Ухвала

від 19.04.2012 по справі 2-а-4961/10/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 р.Справа № 2-а-4961/10/2170

Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Кравець О.О. судді - Запорожана Д.В. при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду 18 березня 2011 року по справі за позовом Приватного підприємства "Промислово-торгівельна фірма "Софія" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановиЛА:

Приватне підприємство "Промислово-торгівельна фірма "Софія" (далі ПП, позивач) звернулось з позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі ДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.08.2010р. № 0002840700/0 про зменшення заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні першої інстанції позовні вимоги підтримав, пояснив, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки від 19.08.21010р. Як вбачається з акта, підставою для висновку про порушення вимог законодавства про податок на додану вартість (далі ПДВ) є відсутність можливості у податкової інспекції перевірити всіх учасників господарських операцій по ланцюгам постачальників, що, в свою чергу, позбавляє позивача права на податковий кредит по таким операціям. Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту, а отже і для отримання бюджетного відшкодування, підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення належної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. Висновки відповідача про неможливість підтвердження сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгам проходження товарів не можуть бути підставою для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ, оскільки у платника податку відсутній механізм та не передбачений обов'язок по контролю за декларуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування, а тому зменшення суми ПДВ є правомірним. Головною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ платником податку є сплата ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх етапах (ланцюгах) проходження товарів (робіт, послуг) починаючи від виробника або експортера цих товарів (робіт, послуг). Перевіркою не встановлено факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету по постачальникам позивача, а тому відсутні і підстави для повернення сум надмірно сплаченого податку позивачу.

Суд першої інстанції своєю постановою від 18 березня 2011 року позовні вимоги Приватного підприємства "Промислово-торгівельна фірма "Софія" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнив повністю.

Скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 20.08.2010р. № 0002840700/0.

ДПІ не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2010 р. ДПІ у м. Херсоні було проведено невиїзну документальну перевірку ПП "ПТФ "Софія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2009 р. За результатами перевірки складено акт від 19.08.2010 р. №3727/07-0/35329631.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168 97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168 97-ВР) позивачем, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 1545529,00 грн.

Відповідно до виявлених в ході перевірки порушень податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 20.08.2010р. № 0002840700/0 про зменшення заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009р. на суму1545529,00 грн.

Перевіркою встановлено, що одним з основних постачальників брухту чорного металу у серпні 2009 року по І ланцюгу постачання є ПП "Априммет" (іпн. 359304815535), придбання брухту чорного металу та послуг по різці брухту чорного металу, згідно договорів : № 03/08 від 03.08.09, № 30/КП від 30.07.09. Всього придбано товарів та послуг в серпні 2009 року на загальну суму - 7793869,44грн., в т.ч. ПДВ - 1298978,24грн., включено до податкового кредиту серпня 2009р. ПДВ в сумі - 1415000грн. Фактично, сплачено в серпні 2009 року ПДВ - 1415000грн.

Згідно отриманої відповіді від ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.07.2010р.№ 52281/23-513 підприємство є посередником, постачальником реалізованої продукції в серпні 2009 року є ПП «Фридом-07»код ЄДРПОУ 35357585.

За системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ПП «Фридом-07»має стан «16»- припинено (ліквідовано, закрито).

ПП «Фридом-07»знято з обліку в ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси 27.01.2010 за №7/20-10-444.

Виконавчим комітетом Одеської міської ради скасовано свідоцтво про держреєстрацію ПП «Фридом-07»від 31.03.2010 №15561170007029023.

Станом на 18.08.2010 року провести перевірку з питання правових відносин ПП "Априммет" з ПП «Фридом-07»не має можливості.

Згідно податкового розрахунку з комунального податку за І півріччя 2009р. наданого до ДПІ у Приморському р-ні м. Одеса, кількість робітників на підприємстві -3 особи.

В результаті проведених оперативними співробітниками УПМ ДПА в Херсонській області заходів з'ясовано, що власних, орендованих, закріплених на праві господарського відання основних засобів у ПП „Фрідом-07" немає.

Таким чином, податковий орган не може підтвердити здійснення фінансово-господарської операції з поставки брухту чорного металу ПП "Априммет" від ПП „Фрідом-07" та не може встановити факт надмірної сплати податку на додану вартість підприємством ПП «ПТФ «Софія»по постачальнику ПП «Фрідом- 07»у 2 ланці постачання.

Також одним з основних постачальників брухту чорного металу у серпні 2009 року по І ланцюгу постачання є ТОВ «Метал - ВІВІ»(іпн 340616704642), придбання брухту чорного металу та послуг по перевезенню товару залізницею, згідно договорів : № 03/08-КП від 03.08.09, № б/н від 22.07.09 . Всього придбано товарів та послуг в серпні 2009 року на загальну суму - 812855.70грн.. в т.ч. ПДВ - 135475,95грн., включено до податкового кредиту серпня 2009 р. ПДВ в сумі - 221666.67грн. Фактично сплачено в серпні 2009 року ПДВ - 221666,67грн.

За системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Метал - ВІВІ»має стан „10"- запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання).

До Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська надіслано запит №1915/7/23-204 від 15.03.2010 року, згідно відповіді № 9056/7/23-309-912 від 22.03.2010р. повідомлено, що провести перевірку ТОВ «Метал - ВІВІ»немає можливості у зв'язку з відсутністю вищезазначеного підприємства за місцезнаходженням (м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 11/1).

Працівниками Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська управління податкового контролю юридичних осіб 24.02.2010 року здійснено вихід за місцезнаходженням підприємства ТОВ «Метал-ВІВІ».

За результатами перевірки встановлено, що підприємство за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 11/1 не знаходиться, про що складено акт №1324/23-3/34061679 від 24.02.2010 року.

До ВПМ Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська надано запит на встановлення місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності від 24.02.2010 року за № 111 /23-310.

Таким чином, податковий орган не зміг встановити факту надмірної сплати податку на додану вартість позивачем по постачальнику ТОВ «Метал-ВІВІ»у 1 ланці постачання.

Відповідачем зроблено висновки про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ПП "ПТФ "Софія" у вересні 2009 р. на підставі того, що такий контрагент у 2 ланці, як ПП «Фрідом- 07»припинив своє існування після складення податкових накладних, ТОВ «Метал-ВІВІ»не знаходиться за юридичною адресою і відповідач не зміг дослідити стан сплати ними ПДВ під час продажу товарів.

Враховуючи викладених у акті ДПІ порушень свідчить про те, що причиною зменшення бюджетного відшкодування із ПДВ позивачу стало неможливість підтвердити факт надмірної сплати ПДВ його контрагентами.

Для надання правової оцінки щодо з'явлення позивачем до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та з'явлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у разі виникнення від'ємного значення за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутності з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо з'явлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу щодо необхідності зменшення заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав непідтвердження зустрічними перевірками постачальників товару у ланцюгу постачання не ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість»з огляду на наступні обставини.

Податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та з'явлення від ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на з'явлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

У судовому засіданні першої інстанції досліджені первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивачу його контрагентами був поставлений товар та надані послуги, поставка підтверджується видатковими накладними, виконання робіт - актами здачі-приймання робіт (надання послуг), оплата проведена у повному обсязі у безготівковому порядку, продавці виписали позивачу податкові накладні, що за своїм змістом та формою повністю відповідають вимогам законодавства. Постачальниками надані позивачу посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту.

Представник податкового органу у судовому засіданні першої інстанції підтвердив про відсутність будь-яких зауважень щодо товарності проведених операцій позивачем із його контрагентами, правильності оформлення податкових накладних, реальності повної оплати за поставлений товар. Зазначені обставини відображені у акті перевірки.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та з'явлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та з'явлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Таким чином позиція податкової інспекції про те, що припинення у зв'язку із визнанням банкрутом ПП «Фрідом - 07», а також відсутність за юридичною адресою ТОВ «Метал ВІВІ»після складання ними податкових накладних можуть бути причинами для

зменшення податкового кредиту та заявленої суми бюджетного відшкодування є необґрунтованою.

Із досліджених у судовому засіданні першої інстанції довідок із Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій вбачається, що приватне підприємство «Фрідом - 07»зареєстроване юридичною особою 23.08.2007р., справу про банкрутство порушено 11.02.2010р., підприємство визнано банкрутом 11.03.2010р., припинено юридичну особу 31.03.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал ВІВІ»зареєстроване юридичною особою 16.02.2006р., 14.10.2009р. внесено інформацію про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, 14.01.2010р. відомості про юридичну особу були підтверджені.

Визнання банкрутом ПП «Фрідом - 07»не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названого підприємства з іншими суб'єктами господарювання та не тягне за собою недійсності угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином висновки про недостовірність формування податкового кредиту на підставі того, що відповідач не зміг встановити фактичне місце знаходження постачальника ТОВ «Метал ВІВІ»є неправомірними. Акт про відсутність за місцезнаходженням було складено вже після проходження господарських операцій. Доказів, які підтверджували б відсутність даного підприємства за юридичною адресою на час оформлення ним податкових накладних відповідач суду не надав.

Відповідач не спростував факт постачання товарів та декларування зобов'язань з ПДВ постачальниками товару позивачу і тому позиція позивача щодо включення до розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ спірних сум є обґрунтованою.

Пунктом 10. 2 статті 10 Закону №168/97-ВР встановлено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до пункту 10.4 статті 10 цього Закону контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Обов'язки контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладено на податковий орган, а не позивача. Тому немає підстав для позбавлення ПП "ПТФ "Софія" права на бюджетне відшкодування через можливе порушення податкового законодавства постачальниками товару (послуг) по ланцюгу. Оскільки, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність саме для цієї особи. А тому, правові наслідки для зменшення заявленої ПП "ПТФ "Софія" суми бюджетного відшкодування з ПДВ відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги ПП "ПТФ "Софія" є обґрунтованими, а дії ДПІ у м. Херсоні протиправними.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду 18 березня 2011 року по справі за позовом Приватного підприємства "Промислово-торгівельна фірма "Софія" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя О.О. Кравець суддя Д.В. Запорожан