосування ст. 288 ЦК України безпідставне та не можливе.

Щодо посилання ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова на порушення ДП ДНТІП п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, ст. 9 ДКМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93 та п.1 Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за межами України»зі змінами, суд зазначає наступне.

Відносно відображених у рядку 04.13 Декларацій «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12», за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. у сумі 5192616 грн. ДПІ встановлено, що ДП НДТІП відобразило витрати по операціям з валютою, витрати комісіонера (ДГЗТП «СпецТехноЕкспорт») по продажу нерезиденту комплектуючих, по обслуговуванню банківської гарантії, по зберіганню, страхуванню, транспортуванню продукції та послуг за надання за межами митної території України юридичних, економічних, маркетингових, консультаційних, інформаційних послуг, витрати на відрядження працівників підприємства з метою виконання завдань, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, тощо.

Проведеною перевіркою відображеного показника в сумі 5192616 грн. на підставі таких документів: відомостей по рах. 63 «Розрахунки з постачальниками», 68 «Розрахунки з іншими кредиторами», 301 «Каса в національній валюті», 311 «Поточні рахунки у національній валюті», виписки банку, прибуткових накладних, звітів комісіонера, договорів, договорів комісії, рахунків-фактур, актів виконаних робіт, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.13 Декларацій «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12»сумі 3 021 482 грн., в т.ч. за 2010 рік на суму 1 867 934 грн., за І квартал 2011 року 1 153 548 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ДП НДТІП були укладені договори комісії № STE-1-12-Д/К-10 від 26.01.2010 року та № STE-1-57-Д/К-10 від 02.03.2010 року, відповідно до ст. 3 п. 3.1 п.п. 3.1.1 яких КОМІСІОНЕР, тобто ДГЗП «СпецТехноЕкспорт», зобов'язався за дорученням КОМІТЕНТУ, тобто ДП НДТІП, укласти із нерезидентом Контракт на надання за межами митної території України юридичних, економічних, маркетингових, консультаційних, інформаційних послуг і послуг з організації публічних зв'язків для КОМІТЕНТА з метою просування (продажу) товарів, робіт і послуг КОМІТЕНТА на території країни замовника й сплатити вартість цих послуг.

Підтвердженням виконання ст. 3 п. 3.1 п.п. 3.1.1 договорів комісії № STE-1-12-Д/К-10 від 26.01.2010 року та № STE-1-57-Д/К-10 від 02.03.2010 року КОМІСІОНЕРОМ, тобто ДГЗП «СпецТехноЕкспорт», є звіти комісіонера, в яких зазначено, що Комісіонером за дорученням Комітента здійснено оплату маркетингових (агентських) послуг нерезиденту, що надані за межами митної території України, Фірмі «Vinayak Holdings Ltd»(о. Св.Вінсента та Гренадіни) згідно відповідних додаткових угод та актів виконаних робіт у відповідному розмірі з зазначенням номеру та дати платіжного доручення.

Тобто на виконання вищезазначеного пункту КОМІСІОНЕР, тобто ДГЗП «СпецТехноЕкспорт», уклав зовнішньоекономічні агентські угоди з нерезидентом, умовами яких передбачено отримання послуг від неризедента щодо просування товару на зовнішньому ринку, участі у переговорах, забезпечення своєчасного надходження валютної виручки на території України та ін. Зазначені послуги здійснюються виключно за межами митної території України, що підтверджується умовами договорів комісії, вказаних зовнішньоекономічних угод та підписаними сторонами відповідними актами наданих неризентом послуг.

А значить усі вищезазначені угоди, акти виконаних робіт та інша підтверджуюча виконання цих угод документація у ДП НДТІП і не повинна була бути, бо дані угоди були укладені між ДГЗП «СпецТехноЕкспорт»та Фірмою «Vinayak Holdings Ltd»(о. Св.Вінсента та Гренадіни) на виконання умов договорів комісії № STE-1-12-Д/К-10 від 26.01.2010 року та № STE-1-57-Д/К-10 від 02.03.2010 року.

Окрім того, на лист ДП НДТІП № 1207/05-2 від 09.11.2011 року щодо надання копій актів виконаних робіт до агентських угод за звітами комісіонерів по договорах комісії № STE-1-145-Д/К-10 від 12.06.2010 року, № STE-1-12-Д/К-10 від 26.01.2010 року та № STE-1-57-Д/К-10 від 02.03.2010 року ДГЗП «СпецТехноЕкспорт»позивача було повідомлено, що копії вищезгаданих документів не надаються Комітенту згідно до ст. 17 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю Держави, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року № 1893 та Постанови Національного Банку України від 08 червня 2005 року № 203/2Т, а пред'являються ДГЗП «СпецТехноЕкспорт»(Комісіонером) в установленому порядку уповноваженим органам при наявності відповідної форми допуску.

У разі виникнення необхідності позивачу запропоновано звернутись до відповідного уповноваженого органу та запропонувати йому провести ознайомлення з вказаними вище документами у режимно-секретному відділі підприємства ДГЗП «СпецТехноЕкспорт». Додатково було повідомлено, що у випадку виникнення необхідності підтвердження наявності актів виконаних робіт за зазначеною угодою відповідний уповноважений орган може звернутися до СДПІ у м.Києві по роботі з ВВП для здійснення виїзної перевірки на підприємстві ДГЗП «СпецТехноЕкспорт».

Тобто, всі документи, що підтверджують витрати по операціям з валютою, витрати комісіонера (ДГЗТП «СпецТехноЕкспорт») по продажу нерезиденту комплектуючих, по обслуговуванню банківської Гарантії, по зберіганню, страхуванню, транспортуванню продукції та послуг за надання за межами митної території України юридичних, економічних, маркетингових, консультаційних, інформаційних послуг, витрати на відрядження працівників підприємства з метою виконання завдань, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства тощо знаходяться у режимно-секретному відділі підприємства ДГЗП «СпецТехноЕкспорт», де з ними можна ознайомитись, що підтверджує в повному обсязі правомірність використання даних послуг в фінансово -господарській діяльності підприємства, а значить ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова знову ж зроблені необґрунтовані та незаконні висновки щодо порушення ДП НДТІП ст. 9 ДКМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93 та п.1 Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за межами України»зі змінами.

Суд вказує, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Також суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-72, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства Науково-дослідний технологічний Інститут приладобудування до Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Харкові Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0001172303 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток, №000119203 форми «В4»(№000118203), №000119203 форми «Р»від 07.11.2011 року винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 28 квітня 2012 року.

Суддя А.В. Зінченко