Рішення

від 08.05.2012 по справі 30/5014/612/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.12 Справа № 30/5014/612/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСТ» , м. Лисичанськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара»

м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 119 448 грн. 83 коп.

Суддя Голенко І.П.

в присутності представників сторін:

від позивача -Образков В.Є., директор згідно наказу № 2 від 22.10.1995;

від відповідача -ОСОБА_2, довіреність № 02 від 04.01.2012,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 109160 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений відповідно до умов договору поставки № Ф-69 від 21.02.2011 поліпропілен А4, а також інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі 766 грн. 09 коп., 3% річних в сумі 1544 грн. 22 коп. та пені у розмірі 7978 грн. 52 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем фактом невиконання відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору поставки товару № Ф-69 від 21.02.2011 в частині оплати за поставлений поліпропілен А4.

У судовому засіданні позовні вимоги позивачем підтримані у повному обсязі.

Письмовим відзивом № 53 від 17.04.2012 відповідач не заперечує проти суми основного боргу, проте не погоджується в частині нарахування інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних та пені з підстав, зазначених у відзиві.

Після звернення позивача до господарського суду Луганської області відповідачем було сплачено 20000 грн. 00 коп. суми боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 268 від 07.05.2012 та не заперечується позивачем.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

21.02.2011 між сторонами у даній справі був укладений договір № Ф-69 (далі за текстом -договір, а. с. 14), відповідно до умов якого позивач як продавець зобов'язався поставляти і передавати у власність покупця визначений цим договором товар -Поліпропілен, а відповідач як покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, марочний асортимент, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягають продажу за цим договором, визначаються рахунком та видатковою накладною на кожну партію товару.

Згідно п. п. 2.1 п. 2 договору покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця в наступній формі: 100% передоплата згідно виставленого продавцем рахунку, у строк до 1 (одного) банківського дня з моменту надання рахунку.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № Ф-999 від 23.09.2011 на загальну суму 209160 грн. 00 коп. (а. с. 20).

Рахунок-фактура № Ф-999 від 23.09.2011 містить графу «форма розрахунків», де зазначено -«відстрочка платежу», та графу «строк сплати», де зазначено -«14 календ. днів».

23.09.2011 за видатковою накладною № Ф-948 (а. с. 17) на підставі довіреності № 00203 від 19.09.2011 позивач відвантажив поліпропілен А4 у кількості 12 т. на загальну суму 209160 грн. 00 коп. відповідачу, який його прийняв без заперечень. Викладене також підтверджується товарно-транспортною накладною від 23.09.2011 (а. с. 18), податковою накладною від 23.09.2011 № 130 (а. с. 19).

Відповідно до акту звірення взаємних розрахунків згідно договору, який належним чином підписаний та скріплений печатками підприємств, заборгованість відповідача перед позивачем склала 209160 грн. 00 коп. станом на 01.10.2011 (а. с. 23).

Отже, факт поставки позивачем обумовленого договором товару на суму 209160 грн. 00 коп. підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та відповідачем у справі не заперечується.

19.10.2011 та 28.10.2011 відповідачем здійснено оплату на рахунок позивача на загальну суму 100 000 грн. 00 коп. згідно виписок банку (а. с. 34-35).

Позивач звернувся до відповідача з листом № 69 від 28.11.2011 з вимогою про сплату заборгованості за поставлений договором № Ф-69 від 21.02.2011 товар у сумі 109160 грн. 00 коп. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді.

За таких обставин, позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума заборгованості у розмірі 109160 грн. 00 коп. згідно договору № Ф-69 від 21.02.2011.

Крім суми заборгованості за товар, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 766 грн. 09 коп. та 3% річних в сумі 1544 грн. 22 коп., а також на підставі п. 5.2 договору позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 7978 грн. 52 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань на суму 209160 грн. 00 коп., що підтверджено наявними у матеріалах справи видатковою накладною, довіреністю на отримання товарно -матеріальних цінностей (а. с. 15-17) та відповідачем у справі не спростовано.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Оскільки 19.10.2011 та 28.10.2011 відповідачем здійснено оплату лише 100 000 грн. 00 коп. згідно виписок банку (а. с. 34-35), то позивач звернувся до відповідача з листом № 69 від 28.11.2011 про сплату заборгованості за поставлений договором № Ф-69 від 21.02.2011 товар у сумі 109160 грн. 00 коп. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Після звернення позивача до господарського суду Луганської області відповідачем було сплачено 20000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 268 від 07.05.2012 та не заперечується позивачем.

Отже, станом на день розгляду справи сума заборгованості складає 89160 грн. 00 коп., яка також підтверджується актом звірення взаєморозрахунків від 08.05.2012 згідно договору № Ф-69 від 21.02.2011, який належним чином підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 89160 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, проте в частині стягнення 20 000 грн. 00 коп. провадження у справі слід припинити на підставі п. п. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату товару сторони несуть матеріальну відповідальність; винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений товар, позивачем на підставі п. 5.2 договору та з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка визначає, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 7978 грн. 52 коп. з 07.10.2011 по 12.03.2012.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених вище приписів цивільного законодавства позивачем до стягнення з відповідача заявлено інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 766 грн. 09 коп. за період жовтень 2011 рік - лютий 2012 рік та 3% річних в сумі 1544 грн. 22 коп. за період 07.10.2011-12.03.2012.

Відповідно до п. п. 2.1 п. 2 договору покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця в наступній формі: 100% передоплата згідно виставленого продавцем рахунку, у строк до 1 (одного) банківського дня з моменту надання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач без попередньої плати поставив відповідачу, а той, в свою чергу, прийняв товар на загальну суму 209160 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи (видатковою накладною, довіреністю на отримання товарно -матеріальних цінностей, а. с. 15-17).

Отже, позивач та відповідач своїми діями, а саме: передавши та отримавши товар відповідно до здійснення попередньої оплати фактично добровільно погодили інший порядок оплати, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимоги у відповідності до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Зокрема, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо такий обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було виконано зобов'язання по попередній оплаті товару, який йому все ж поставлений позивачем.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рахунку-фактури № Ф-999 від 23.09.2011 та сторонами не надано на вимогу суду, то вимогою про сплату суми заборгованості відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України слід вважати лист № 69 від 28.11.2011.

За вказаним листом позивач просив погасити заборгованість у розмірі 109160 грн. 00 коп. за отриманий товар, враховуючи те, що 19.10.2011 та 28.10.2011 відповідачем було здійснено оплату лише 100 000 грн. 00 коп. згідно виписок банку (а. с. 34-35). Вказаний лист відповідачем отриманий 01.12.2011 (згідно поштового повідомлення, а. с. 22).

Дана вимога позивача залишена відповідачем без реагування.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України та з урахуванням фактичних обставин справи, зокрема, дати пред'явлення відповідачу письмової вимоги про сплату боргу у розмірі 109160 грн. 00 коп. за поставлений товар першим днем прострочення строку оплати товару слід вважати 09.12.2011 , що відповідає ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Виходячи з вказаної дати підлягають розрахунку пеня, інфляційні нарахування та 3% річних.

З урахуванням викладеного вище, за розрахунком суду сума належних до стягнення з відповідача пені складає 4394 грн.. 66 коп. з 09.12.2011 по 12.03.2012, інфляційних нарахувань складає 654 грн. 96 коп. за період грудень 2011 рік -лютий 2012 рік, 3% річних складає 850 грн. 58 коп. з 09.12.2011 по 12.03.2012.

За розрахунком пені та штрафу, який був наданий у судовому засіданні 08.05.2012, позивачем нараховані до стягнення інші суми та збільшено період їх нарахування до 08.05.2012 (за розрахунком наданим до позовної заяви до 12.03.2012), проте, позивачем до вказаного розрахунку не було надано відповідної заяви в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому суд стягує суми нарахованих інфляційних нарахувань, 3% річних та пеню за період, який зазначений у розрахунку до позовної заяви від 12.03.2012 (а. с. 21), з урахуванням встановленої судом належної дати, з якої підлягають розрахунки пеня, інфляційні нарахування та 3% річних.

Доводи позивача про те, що рахунок-фактура № Ф-999 від 23.09.2011 був переданий відповідачу разом з документами, які супроводжували відвантаження поліпропілену (податкова накладна № 130 від 23.09.2011, видаткова накладна № Ф-948 від 23.09.2011, товарно-транспортна накладна № Ф-948 від 23.09.2011), спростовуються матеріалами справи, оскільки перелічені вище документи не містять посилання на рахунок-фактуру № Ф-999 від 23.09.2011.

Щодо умови про відстрочку платежу на 14 днів, про що зазначено у рахунку-фактурі № Ф-999 від 23.09.2011 (а. с. 20), суд зазначає наступне.

Згідно п. 6.4 договору усі зміни та (або) доповнення до цього договору набувають чинності з моменту належного оформлення (підписання та скріплення печатками) сторонами Додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено в самій угоді, у цьому договорі або у чинному законодавстві України. При цьому можливе узгодження вищезазначених документів шляхом обміну підписами по факсу.

В матеріалах справи відсутні та не надані сторонами докази, які б підтверджували узгодження між сторонами умови щодо відстрочки платежу на 14 днів в порядку встановленому п. 6.4 договору. Зазначене також підтверджується поясненнями позивача б/н від 08.05.2012 про те, умова про відстрочку платежу на 14 днів була погоджена з відповідачем в усній формі, що не відповідає п. 6.4 договору.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості у розмірі 89160 грн. 00 коп., пеню у розмірі 4394 грн. 66 коп. з 09.12.2011 по 12.03.2012, інфляційні нарахування у розмірі 654 грн. 96 коп. за період грудень 2011 рік -лютий 2012 рік та 3% річних у розмірі 850 грн. 58 коп. з 09.12.2011 по 12.03.2012 з віднесенням судових витрат у справі на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. В решті позову слід відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 20 000 грн. 00 коп. слід припинити на підставі п. п. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим позивачу слід повернути судовий збір у розмірі 400 грн. із Державного бюджету України відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

У судовому засіданні 08.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Свердлова, 355, код 31270574, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фест», м. Лисичанськ Луганської області, кв. Жовтневої революції, буд. 10, кв. 5, код 23474189, заборгованість за поставлений товар у розмірі 89160 грн. 00 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 654 грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 850 грн. 58 коп., пеню у розмірі 4394 грн. 66 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1901 грн. 20 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 20 000 грн. 00 коп. припинити.

5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Фест», м. Лисичанськ Луганської області, кв. Жовтневої революції, буд. 10, кв. 5, код 23474189, із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 400 грн. 00 коп. на підставі даного рішення, скріпленого гербовою печаткою суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 11.05.2012

Суддя І.П. Голенко