Ухвала

від 11.05.2012 по справі 01-15/5004/518/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ЗАЯВИ

"11" травня 2012 р. № 01-15/5004/518/12

Суддя господарського суду Волинської області Кравчук В.О., розглянувши матеріали

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрокультура ПоліссяВ» , с. Городище Луцького району

про порушення справи про банкрутство

встановив :

відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Провадження у справах про банкрутство порушується господарським судом на підставі заяви про порушення справи про банкрутство, а також статей 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство) котрими, зокрема, визначено вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство.

У поданій до господарського суду заяві від 08.03.2012р., заявник -товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Полісся», с. Городище Луцького району, код ЄДРПОУ 36484150 зазначає, що станом на день звернення до суду із даною заявою у нього існує заборгованість перед кредиторами, а саме ТзОВ «Агрокультура Волинь»та фізичними особами в сумі 7 009 240,17 грн.

Згідно статті 7 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином -суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Розділом VІ Закону та ст. 41 Закону про банкрутство передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив боржника, що ліквідується власником (стаття 51 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

За приписами частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України, якщо вартості майна юридичної особи є недостатньо для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Процедура банкрутства боржника, що здійснюється за зверненням до суду голови ліквідаційної комісії та визначена положеннями статті 51 Закону випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи (ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами. Відтак, дотримання вимог цивільного та господарського права на предмет самостійної ліквідації юридичної особи є необхідними умовами для порушення справи про банкрутство за заявою ліквідатора в порядку статті 51 Закону. Такої правової позиції дотримується Верховний суд України, зокрема у Постанові від 10.06.2008року у справі №15/682.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.

В порушення вимог частини 2 статті 105 Цивільного кодексу України в оголошенні опублікованому в В«Бюлетні Державної реєстраціїВ» №194 (29) 2011 р. не містяться відомості саме про припинення юридичної особи (ТзОВ «Агрокультура Полісся») та не містяться відомості про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї.

Ліквідаційною комісією не подано доказів вжиття усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також доказів письмового повідомлення їх про припинення юридичної особи - ТзОВ «Агрокультура Полісся».

Разом з тим, ліквідаційною комісією ТзОВ «Агрокультура Полісся» не подано доказів повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та не подано проміжного ліквідаційного балансу перевіреного та затвердженого у встановленому порядку.

Всі вищевказані докази повинні надаватися заявником на момент порушення справи про банкрутство за процедурою, яка передбачена ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного провадження, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачена. (аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справах №5002-3/5131-2010 від 22.11.2011р., №Б-50/46-09 від 29.11.2011р., №Б-50/265-10 від 17.01.2012р., №19/116/10 від 17.01.2012р.)

Відповідно до п. 2 ст. ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Судом приймається до уваги, що Законом України №3382-VI від 19.05.2011р. (чинний з 18.06.2011р.) внесено зміни до ст. 56 ГПК України, а саме, ч.1 ст. 56 ГПК України викладено в наступній редакції: "позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення".

Тобто, при поданні заяви (заяви про порушення справи про банкрутство), заявником має бути доданий опис вкладення з переліком документів, що направляються відповідачу (кредиторам) та фіскальний чек відділення поштового зв'язку.

Зазначене свідчить про відсутність доказів надсилання відповідачеві (всім відомим кредиторам) копії заяви про порушення справи про банкрутство і доданих до неї документів.

Згідно п. 6 ст. 63 ГПК України суд повертає позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві (кредиторам) копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З 01 листопада 2011 року діє Закон України "Про судовий збір", котрий визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. N4212-VI пункт 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" доповнено пунктами 12-17, якими визначено ставки судового збору із заяв та скарг, що подаються у справах про банкрутство. Відповідні положення набрали чинності з 19.01.2012р.

Зокрема, відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", останній справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Цією ж статтею вказаного Закону встановлено ставки судового збору у таких розмірах: за подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство - 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно проведеного судом розрахунку ТзОВ «Агрокультура Полісся» в даному випадку повинно було сплатити судовий збір в розмірі 5470,00 грн., що становить 5 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої Законом України В«Про державний бюджет України на 2012 рікВ» від 22.12.2011р. №4282-VI станом на 1квітня 2012 року (1094,00 грн.). Сплата судового збору повинна підтверджуватися долученим до матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство оригіналом відповідної платіжної квитанції, котрої, однак, заявником не додано.

У відповідності до п.п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Отримані судом матеріали в розумінні ст.ст. 32-36 ГПК України не є належними і допустимими доказами на підтвердження дотримання заявником основних нормативних актів, що регулюють порядок ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності: Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законів України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, підсумовуючи вище викладене суд вважає, що наявні в поданих матеріалах документи, не являються належними та допустимими доказами на підтвердження визначених законом обставин, з існуванням яких законодавець пов'язує можливість порушення провадження у справі про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Полісся», с. Городище Луцького району, код ЄДРПОУ 36484150, оскільки подані в порушення вимог ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п.п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення з дотриманням вимог ст. 7 Закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 9 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» , пунктами 3, 4, 6 частиною 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в :

1. Заяву від 08.05.2012р. за вхід. №01-36/518/12 з додатком документів на 48 арк. повернути заявнику без розгляду.

2. Роз'яснити сторонам, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя В.О. Кравчук