Постанова

від 15.05.2012 по справі 4-1656/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-1656/12

П О С Т А Н О В А

15 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Фаркош Ю.А.,

при секретарі Павлишин В.І.,

за участю прокурора Бойко Н.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України та зобов»язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність Генеральної прокуратури України та зобов»язання вчинити певні дії.

Згідно уточнених в судовому засіданні вимог та доводів скарги, ОСОБА_1 вказує на бездіяльність Генеральної прокуратури України при перевірці її заяви від 31.01.2012 про скоєння злочинів суддею ОСОБА_3, яка була подана до ГПУ 31.01.2012 року.

Зазначає, що Генеральною прокуратурою України рішення по її заяви в порядку ст. 97 КПК України не прийняте, у зв»язку з чим вважає, що ГПУ проявила незаконну бездіяльність.

Також зазначає, що на її адресу з Генеральної прокуратури України надійшов лист за підписом заступника начальника відділу представництва громадян та держави в суді ОСОБА_2 про перенаправлення її звернення до прокуратури м. Києва. Цей лист вона теж вважає незаконним, оскільки направлення таких листів не відповідає вимогам ст. 97 КПК України, так як процесуальне рішення з даного приводу не прийняте.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 доводи скарги підтримала з вищезазначених підстав.

Прокурор в судовому засіданні доводи скарги не визнала, просила у задоволенні скарги відмовити, так як вважала доводи скарги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві. Заперечення по скарзі надала в письмовому вигляді, які долучені до матеріалів справи.

Суд, вислухавши думку прокурора, заявника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Як регламентовано ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.

Таке право не може бути обмежене навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.

Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії. Правовідносини, які виникли між суб'єктом звернення та Генеральною прокуратурою України за своєю природою є кримінально-правовими.

За таких обставин суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України при перевірці її заяви підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства навіть за відсутності в КПК України норм, які регламентують відповідний розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України подано заяву від 31.01.2012, в якій заявник зазначає про скоєння злочинів суддею ОСОБА_3

Подану заяву Генеральною прокуратурою України зареєстровано за № 28, однак супровідним листом від 06.02.2012 року за № 05/2/1-6052-07 направлено за належністю до прокуратури м. Києва, для проведення перевірки та за наявності підстав вжиття заходів прокурорського реагування, а у разі встановлення достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину в діях судді, зазначено про необхідність направлення до ГПУ відповідного висновку з матеріалами перевірки.

Такі дії Генеральної прокуратури України відповідають вимогам п. 3 ч.2 ст. 97 КПК України, згідно яких, по заяві або повідомленню про злочин, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити у порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно суд вважає за необхідне роз»яснити заявнику, що оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються у межах кримінального, а не адміністративного судочинства, то суд не наділений правом визнавати бездіяльність прокурора неправомірною та незаконною і зобов»язувати його вчинити певні дії.

За таких обставин, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. ст.94, 97, 236 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України та зобов»язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.

Суддя