Постанова

від 10.04.2012 по справі 2а-17664/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2012 року № 2а-17664/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Крупічко Ю.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.12.12.2011р. № 82);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 06.03.2012р. № 27/10-021);

від прокуратури: Ханчич Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Святошинського району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.04.2012 року в 11 год. 38 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтех»(надалі -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржуване рішення суперечить нормам чинного податкового законодавства України та не відображає дійсних обставин справи, завдає шкоди охоронюваним правам та інтересам Позивача, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його безпідставності та необґрунтованості.

Представник Прокуратури Святошинського району м. Києва підтримав заперечення Відповідача по справі, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що у період з 19.07.2011 по 25.07.2011р. Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Кратор Дніпро»(код 36960579) та ТОВ «Крініум»(код 36960706) за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, з ПП «Укрдетальмаш»(код 36942570) за період з 01.04.2011 по 30.04.2011. За наслідками проведення перевірки було складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки від 01.08.2011 № 221/23-60/30265715 (далі -Акт перевірки).

На підставі вказаного акту Відповідачем складено податкове повідомлення -рішення № 0002142360 від 15.08.2011, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання Позивачу за податком на додану вартість на загальну суму 5 215 348,00 грн. (за основним платежем: 5 215 346,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами): 2,00 грн.)

Після отримання вищевказаного податкового повідомлення-рішення Позивачем було оскаржено його до ДПА у м. Києві. Рішенням ДПА у м. Києві від 25.10.2011 № 10464/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги ТОВ «Укргазтех»№582 від 26.08.2011 вказану скаргу було задоволено частково, а саме -скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 №0002142360 в частині 1,0 грн. застосованої штрафної фінансової санкції з ПДВ, в іншій частині зазначене рішення залишено без змін.

31.10.2011р. Відповідачем на підставі вказаного рішення від 25.10.2011 складено податкове повідомлення-рішення № 0002852360 (за податком на додану вартість у сумі 5 215 347,00 грн., в тому числі за основним платежем -5 215 347,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1,00 грн.).

В ході розгляду справи, на основі ґрунтовного дослідження усіх поданих суду доказів, судом встановлено, що спірне податкове повідомлення рішення є таким, що не відповідає нормам чинного податкового законодавства, а відтак підлягає скасування, з огляду про наступне.

Виходячи зі ст.ст. 44, 54, 58, 86 Податкового кодексу України (далі -ПК України), податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) за розглядом матеріалів перевірки .

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 31.10.2011 № 0002852360, прийнятого Відповідачем, встановлено порушення Позивачем податкового законодавства України на підставі акта перевірки від 01.08.2011 № 221/23-60/30265715.

Як вбачається з висновку, викладеного у п. 4 Акту перевірки, встановлено порушення Позивачем ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ч. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених за лютий 2011 року з ТОВ «Кратор Дніпро», ТОВ «Крініум», за квітень 2011 року з ПП «Укрдетальмаш»; укладені правочини між ТОВ «Кратор Дніпро», ТОВ «Крініум»у лютому 2011 року, між ПП «Укрдетальмаш»у квітні 2011 року з покупцями та постачальниками суперечать моральним засадам суспільства, а отже порушують публічний порядок згідно ст. 228 ЦК України, а отже є нікчемними, а значить недійсними з моменту їх вчинення, в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті якого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 215 346,00 грн., у тому числі: за лютий місяць 2011 в сумі 2 689 782,00 грн. та за квітень 2011 року в сумі 2 525 564,00 грн.

Обґрунтування такого висновку, за вимогами п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, мають бути підтверджені відповідними фактами виявлених порушень, які викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, Відповідачем у Акті перевірки в порушення зазначених вимог дійшла до вищезгаданого висновку, керуючись лише даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту, а також актами перевірок інших платників податків та своїм «внутрішнім»переконанням.

В якості підстави для висновку в Акті перевірки відповідачем вказується на факт відсутності об'єкту оподаткування та підстав для складання податкових накладних у зв'язку з не включенням до податкової декларації з ПДВ контрагентами позивача (ТОВ «Кратор Дніпро», ТОВ «Крініум»у лютому 2011 року та ПП «Укрдетальмаш»у квітні 2011 року) відповідних податкових зобов'язань. Даний факт хибно встановлено податковим органом тільки за результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (стор. 9, 12, 16 Акту перевірки), та не відповідає дійсним обставинам.

За укладеними з ТОВ «Кратор Дніпро», ТОВ «Крініум», ПП «Укрдетальмаш»договорами поставки дані постачальники зобов'язались передати у власність позивача товар відповідно до специфікацій.

На виконання вказаних договорів ТОВ «Кратор Дніпро», ТОВ «Крініум»у лютому 2011 року, ПП «Укрдетальмаш» у квітні 2011 року було здійснено відповідне постачання товару, що підтверджується наявними у позивача на час проведення перевірки первинними документами, які податковий орган не взяв до уваги: договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні. В свою чергу, позивачем було перераховано вказаним постачальникам грошові кошти в повному обсязі, в тому числі податок на додану вартість. При цьому, фактичне виконання зобов'язань з постачання товарів згаданими підприємствами та їх оплати ТОВ «Укргазтех»відображено безпосередньо податковим органом в Акті перевірки (стор. 8, 9,11, 12, 14-16).

В подальшому даний товар було використано ТОВ «Укргазтех»у власній господарській діяльності за укладеними договорами, що підтверджується відповідними первинними документами. Так, отриманий позивачем товар за договорами поставки з:

1. ТОВ «Кратор Дніпро»:

- від 30.09.2010 № П13-08/10 (видаткова накладна від 08.02.2011 №08021, товарно-транспортна накладна від 08.02.2011 серія 12ААБ №086685, податкова накладна від 08.02.2011 № 5) було поставлено ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль»за договором від 30.09.2010 №944 (видаткова накладна від 28.02.2011 №1-944, товарно-транспортна накладна від 09.02.2011 серія 10ААБ №444199);

- від 26.11.2010 № П08-60/10 (видаткова накладна від 23.02.2011 №23021, товарно-транспортна накладна від 23.02.2011 серія 12ААБ № 086688, податкова накладна від 23.02.2011 №11) було поставлено УМГ Черкаситрансгаз ДК «Укртрансгаз»за договором від 14.12.2009 № П08-82/09 (видаткова накладна від 23.02.2011 № 7-П0882/11, товарно-транспортна накладна від 23.02.2011 серія 10ААБ № 444226);

- від 01.12.2010 № П17-50/10 (видаткова накладна від 14.02.2011 №14021, товарно-транспортна накладна від 14.02.2011 серія 12ААБ № 086686, податкова накладна від 14.02.2011 №6) було поставлено УМГ Львівтрансгаз ДК Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України»за договором від 08.02.2011 № 110204279-П17-065/11 (видаткова накладна від 25.02.2011 № 3-П17-065/11);

- від 23.12.2011 № П17-53/10 (видаткова накладна від 14.02.2011 № 14022, товарно-транспортна накладна від 14.02.2011 серія 12ААБ № 086687, податкова накладна від 14.02.2011 №7) було поставлено УМГ Львівтрансгаз ДК Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України»за договором від 08.02.2011 № 110204279-П17-065/11 (видаткова накладна від 28.02.2011 № 4-П17-065/11);

- від 04.01.2011 № П13-01/11 (видаткова накладна від 18.02.2011 № 18021) було поставлено ТОВ «ГазТехЕлектронік»за договором від 04.01.2011 № ГТЕ - 04/01/11 (видаткова накладна від 19.05.2011 № 1-ГТЕ04/01).

2. ТОВ «Крініум»:

- від 29.11.2010 № П17-48/10 (видаткова накладна від 02.02.2011 №02021, товарно-транспортна накладна від 02.02.2011 серія 10ААБ № 351367, податкова накладна від 02.02.2011 № 9) було поставлено УМГ Львівтрансгаз ДК Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України»за договором від 08.02.2011 № 110204279-П17-065/11 (видаткова накладна від 11.02.2011 № 1-П17-065/11);

- від 22.12.2010 № П17-52/10 (видаткова накладна від 02.02.2011 № 02022, товарно-транспортна накладна від 02.02.2011 серія 10ААБ № 351367, податкова накладна від 02.02.2011 № 10) було поставлено УМГ Львівтрансгаз ДК Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України»за договором від 08.02.2011 № 110204279-П17-065/11 (видаткова накладна від 11.02.2011 № 2-П17-065/11).

3. ПП «Укрдетальмаш»:

- від 10.03.2011 № П17-32/11(видаткові накладні від 04.04.2011 №04043, від 08.04.2011 №08042, від 12.04.2011 № 12043; товарно-транспортні накладні від 04.04.2011 серія 10ААБ №802876, від 08.04.2011 серія 10ААБ № 802880, від 12.04.2011 серія 10ААБ № 802881; податкові накладні від 04.04.2011 № 13, 08.04.2011 № 35, від 12.04.2011 № 45) було поставлено УМГ Львівтрансгаз ДК Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України»за договором від 08.02.2011 № 110204279-П17-065/11 (видаткові накладні від 04.04.2011 № 7-П17-065/11, від 11.04.2011 № 8-П17-065/11, від 19.04.2011 № 9-П17-065/11; товарно-транспортні накладні від 01.04.2011 серія 10ААБ №444242, від 11.04.2011 серія 10ААБ №444245, від 19.04.2011 серія 10ААБ №444247);

- від 10.03.2011 № П17-31/11 (видаткові накладні від 04.04.2011 № 04042, від 08.04.2011 № 08041, від 12.04.2011 № 12042; товарно-транспортні накладні від 04.04.2011 серія 10ААБ №802876, від 08.04.2011 серія 10ААБ № 802880, від 12.04.2011 серія 10ААБ № 802881; податкові накладні від 04.04.2011 № 12, від 08.04.2011 № 34, від 12.04.2011 № 44) було поставлено УМГ Львівтрансгаз ДК Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України»за договором від 25.01.2011 № 110104267-П17-064/11 (видаткові накладні від 04.04.2011 № 4-П17-064/11, від 12.04.2011 №5-П17-064/11, від 19.04.2011 №6П17-064/11; товарно-транспортні накладні від 01.04.2011 серія 10ААБ №444240, від 11.04.2011 серія 10ААБ №444246, від 19.04.2011 серія 10ААБ №444248);

- від 10.03.2011 № П17-30/11 (видаткові накладні від 04.04.2011 № 04041, від 12.04.2011 №12041; товарно-транспортні накладні від 04.04.2011 серія 10ААБ №802876, від 08.04.2011 серія 10ААБ № 802880, від 12.04.2011 серія 10ААБ № 802881; податкові накладні від 04.04.2011 №11, від 12.04.2011 № 43) було поставлено УМГ Львівтрансгаз ДК Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України»за договорами від 13.01.2011 № 110104234-П17-062/11 (видаткова накладна від 04.04.2011 № 5-П17-062/11, товарно-транспортна накладна серія 10ААБ № 444241) та від 28.03.2011 № 110304354-П17-067/11 (видаткова накладна від 19.04.2011 №2-П17-067/11, товарно-транспортна накладна від 19.04.2011 серія 10ААБ №444247);

- від 03.03.2011 № П17-18/11 (видаткові накладні від 05.04.2011 № 05041, від 06.04.2011 № 06041, від 07.04.2011 № 07041; товарно-транспортні накладні від 05.04.2011 серія 10ААБ № 802877, від 06.04.2011 серія 10ААБ № 802878, від 07.04.2011 серія 10ААБ № 802879; податкові накладні від 05.04.2011 № 17, від 06.04.2011 № 22, від 07.04.2011 № 28), від 03.03.2011 № П17-19/11 (видаткова накладна від 07.04.2011 № 07042, товарно-транспортна накладна від 07.04.2011 серія 10ААБ № 802879, податкова накладна від 07.04.2011 №29), від 03.03.2011 №П17-23/11 (видаткова накладна від 07.04.2011 № 07043, товарно-транспортна накладна від 07.04.2011 серія 10ААБ № 802879, податкова накладна від 07.04.2011 №30) виконавцем ТОВ «Прогресгазтех»було укомплектовано (Акт №3 прийому передачі по договору №03/04-2011 від 04.04.2011) автоматизовану систему контролю та керування технологічним процесом осушення газу Більче-Волицького ПСГ, яку було поставлено УМГ Львівтрансгаз ДК Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України»за договором від 28.03.2011 № 110304354-П17-067/11 (видаткова накладна від 20.04.2011 №3-П17-067/11, товарно-транспортна накладна від 20.04.2011 серія 10ААБ №444249).

Відповідно ж до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з приписами ст. 198 ПК України здійснення операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку є правовою підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198.1), а також визначення податкового кредиту звітного періоду (п. 198.3); датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту за приписами цієї статті (п. 198.2) вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України чітко визначено, що облік доходів, витрат та інших показників для цілей оподаткування здійснюється платником податків на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, об'єкт оподаткування у відносинах позивача з ТОВ «Кратор Дніпро», ТОВ «Крініум», ПП «Укрдетальмаш» за перевірений період підтверджується належними первинними документами, а формування Позивачем податкового кредиту за даними операціями відповідає вимогам податкового законодавства України, в тому числі в зв'язку зі сплатою податку на додану вартість в ціні поставленого товару.

Зазначеним спростовується припущення Відповідача (стор. 20 Акту перевірки) про те, що господарські операції ТОВ «Укргазтех»з ТОВ «Кратор Дніпро», ТОВ «Крініум», ПП «Укрдетальмаш»фактично не відбулися.

До того ж, діюче податкове законодавство, яким регулюється порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, не містить такого обмеження на формування податкового кредиту як не декларування контрагентом своїх податкових зобов'язань. Тобто, твердження відповідача (стор. 20 Акту перевірки), що не декларування ТОВ «Кратор Дніпро», ТОВ «Крініум», ПП «Укрдетальмаш»об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ свідчить про відсутність правових підстав для формування Позивачем податкового кредиту, не ґрунтується на чинному законодавстві України.

З приводу встановлення Відповідачем порушення Позивачем ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України та нікчемності з підстав суперечності моральним засадам суспільства та порушення публічного порядку укладених з ТОВ «Кратор Дніпро», ТОВ «Крініум»у лютому 2011 року, з ПП «Укрдетальмаш»у квітні 2011 року правочинів, суд встановив таке.

По-перше, посилання Відповідача на ст. 203, ст. 215 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися при визнанні правочинів недійсними лише в судовому порядку.

Поняття правочину є цивільно-правовим. Тому і норми про недійсність тих чи інших правочинів є цивільно-правовими, які містяться в Цивільному та Господарському кодексах України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), та визнання правочину недійсним судомне вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Обсяг повноважень (прав) державної податкової служби визначений ст. 20 ПК України, згідно якої у податкового органу відсутнє право на встановлення цивільно-правових фактів, зокрема недійсності правочинів, та порушень цивільного законодавства сторонами договору.

Отже, Відповідачем, при встановлені факту недійсності (нікчемності) укладених позивачем договорів та при застосовані наслідків недійсності таких договорів, при складанні Акту перевірки було перевищено надані чинним законодавством повноваження та відповідно порушено норми прямої дії Конституції України.

По-друге, ч. 1 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Зміст наведеної норми свідчить, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне за володіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, а відтак суд прийшов до висновку про те, що визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Посилання ж Відповідача на той факт, що правочини укладалися з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, здійснені при відсутності будь-яких належних доказів, лише при суб'єктивному припущені представника податкового органу за матеріалами перевірок інших суб'єктів господарювання, не є достатньою підставою для висновку про наявність у діях Позивача та його контрагентів мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, та укладанні правочинів, який порушує ст. 228 ЦК України.

Окрім того, інспектором податкової служби не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що правочини порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Вимогами ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним.

Як зазначено вище, перелічені Відповідачем у Акті перевірки правочини фактично відбулися, та відповідно реальні правові наслідки були досягнуті сторонами шляхом вчинення ними дій з виконання умов договорів та здійснені розрахунків за ними, тобто дії сторін правочинів були спрямовані на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України), що в повній мірі відповідає положенням ч. 3, 5 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.

При цьому, посилання Відповідача при обґрунтуванні висновку Акта перевірки на господарські взаємовідносини ТОВ «Кратор Дніпро», ТОВ «Крініум»з ПП «Селтік ЮГ» та ПП «Укрдетальмаш» з ТОВ «Ровторгмаркет»ніяким чином не впливає на дійсність чи не дійсність правочинів з Позивачем.

Правочини, укладені між Позивачем та ТОВ «Кратор Дніпро», ТОВ «Крініум», ПП «Укрдетальмаш»не визнані судом недійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів (ст. 204 ЦК України), а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Крім того, за приписами ст. 78 ПК України, проведення документальної позапланової перевірки здійснюється за наказом керівника податкового органу.

Згідно наказу начальника ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 19.07.2011 №2270 призначення проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укргазтех»здійснено, керуючись пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Поряд з цим, в Акті перевірки вказані зовсім інші обставини, що стали приводом для проведення позапланової перевірки - визначені пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, згідно якого така перевірка проводиться у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. Жодних даних про наявність отриманої постанови (ухвали) відповідного органу відповідачем не вказано.

Тобто, перевірка Позивача була проведена за обставинами, які не були підставою для призначення такої перевірки.

Таким чином, висновок Акту перевірки щодо порушення Позивачем діючого законодавства та заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 215 346,00 грн. є хибним, здійсненим без достатнього з'ясування фактичних обставин та врахування наявних у позивача первинних документів, а також без дотримання вимог чинного законодавства.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про протиправність опорюваного податкового повідомлення рішення, наявність правових підстав для його скасування, а відтак позовні вимоги обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи Позивача, Відповідач суду не надав.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0002142360 від 15.08.2011року.

3. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 28 грн. 23 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укргазтех»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур