Постанова

від 18.04.2012 по справі 5562/11/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. 10 год.40 хв.Справа № 2-а-5562/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю представників:

позивача - Терьошина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного малого підприємства "ТМВ" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Приватне мале підприємство « ТМВ » ( далі - позивач, ПМП «ТМВ ») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Нова Каховка ( далі відповідач, ДПІ), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 05.01.2012 року, просить -

- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка щодо прийняття рішення № 14/15-2 від 31.08.2011 року та податкової вимоги від 04.10.2011 року від 04.10.2011 року;

- скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка № 14/15-2 від 31.08.2011 року про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість;

- скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка від 04.10.2011 року в сумі 5 646,00 грн. за податком на додану вартість;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Нова Каховка вчинити дії щодо поновлення реєстрації ПМП «ТМВ » платником податку на додану вартість з дня скасування такої реєстрації;

Відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни державної податкової інспекції у м. Нова Каховка на її правонаступника державну податкову інспекцію у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби ( далі - відповідач, ДПІ).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДПІ прийняла рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі аналізу показників декларацій по ПДВ за серпень 2010 - липень 2011 року та проводила обчислення об'ємів постачання, які здійснювалися до набрання чинності Податкового кодексу, що порушує конституційні принципи статті 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Крім цього, позивач вказав на те, що Закон України « Про податок на додану вартість », який був чинний до 01.01.2011 року, не містив такої підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ, яка передбачена п.п. "и" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України. З огляду на вищевикладене, на думку позивача, ДПІ мала право застосовувати дану норму Податкового кодексу України лише після 01.01.2011 року. А тому вважає, що дії по прийняттю рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПМП «ТМВ » є передчасними і не відповідають конституційним нормам. Також позивач зазначив, що оскільки на виконання оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ позивачем було здано свідоцтво платника податку на додану вартість та подані звіти з нарахуванням податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 5 640,31 грн. на умовно продані необоротні активи, які на думку позивача є не узгодженими до закінчення адміністративного оскарження рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, тому податкова вимога ДПІ від 04.10.2011 року в сумі 5 646,00 грн. є також неправомірною. Оскільки вищезазначені обставини свідчать про неправомірність дій ДПІ щодо анулювання реєстрації платника ПДВ та прийнятої податкової вимоги, тому як наслідок податковий орган повинен вчинити дії щодо поновлення реєстрації ПМП «ТМВ » платником податку на додану вартість з дня скасування такої реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав змінені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши письмові пояснення, згідно яким визначено, що в результаті аналізу показників податкової звітності з ПДВ, поданої позивачем за серпень 2010 року - липень 2011 року встановлено, що ПМП «ТМВ » задекларовано загальний обсяг поставки товарів \ послуг контрагентам - платникам ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців, який становить менше 50% від загального обсягу поставки, що є підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України. Також вказано, що Податковий кодекс України визначає загальний період здійснення оподатковуваних операцій строком 12 календарних місяців та не обмежує цей період датою введення в дію Податкового кодексу України, тому спірне рішення ДПІ прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства.

Крім цього, відповідач зазначає, що згідно з облікової картки платника податків станом на 01.10.11 за ПМП „ТМВ" обліковувався податковий борг з податку на додану на додану вартість (з урахуванням переплати) у сумі 5 646,00 грн., який виник у зв'язку з несплатою поточних грошових зобов'язань, визначених на підставі декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року. Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Отже, оскільки в картці особового рахунку ПМП „ТМВ" обліковувався податковий борг з податку на додану вартість, ДПІ відповідно до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.10 № 1037 в автоматичному режимі було сформовано податкову вимогу від 04.10.11 №150 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 5 646,00 гривень.

У судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2011 ДПІ прийнято спірне рішення № 14/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ПМП „ТМВ", свідоцтво № 30408034 від 07.07.1997 року. Згідно даного рішення, комісією, створеною відповідно до розпорядження від 26 січня 2011 року № 4-р, було встановлено, що платник (позивач) добровільно зареєстрований як платник податку на додану вартість з 1 серпня 2010 року по 01 серпня 2011 року (тобто протягом 12 послідовних податкових місяців) має загальний обсяг постачання товарів/послуг платникам податку на додану вартість менше 50 відсотків загального обсягу постачання, що підтверджено довідкою про проведення перевірки від 31 серпня 2011 року № 14/15-2. Зі спірного рішення вбачається, що податковим органом визначений період 12 послідовних податкових місяців з серпня 2010 року по серпень 2011 року. За висновком комісії підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначений підпункт «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, датою анулювання реєстрації є 31 серпня 2011 року.

Позивач, не погодившись з зазначеними вище рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку, про що свідчать скарга від 09.09.2012 р. до ДПА у Херсонській області та скарга від 03.10.2011 року до ДПС України.

Згідно рішення ДПА у Херсонській області про результати розгляду скарги від 28.09.2011 року за № 4856/10/25-014 скарга позивача залишена без задоволення.

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, ДПС України, отримавши вказану скаргу 07.10.2011 року згідно відмітки на поштовому повідомленні, відповідь у встановлений строк не надала ( строк розгляду скарги закінчився 27.10.2011 року), тому така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. За вказаних обставин позивач направив ДПІ у м. Нова Каховка лист від 31.10.2011 року з вимогою про відміну рішення Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка № 14/15-2 від 31.08.2011 року про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, про повернення підприємству статусу платника ПДВ та свідоцтво платника податку на додану вартість, анулювання податкової вимоги № 150 та анулювання рішення про опис майна підприємства в податкову заставу.

Згідно письмових доповнень від 02.04.2012 року відповідач надав пояснення щодо вказаних спірних питань, вказавши, що відповідно до розділу V Податкового кодексу України та статті 2 Закону України « Про державну податкову службу в Україні» Державною податковою адміністрацією України розроблено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 978 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1400/18695 (далі - Положення № 978). На момент розгляду скарги ПМП «ТМВ» ( 25.10.11 р.) порядок оскарження рішень органу ДПС щодо анулювання реєстрації платників податку на додану вартість визначався Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість № 978. Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 розділу V Положення № 978 у разі надходження скарги від особи, реєстрацію якої анульовано за ініціативою податкового органу, така скарга розглядається у строки та порядку, визначені Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон N 393/96-ВР). Таким чином, органам ДПС при розгляді скарг платників податків на рішення органів ДПС щодо анулювання реєстрації особи як платника ПДВ та відмови у реєстрації особи як платника ПДВ керувалися нормами Закону № 393/96-ВР та Положення № 978. На відміну від пункту 56.8 ст.56 Податкового кодексу України в частині виникнення наслідків по задоволенню скаргу повністю на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту, статті 16-18, 20 Закону № 393/96-ВР не містять приписів аналогічного змісту. При цьому надав суду копію листа ДПС України від 25.10.2011 року за № 1205/7/15-3317 щодо розгляду скарги ПМП « ТМВ», яке було отримано ДПА у Херсонській області 31.10.2011 року, проте доказів направлення вказаної відповіді на адресу позивача не надав.

Судом також встановлено, що позивач на виконання оскаржуваного рішення супровідним листом від 19.09.2011 року повернув ДПІ свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.07.1997 року та супровідним листом від 20.09.2011 року надав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року згідно вимог пункту 184.7. ст. 184 Податкового кодексу України, визначив податкові зобов'язання в сумі 5 640,31 грн. за наслідками зробленого умовного продажу товарів.

04.10.2011 року ДПІ було направлено позивачу податкову вимогу № 150 від 04.10.2011 року, якою визначено податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 5 640,31 грн.

Факти того, що обсяг постачання товарів/послуг позивачем іншим платникам податку за період з серпня 2010 року по серпень 2011 року сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання та визначення податкових зобов'язань в сумі 5 640,31 грн. не заперечувались представниками сторін в судовому засіданні. В ході судового розгляду дані обставина були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання таких обставин сторонами та її достовірності, а тому такі обставини окремо перед судом не доказуються.

Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість врегульоване нормами статті 184 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, та наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 978, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1400/18695 (надалі Наказ № 978), яким затверджене Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України передбачено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "и" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Згідно з пунктом 184.10 статті 184 Податкового кодексу України про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 07 липня 1997 року на підставі статті 2 Закону України « Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97-ВР), чинного до 1 січня 2011 року.

До набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 1 січня 2011 року, правовідносини з приводу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість регулювалися Законом № 168/97-ВР. Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону № № 168/97-ВР реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;

д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;

е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР було визначено вичерпний перелік підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, серед яких була відсутня така підстава як обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання, як це визначено підпунктом «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Як зазначалося судом вище, 12 послідовних податкових місяців визначені у спірному рішенні податковим органом з вересня 2010 року по серпень 2011 року, тобто відповідачем розрахований обсяг поставок на підставі відомостей декларації позивача з податку на додану вартість за вказані податкові періоди. Суд дійшов висновку, що при прийнятті спірного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України відповідачем безпідставно були прийняті показники декларації позивача про обсяг постачання товарів/послуг за період з вересня 2010 року по серпень 2011 року, з огляду на те, що підпункт «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України повинен застосовуватися до правовідносин, що виникли після 1 січня 2011 року, тобто з дати набрання чинності Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що до 1 січня 2011 року встановлене спірним рішенням порушення не було визначено як порушення Законом № 168/97-ВР та не було підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР. Таким чином, податковий орган при встановленні порушення та наявності підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, визначеної підпунктом «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України має враховувати обсяги постачання товарів/послуг платника податку на додану вартість за податкові періоди, починаючи з 1 січня 2011 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. Крім цього, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Суд зазначає, що норми Податкового кодексу України не містять у собі прямих вказівок щодо надання зворотної дії в часі нормам Кодексу, які регулюють анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приймає посилання позивача на те, що до обставин, які мали місце у 2010 році необхідно застосовувати норми Закону України «Про податок на додану вартість», а не норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Щодо надання оцінки правомірності прийняття ДПІ оскарженої податкової вимоги, то суд виходить із наступного.

Пунктами 184.6. - 184.7. ст.. 184 Податкового кодексу України визначено, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Як зазналось вище, позивач незалежно від розпочатої процедури оскарження в адміністративному порядку рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, виконав обов'язок платника податку, передбачений вказаним приписами Податкового кодексу України, надав до ДПІ декларацію з ПДВ за серпень 2011 року з визначеним грошовим зобов'язанням в сумі 5 640,31 грн. за наслідками зробленого умовного продажу товарів. У зв'язку з оскарженням вказаного рішення позивач відповідно не сплатив самостійно визначені грошові зобов'язання, що стало законною підставою у ДПІ для прийняття податкової вимоги № 150 від 04.10.2011 року, якою визначено податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 5 640,31 грн.

Проте, суд бере до уваги, що виконавши вимогу пункту 184.7. ст. 184 Податкового кодексу України та задекларувавши грошові зобов'язання позивач не позбавлений права оскарження в адміністративному суді рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, якщо вважає відповідне рішення податкового органу протиправним, та відповідно наслідків його прийняття. У разі набрання законної сили рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість слід вважати протиправними як рішення та дії, які були здійснені податковим органом за наслідками прийняття такого рішення. З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо визнання протиправною податкову вимогу № 150 від 04.10.2011 року.

Відносно позовної вимоги з приводу зобов'язання відповідача вчинити дії із поновлення позивача в реєстрі платників ПДВ, суд зазначає наступне.

Нормами ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі « Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Таким чином, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно пункту 183.12 статті 183 Податкового кодексу України центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку. Для інформування платників податку центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на своєму веб-сайті: дані з реєстру платників податку із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера свідоцтва про реєстрацію платника податку, дати початку його дії; інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду, а саме про анульовані свідоцтва про реєстрацію платника податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв (пункт 183.13).

Згідно Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість № 978 реєстр - це автоматизований банк даних, створений відповідно до пункту 183.12 статті 183 розділу V Податкового кодексу України для забезпечення: реєстрації та єдиного обліку платників ПДВ; єдиних принципів ідентифікації платників ПДВ; контролю за справлянням податку на додану вартість; організації суцільного й вибіркового аналізу.

Згідно пункту 8 даного Положення відповідно до пункту 183.13 статті 183 розділу V Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади, але не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця, оприлюднює на веб-сайті центрального органу державної податкової служби (www.sta.gov.ua) зокрема інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника ПДВ або з ініціативи податкових органів чи за рішенням суду, а саме: про анульовані свідоцтва платників ПДВ із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат, причин та підстав для анулювання свідоцтв.

Враховуючи вищевказані приписи правових актів та наданий суду витяг з веб-сайту центрального органу державної податкової служби (www.sta.gov.ua) станом на 14.04.2012 року щодо внесеного запису про анулювання реєстрації ПМП « ТМВ» платником податку на додану вартість, суд в цілях забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, вважає обґрунтованим та необхідним за даних обставин зобов'язати ДПІ вчинити необхідні дії, передбачені Положенням № 978, спрямовані на поновлення в Реєстрі платників податку на додану вартість ПМП « ТМВ».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

При цьому, суд також зазначає, що відповідно статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду. Дослідивши в судовому засіданні надані представником позивача документальне підтвердження його витрат, пов'язаних з його прибуттям до суду, суд присуджую позивачеві з Державного бюджету України 297,04 грн. витрат представника позивача, що пов'язані із прибуттям до суду.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позовні вимоги Приватного малого підприємства "ТМВ" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та податкової вимоги.

Скасувати рішення ДПІ у м. Нова Каховка від 31.08.2011 р. за № 14/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного малого підприємства "ТМВ".

Скасувати податкову вимогу ДПІ у м. Нова Каховка від 04.10.2011 р. за № 150 щодо суми податкового боргу в розмірі 5 646,00 грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби поновити Приватне мале підприємство "ТМВ" в Реєстрі платників податку на додану вартість з дня скасування такої реєстрації, яка відбулась за ініціативою податкового органу 31.08.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного малого підприємства "ТМВ" (код ЄДРПОУ 14114405, 74900, м. Нова Каховка, вул. Довженко, 27/15) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 28,23 грн., та витрати, пов'язані з прибуттям до суду представника позивача в розмірі 297,04 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 квітня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8