Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-3322/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2012 року № 2а-3322/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Сольюшнс Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 2 803 766,18 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва -звернулась до суду з вимога про стягнення з рахунків відповідача податкової заборгованості в сумі 2 803 766,18 грн. на користь держави.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату погашення податкового боргу, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

23.04.2012 представником позивача в судовому засіданні подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з ТОВ «Софія Сольюшенс Україна»податковий борг у сумі 2 803 766,18 грн., а саме з податку на додану вартість у сумі 2 801 187,79 грн., з податку на прибуток в сумі 577,67 грн., з комунального податку 0,72 грн.

Відповідно до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, а тому заяви про уточнення позовних вимог були прийняті судом до розгляду.

Відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Сольюшнс Україна»- заперечень по суті позовних вимог суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового повідомлення адресату.

23.04.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача. Представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла у відповідача на підставі:

- податкових декларацій з податку на додану вартість: №9007159113 за липень 2011р. на суму 512251,00 грн.; №9007657335 за серпень 2011 р. на суму 703787,00 грн.; № 225019 від 20.07.2011 р. на суму 235259,00 грн.; № 192908 від 20.06 2011р. на суму 140181,00 грн.; №177187 від 20.05.201 1р. на суму 80350,00 грн.; №141685 від 20.05.2011р. на суму 100893,00 грн.; №70430 від 21.03.2011р. на суму 174777,00 грн.; №19572 від 21.02.2011р. на суму 69137,00 грн.; №351892 від 20.12.2010 на суму 112890,00 грн.; №331436 від 19.11.2010 на суму 128356,00 грн.; №289096 від 20.10.2010 на суму 2372,0 грн.; №227457 від 20.08.2010 на суму 68510,00 грн.; №227459 від 20.08.2010 на суму 39631,00 грн.; №135540 від 21.06.2010 на суму 131831,00 грн.; №118157 від 20.05.2010 на суму 77853.0 грн.; №80468 від 20.04.2010 на суму 131000.00 грн.; №16854 від 19.02.2009 на суму 47452 грн.

- податкового повідомлення-рішення: № 0007621504/0 від 07.04.2011 року на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 487,84 грн.;

- податкового повідомлення-рішення: № 0049191504/0 від 19.10.2010 року на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1291,50 грн.;

- податкового повідомлення-рішення № 0047331504/0 від 14.10.2010 року на суму штрафних Фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0026531504/0 від 29.07.2009 на суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 213,80 грн.;

- податкового повідомлення-рішення № 0039481504/0 від 18.10.2009 року на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення № 0011511504/0 від 29.07.2009 року на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 176,06 грн.

У зв'язку з несвоєчасним погашенням відповідачем податкових зобов'язань на підставі пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ було нараховано пеню у розмірі 1631,16 грн.

Відтак, загальний розмір заборгованості відповідача по податку на додану вартість становить 2 803 187.79 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість з податку на прибуток підприємств у відповідача виникла на підставі:

- податкового повідомлення-рішення № 0042461501/0 від 27.10.2010 року на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення № 0030671501/0 від 03.08.2009 року на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 209,20 грн.

Отже, сума заборгованості ТОВ «Софія Сольюшнс Україна»з податку на прибуток підприємств перед бюджетом складає 577,67 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що податкова заборгованість з комунального податку ТОВ «Софія Сольюшнс Україна»виникла на підставі податкової декларації № 3000271565 за лютий 2009 року на суму 5,10 грн. За рахунок сплати сума заборгованості частково погашена. Також, у Відповідача обліковується пеня у розмірі 0,52 грн. Отже, сума заборгованості ТОВ «Софія Сольюшнс Україна»з комунального податку перед бюджетом складає 0,72 грн.

Враховуючи те, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, правовідносини щодо стягнення суми боргу регулюються нормами даного Кодексу.

Відповідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.14.1.156. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 54.1. статті 54 ПК України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 56.11 ст. 56 ПК України передбачено, що податкові зобов'язання самостійно визначене платником податку оскарженню не підлягає.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, самостійно визначені відповідачем суми податкових зобов'язань у зазначених податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідно до положень п.54.1 ст. 54 ПК України вважаються узгодженими у день подання відповідних декларацій та оскарженню не підлягають.

Такі зобов'язання підлягають сплаті щомісяця протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем сплачені не були.

Щодо сум грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачається з матеріалів справи зазначені податкові повідомлення-рішення надсилалось відповідачу за його податковою адресою та були вручені представнику відповідача.

.

Згідно з пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржені не були, відтак визначені податковим органом податкові зобов'язання, відповідно до пп. 56.17.5, п. 56.18 ст. 56 ПК України, вважаються узгодженими.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідач доказів сплати податкових зобов'язань, визначених зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, у встановлені законом строки суду не надав.

Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Враховуючи те, що грошові зобов'язання, які фактично узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, вони відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України визнаються податковим боргом.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Виходячи з положень п. 58.3 ст. 58 ПК України податкова вимога надсилається органом податкової служби в порядку визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Згідно абзацу 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно вимог п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ позивачем направлено відповідачу першу податкову вимогу від 24.03.2009 №1/407 та другу податкову вимогу від 10.03.2010 №2/812, які були направлені відповідачу поштовим повідомленням з повідомленням про вручення та були повернуті поштовим відділенням у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується копією поштового конверту з довідкою про повернення.

З огляду на зазначене та на приписи абз. 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України, зазначені податкові вимоги від 24.03.2009 №1/407 та від 10.03.2010 №2/812 вважаються врученими відповідачу.

Доказів оскарження зазначеної вимоги в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав.

Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1037, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1432/18727 передбачено направлення платнику лише першої податкової вимоги при наявності у нього податкового боргу.

Згідно п. 6.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1037, якщо сума податкового боргу збільшується внаслідок його адміністративного оскарження, раніше надіслана податкова вимога не відкликається. На суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Оскільки податковий борг Відповідача до цього часу не переривався та не погашено в повному обсязі, то нові вимоги прийняттю не підлягали.

У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Станом на момент розгляду справи загальний розмір податкової заборгованості відповідача становить 2 801 766,18 гривень.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Органи державної податкової служби згідно п. 20.1.8 ст. 20 ПК України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 82933,31 гривень, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з картки особового рахунку платника податків - відповідача; суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Надати дозвіл Державній податковій інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на стягнення з розрахункових рахунків ТОВ «Софія Сольюшнс Україна»(код 35620477) податкової заборгованості у сумі 2 803 766,18 грн. на користь Держави, а саме:

- заборгованість у розмірі 2 803 187 (два мільйони вісімсот три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 79 коп. з податку на додану вартість на р/р №31110029700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100.

- заборгованість у розмірі 577 (п'ятсот сімдесят сім) 67 коп. з податку на прибуток на р/р № 31118009700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11021000.

- заборгованість у розмірі 0,72 грн. з комунального податку на р/р № 33212828700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 16010200.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 183-2, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Келеберда