Постанова

від 26.04.2012 по справі 0870/602/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 року /12:20/ Справа № 0870/602/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Буряковій А.В., за участю представників позивача Волошиної Т.І., Барановського І.М., представника відповідача Корнієнка А.В. розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

до Відкритого акціонерного товариства «Токмацький агропромпостач»

про стягнення податкової заборгованості у сумі 11515 грн. 76 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби звернулася до суду із адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Токмацький агропромпостач» про стягнення суми податкового боргу в сумі 11515 грн. 76 коп. з податку на прибуток в розмірі 2082,09 грн. та податку на додану вартість в розмірі 9433,67 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що станом на 12.01.2012 року Відповідач має перед бюджетом борг з податку на прибуток в розмірі 2082,09 грн., з неї пеня - 471,09 грн., та податку на додану вартість в розмірі 9433,67 грн., з неї пеня - 183,71 грн. Податковий борг з податку на прибуток виник унаслідок несплати поточних нарахувань по деклараціям за 2009-2011 роки, також нарахована пеня в розмірі 471,09 грн. Податковий борг з податку на додану вартість виник унаслідок часткової несплати поточних нарахувань по деклараціям за 2009-2010 роки, також нарахована пеня в розмірі 183,71 грн. У зв'язку з тим, що податкова заборгованість в розмірі 11515 грн. 76 коп. відповідачем у добровільному порядку не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Представники Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник Відповідача з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у запереченнях. Вказав, що податкового боргу відповідача в сумі 11 515 грн. 76 коп. не має так як підприємством у відповідні строки поточні нарахування по податкових декларація сплачено, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Зазначив, що відповідачем порушуються вимоги чинного законодавства в частині самостійного зарахування сплачених Відкритим акціонерним товариством «Токмацький агропромпостач» сум зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по поданим відповідачем деклараціям за 2009 -2011 роки у рахунок податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету. Вказав, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріли справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відкрите акціонерне товариство «Токмацький агропромпостач» зареєстроване як платник податків у Токмацькій об'єднаній державній податковій інспекції Запорізької області Державної податкової служби.

Як встановлено судом, відповідачем до податкового органу на протязі 2009-2011 років подавалися декларації з податку на прибуток із самостійно задекларованими сумами грошового зобов'язання

на 2009 рік в розмірі 303 грн. 00 коп., що підтверджується наступними податковими деклараціями:

від 29.01.2009 року № 36283, термін сплати 19.02.2009 року - 93,00 грн.;

від 08.05.2009 року № 10674, термін сплати 20.05.2009 року - 49,00 грн.;

від 05.08.2009 року № 18064, термін сплати 19.08.2009 року - 76,00 грн.;

від 09.11.2009 року № 26329, термін сплати 19.11.2009 року - 85,00 грн.

на 2010 рік в розмірі 714 грн. 00 коп., що підтверджується наступними податковими деклараціями:

від 09.02.2010 року № 33696, термін сплати 19.02.2010 року - 85,00 грн.;

від 05.05.2010 року № 8340, термін сплати 20.05.2010 року - 28,00 грн.;

від 09.08.2010 року № 16044, термін сплати 19.08.2010 року - 93,00 грн.;

від 09.11.2010 року № 23374, термін сплати 19.11.2010 року - 508,00 грн.

на 2011 рік в розмірі 594 грн. 00 коп., що підтверджується наступними податковими деклараціями:

від 08.02.2011 року № 29941, термін сплати 19.02.2011 року - 102,00 грн.;

від 06.05.2011 року № 13746, термін сплати 20.05.2011 року - 31,00 грн.;

від 08.08.2011 року № 19246, термін сплати 19.08.2011 року - 288,00 грн.;

від 08.11.2011 року № 24887, термін сплати 19.11.2011 року - 173,00 грн.

Нарахована пеня у сумі 471 грн. 09 коп.

Крім того, відповідачем до податкового органу на протязі 2009-2010 років подавалися декларації з податку на додану вартість із самостійно задекларованими сумами грошового зобов'язання,

на 2009 рік в розмірі 11708 грн. 00 коп., що підтверджується наступними податковими деклараціями:

від 18.11.2009 року № 27268, термін сплати 30.11.2009 року - 11538,00 грн., як зазначено в позовній заяві, сума зазначена в податковій декларації відповідачем частково сплачена, залишок несплаченої суми складає - 6120,96 грн.;

від 18.12.2009 року № 28689, термін сплати 30.12.2009 року - 170,00 грн.;

на 2010 рік в розмірі 2959 грн. 00 коп., що підтверджується наступними податковими деклараціями:

від 19.01.2010 року № 31735, термін сплати 01.02.2010 року - 79,00 грн.;

від 17.02.2010 року № 2714, термін сплати 02.03.2010 року - 55,00 грн.;

від 18.03.2010 року № 4015, термін сплати 30.03.2010 року - 106,00 грн.;

від 19.05.2010 року № 9843, термін сплати 31.05.2010 року - 299,00 грн.

від 17.06.2010 року № 10791, термін сплати 30.06.2010 року - 2420,00 грн.

Нарахована пеня у сумі 183 грн. 71 коп.

Вказані вище обставини відповідачем не заперечуються в частині подання вказаних вище податкових декларацій та сум податкового зобов'язання, зазначених в поданих деклараціях.

Стосовно існування податкової заборгованості по зазначеним податковим деклараціям представник відповідача в судовому засіданні заперечував, надав відповідні платіжні доручення, які підтверджують факт сплати податкових зобов'язань по зазначеним в позові деклараціям.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом 2009-2010 років здійснювалась сплата сум податку на прибуток та податку на додану вартість, про що свідчать платіжні доручення, в яких зазначено призначення платежу щодо оплати відповідних податків.

Позивачем також надані суду копії платіжних доручень по сплаті податку на прибуток за 2011 рік із зазначенням призначення платежу: оплата податку на прибуток.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що ним в повному обсязі сплачено суми податку на прибуток протягом 2009 -2011 років та податку на додану вартість протягом 2009 -2010 років.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин 2010 року, далі - Закон №2181-ІІІ від 21.12.2000) встановлено, що податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаної статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Як визначено п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181-ІІІ від 21.12.2000, який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у податкового органу були відсутні повноваження змінювати призначення платежу, який було самостійно визначено платником податків у платіжних доручення під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Вищезазначене підтверджується судовою практикою (Ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.05.2009 по справі №2-а-к/с №К-181/08, від 19.11.2009 по справі № К-17393/08, від 19.11.2009 по справі №К-30667/06, від 26.11.2009 по справі №К-26837/06).

Отже, суд вважає дії Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби щодо самостійного зарахування протягом 2009-2010 років, сплачених Відкритим акціонерним товариством «Токмацький агропромпостач» сум зі сплати податку на прибуток протягом 2009 -2011 років та податку на додану вартість протягом 2009 -2010 років у рахунок сплати податкових зобов'язань, які не вказані в призначені платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, неправомірними, а позовні вимоги позивача в цій частині, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Токмацький агропромпостач» суми податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 594 грн. 00 коп., а також пені в сумі 266 грн. 58 коп., за поданими у 2011 році відповідачем деклараціями з самостійно визначеними сумами податкового зобов'язання по податку на прибуток, суд керувався наступним.

Згідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, відповідач з набранням чинності 01.01.2011 Податковим кодексом України має право зараховувати кошти, які сплачує платник податків в порядку черговості виникнення податкового боргу.

Відтак, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо самостійного зарахування протягом 2011 року, сплачених Відкритим акціонерним товариством «Токмацький агропромпостач» в 2011 році за податковими деклараціями по податку на прибуток, сум зі сплати податку на прибуток у рахунок податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, .

Згідно до п.п. 49.18.2. п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем авансових внесків) календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, у зв'язку з тим, що суми самостійно сплачених сум по податку на прибуток, сплачених відповідачем у 2011 році, податковим органом були самостійно зараховані в порядку черговості виникнення податкового боргу в рахунок сплати податкового боргу за інший період, податкові зобов'язання за 2011 рік, заявлені в позовній заяві позивачем, є несплаченими .

Згідно п.п. 129.1.1. п. 129.1ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Приймаючи рішення про стягнення суми нарахованої пені суд бере до уваги пропорційність стягуваним сумам за такий же період, тобто за 2011 рік. Податковий борг з податку на прибуток разом з нарахованою пенею за 2011 рік становить 860,58 грн. (594,00+266,58,00).

Щодо правомірності посилання позивача на податкові вимоги.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно п.п. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно п.п. 6.4.1. п. 6.4. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:

а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;

г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс;

д) податковий борг визнається безнадійним.

Ані позивачем, ані відповідачем не доведено суду існування обставин, які б слугували підставою для відкликання податкових вимог.

Відповідно до п. 6.6. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення.

04.04.2002 року Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби сформовано та направлено відповідачу першу податкову вимогу № 1/500 на суму 81835 грн. 83 коп., яка була отримана посадовою особою відповідача 08.04.2002 року.

13.05.2002 року Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби сформовано та направлено відповідачу другу податкову вимогу № 2/523 на суму 40207 грн. 17 коп., яка була отримана посадовою особою відповідача 17.05.2002 року.

Отже, станом на час розгляду справи податкові вимоги не відкликані, а тому у позивача відсутня можливість для формування підприємству відповідача нової податкової вимоги, у зв'язку з чим стягнення заборгованості відбувається на підставі податкових вимог, сформованих у 2002 році.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно до п. 95.1, п. 95.2, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби до Відкритого акціонерного товариства «Токмацький агропромпостач» позовні вимоги в частині стягнення податкової заборгованості за податковими деклараціями по податку на прибуток, поданими відповідачем у 2011 році, у сумі 594 грн. 00 коп., а також пені в сумі 266 грн. 58 коп., є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог, суд вважає за необхідне позивачу відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Токмацький агропромпостач» (вул. Куйбишева, буд. 4, м. Токмак, Запорізької області 71701, ідентифікаційний номер 00904121) на користь Державного бюджету м. Токмак Запорізької області (р/р 31112009700302, МФО 813015, ЄДРПОУ 34676874, код бюджетної класифікації 14010100, ТУ ДК ГУДКУ у Запорізькій області, одержувач - Державний бюджет) суму податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 594 грн. 00 коп. (п'ятсот дев'яносто чотири гривні нуль копійок), а також пені в сумі 266 грн. 58 коп. (двісті шістдесят шість гривень п'ятдесят вісім копійок), всього стягнути 860 грн. 58 коп. (вісімсот шістдесят гривень п'ятдесят вісім копійок).

В решті частини позовних вимог позивачу - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О.Нестеренко