Рішення

від 12.04.2012 по справі 5006/11/63/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.12 р. Справа № 5006/11/63/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донелектротех», м.Донецьк, ЄДРПОУ 36695281,

до відповідача, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Донецьк, ЄДРПОУ 00191678,

про стягнення 217 804,13 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донелектротех», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Донецьк, про стягнення 217 804,13 грн., у тому числі 189 567,00 грн. суми заборгованості за отриману продукцію, 17 990,15 грн. інфляційних витрат, 10 246,98 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором на поставку продукції №19-10-176т від 30.03.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: договору №19-10-176т від 30.03.2010р. із специфікацією до нього, накладної №6 від 30.03.2010р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПВ №759582 від 30.03.2010р., банківської виписки.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України.

21.03.2012р. представником Відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області надано відзив на позовну заяву №б/н від 13.03.2012р., згідно якого вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донелектротех» у сумі 217 804,13 грн. визнано у повному обсязі та підтверджено обставини викладені у позові.

Представник Позивача в судовому засіданні 12.04.2012р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання 12.04.2012р. не з'явився, причин неявки не повідомив, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

30.03.2010р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір №19-10-176т строком дії у відповідності до п.6.1 даної угоди до 31.12.2010р., а у частині виконання зобов'язань по здійсненню фінансових розрахунків - до повного їх виконання.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач зобов'язується передати у власність, а Відповідач прийняти і сплатити продукцію (апаратуру електричну низьковольтну), по найменуванню, цінам і в кількості, вказаним в специфікації (додаток №1) до цього правочину.

Специфікацією до договору поставки №19-10-176т від 30.03.2010р. сторони обумовили поставку товару визначеного ним загальною вартістю 199 567,00 грн. з урахування податку на додану вартість.

Умови поставки: FCA, згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс» в редакції 2000р., (Донецька область).

Датою поставки вважається дата отримання товару, вказана в накладній (п.2.4 договору).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно накладної №6 від 30.03.2010р., Позивач передав продукцію Відповідачу на загальну суму 199 567,00 грн. Найменування продукції, вказаної у специфікації до договору №19-10-176т від 30.03.2010р., її вартість за одиницю ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявною у матеріалах справи видатковою накладною, у якій правовою підставою здійснення господарської операції за нею зазначено спірний правочин. Останнім товар прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача на первинному документі.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПВ №759582 від 30.03.2010р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення 30.03.2010р. передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №19-10-176т від 30.03.2010р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3.1 договору поставки визначені умови оплати товару, відповідно до яких Відповідач повинен розрахуватись за отриманий товар протягом 20 банківських днів з моменту отримання товару. Оплата за товар може здійснюватись з рахунків відокремлених підрозділів підприємств.

Приймаючи до уваги дату поставку товару (30.03.2010р.) та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар у сумі 199 567,00 грн. повинен бути здійснений не пізніше 28.04.2010р.

Як свідчить банківська виписка, копія якої міститься у матеріалах справи, Відповідачем 31.01.2011р. частково здійснений розрахунок за отриманий товар у спірних правовідносинах в розмірі 10 000,00 грн.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у сумі 189 567,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 17 990,15 грн., 3% річних з простроченої суми - 10246,98 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення з 29.04.2010р. по 31.01.2011р. на суму 199 567,00 грн. та з 01.02.2011р. по 31.01.2012р. на суму 189 567,00 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ", суд дійшов висновку про те, що вони підлягають задоволенню у розмірі визначеному Позивачем.

При цьому, останнім визнано позовні вимоги в повному обсязі, про що зазначено у представленому суду відзиві.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - представником за довіреністю №03-43 від 27.12.2011р.

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже судом не вбачається підстав для порушення прав і обов'язків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення 217 804,13 грн., у тому числі 189 567,00 грн. суми заборгованості за отриману продукцію, 17 990,15 грн. інфляційних витрат, 10 246,98 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донелектротех», м.Донецьк, до Відповідача, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Донецьк, про стягнення 217 804,13 грн., у тому числі 189 567,00 грн. суми заборгованості за отриману продукцію, 17 990,15 грн. інфляційних витрат, 10 246,98 грн. 3% річних, задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (83001, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Артема, б.85, ЄДРПОУ 00191678, р/р260003017966023 у філії ГУ ПІБ України у Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донелектротех» (83121, м.Донецьк, пр.-т.Київський, б.5 «в», кв.41, ЄДРПОУ 36695281, р/р2600430111910 у Київському ВОБ №7956, МФО 394181) 217 804,13 грн., у тому числі 189 567,00 грн. суми заборгованості за отриману продукцію, 17 990,15 грн. інфляційних витрат та 10 246,98 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (83001, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Артема, б.85, ЄДРПОУ 00191678, р/р260003017966023 у філії ГУ ПІБ України у Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донелектротех» (83121, м.Донецьк, пр.-т.Київський, б.5 «в», кв.41, ЄДРПОУ 36695281, р/р2600430111910 у Київському ВОБ №7956, МФО 394181) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 4 356,08 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У судовому засіданні 12.04.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст підписано 17.04.2012р.

Суддя Соболєва С.М.