Постанова

від 14.05.2012 по справі 4-1658/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-1658/12

П О С Т А Н О В А

14 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючий - суддя Кицюк В.П. ,

при секретарі - Скрибка А. В.,

за участю

прокурора - Краснікова Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконними дій першого заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України Молодик В. щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України та зобов'язання Генеральну прокуратуру України прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій посилаючись на положення ст. ст.19, 55 Конституції України, ст. 236 КПК України, просить визнати незаконною бездіяльність першого заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України Молодик В. з приводу неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України за його заявою про злочин відносно слідчого Мацули М.Б. від 13.03.2012 р. та зобов'язати Генеральну прокуратуру України розглянути його заяву про злочин з прийняттям одного із рішень, передбачених ст. 97 КПК України.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що 13.03.2012 р. він звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою, в якій просив прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України відносно старшого слідчого ГСУ МВС України Мацули М.Б. Проте, всупереч вимогам ст. 97 КПК України, дослідча перевірка за його заявою про злочин з прийняттям відповідного рішення Генеральною прокуратурою України проведена не була, а листом № 21/1-128-06 від 02.04.2012 р. йому повідомлено про відсутність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування. Стверджує, що неприйняття за його заявою про злочин одного із рішень, передбачених ст. 97 КПК України, є незаконною бездіяльністю Генеральної прокуратури України, яка позбавляє його можливості оскаржити рішення прокурора (а.с. 1).

ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його розписка про отримання повідомлення. Оскільки ОСОБА_1 утримується під вартою, а за змістом положень ст. ст. 236, 236-2 КПК України, неявка в судове засідання заявника не перешкоджає розгляду справи, судом визнано можливим розглядати справу за його відсутності.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, вважаючи доводи та вимоги скарги безпідставними. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що, заява ОСОБА_1 не містить об'єктивних даних про наявність в діях слідчого Мацули М.Б. ознак будь-якого злочину, а лише твердження заявника щодо незгоди з процесуальними діями слідчого при проведенні досудового слідства, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Вимоги скарги ОСОБА_1 в частині визнання незаконною бездіяльність першого заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України Молодик В. та зобов'язання Генеральну прокуратуру України прийняти рішення в порядку 97 КПК України не ґрунтуються на законі, оскільки кримінально-процесуальним законодавством України суд не наділений повноваженнями визнавати дії прокурора неправомірними та зобов'язувати його вчиняти певні дії, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 97 КПК України, а тому судом до уваги не приймаються.

По суті вимог та доводів скарги ОСОБА_1 щодо неприйняття Генеральною прокуратурою України рішення в порядку ст. 97 КПК України за його заявою про злочин від 13.03.2012 р. суд вважає необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2012 р. ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою, в якій просив в порядку ст. 97 КПК України прийняти рішення відносно старшого слідчого ГСУ МВС України Мацули М.Б., вбачаючи в його діях ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 382, 364 КК України (а.с. 4-6).

Листом від 02.04.2012 р. за № 21/1-128-06 ОСОБА_1 за результатами розгляду його заяви надано відповідь про відсутність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування (а.с. 7).

Згідно зі ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню, та не пізніше триденного строку (а за наявності підстав протягом 10 днів) прийняти рішення про порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні кримінальної справи чи направити заяву або повідомлення за належністю, а також вжити всіх можливих і необхідних заходів реагування за такою заявою або за таким повідомленням. При цьому, стаття 97 КПК України за своєю природою є бланкетною нормою і її положення в кожному разі потрібно оцінювати у сукупності з вимогами ст. 94 КПК України, яка встановлює підстави та приводи до порушення кримінальної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, по яким обов'язково повинні прийматися процесуальні рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із «заявою в порядку ст. 97 КПК України», остання за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, а отже і приводом для проведення дослідчої перевірки в порядку ст. 97 КПК України, оскільки не містить жодних даних про наявність в діях слідчого Мацули М.Б. ознак злочину за викладених в заяві обставин. Зміст заяви зводиться лише до незгоди заявника з процесуальними діями слідчого при проведенні досудового слідства.

Оскільки заява ОСОБА_1 від 13.03.2012 року не містить достатніх даних про наявність в діях слідчого Мацули М.Б. ознак злочину, була розглянута Генеральною прокуратурою України у передбачені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» строки, суд не вбачає підстав для задоволення скарги та направлення копії заяви ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Між, тим суд вважає необхідним роз'яснити заявнику, що у відповідності до положень ст. 234 КПК України процесуальні рішення та дії слідчого при проведені ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі можуть бути оскаржені прокуророві або до суду. У випадку оскарження дій слідчого до суду такого роду скарги розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті.

Керуючись ст. ст. 55, 125 Конституції України, ст. ст. 94, 95, 97, 236 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконними дій першого заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України Молодик В. щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України та зобов'язання Генеральну прокуратуру України прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.

Суддя Кицюк В.П.