Постанова

від 19.04.2012 по справі 2а-1912/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2012 року 10:10 № 2а-1912/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Паньків В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Поліграфіст» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 27.01.2012р., за участю:

позивача -Гриценко С.В., Чернікова О.С.

відповідач -Гучок В.В.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з додатковою відповідальністю «Поліграфіст»(далі по тексту -позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2012р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту по контрагенту ТзОВ «Буд-Плюс», оскільки операції із постачальниками останнього містять ознаки фіктивності та відповідно по ланцюгу господарських договорів господарська операція ТзДВ «Поліграфіст»та ТзОВ «Буд-Плюс»є безтоварною, а правочин нікчемним - не відповідає фактичним обставинам, оскільки реальність та товарність господарської операції підтверджується первинними документами.

В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки, перевіркою встановлено, що укладений між позивачем та ТзОВ «Буд-Плюс»договір містить ознаки фіктивності, оскільки в останнього відсутня матеріальна база для здійснення господарської діяльності, а операції з постачальниками контрагента позивача не підтверджуються первинною документацією та здійснювались з метою отримання податкової вигоди.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

В період з 22.12.2011р. по 28.12.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Поліграфіст»(правонаступником якого внаслідок реорганізації є ТзДВ «Поліграфіст») з питань перевірки відомостей в частині дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Буд-Плюс»за листопад 2010р., про що складено Акт №10/2307/05453433 від 05.01.2012р.

Перевіркою встановлено, порушення ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, 216, 228 ЦК України, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7, Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2010 року на загальну суму 595 328 грн. Порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7, Закону України «Про податок на додану вартість»призвело до заниження сплати в бюджет податку на додану вартість у сумі 595 328 грн. за листопад 2010р.

Позивачем подавались заперечення до акту перевірки, проте не були взяті до уваги податковим органом.

27.01.2012р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000472307, яким визначено ЗАТ «Поліграфіст»податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 595 328 грн. за основним платежем та 148 832 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що 24.07.2010р. між ТзОВ «Буд-Плюс»(виконавець) та ЗАТ «Поліграфіст»укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з пошуку покупців на майно, згідно якого замовник надав право виконавцю на представлення його інтересів перед третіми особами на ринку нерухомості з пошуку покупців на об'єкти нерухомості, які належать замовнику на праві приватної власності, а виконавець приймає це право, та проводить інформаційно-консультаційне супроводження продажу майна, що знаходиться за адресою; м. Київ, вул. Воровського 33-35. У разі укладення замовником договору купівлі-продажу майна з покупцем виконавця, замовник зобов'язується оплатити одноразово послуги виконавцю в розмірі 5% від вартості продажу майна з урахуванням ПДВ.

Згідно Додатку №1 до договору загальна вартість майна 22 530 210 доларів США.

18.11.2010р. між ЗАТ «Поліграфіст»(продавець) та ПАТ «АСК «Інго Україна»(покупець 1), ПАТ «АСК «Інго Україна Життя»(покупець 2) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого покупці придбали у продавця майно по вул. Воровського 33, у м. Києві, загальною вартістю 59 524 426,67 грн.

На виконання умов договору ТзОВ «Буд-Плюс» надало ЗАТ «Поліграфіст»акт прийому-передачі послуг від 18.11.2010р. на суму 3 571 965 грн. в тому числі 595 327,50 грн. ПДВ та податкову накладну №30/11-5 від 18.11.2010р. на вказану суму.

В ході перевірки податковий орган виходив із того, що ДПІ у м. Енергодар проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Буд-Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо сплати податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ПП «УПТК-Агро», ПП «Альт екс-Юг», ПП «Промтехбудпостач», ТзОВ «Епсілон Україна» за 2009-2010р.р., про що складено Акт №111/23-2/3233225 від 18.05.2011р. Перевіркою встановлено, що відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області від 28.03.2011р. встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області знаходиться кримінальна справа №Я-110098 порушена за ч. 2 ст. 205 КК України по факту придбання суб'єктів підприємницької діяльності ПП «УПТК-Агро», ПП «Планета Послуг»з метою прикриття незаконної діяльності. Згідно цього акту перевірки, операції між ТзОВ «Буд-Плюс»та ПП «УПТК-Агро», між ТзОВ «Буд-Плюс»та ТзОВ "Проемп", ТзОВ "Дизель-Запчастина", ТзОВ "Фірма "Легіон", ТзОВ "Агропромбуд", ТзОВ "Автоенергосервіс", ПП Тодорієв І.В, ЗАТ "Поліграфіст", ТзОВ "ТПК Алекс", Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна", ТзОВ "Мікс-3", ТзОВ "Садовий Центр Мітр" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, основних фондів, виробничо-складських приміщень, вантажних транспортних засобів та іншого майна, які необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність достатніх умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності. Вищевикладене свідчить, про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто, такі операції носять фіктивний характер. Таким чином, діяльність ТзОВ «Буд-Плюс»спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

У зв'язку з наведеним податковий орган дійшов висновку, що укладений ЗАТ «Поліграфіст»із ТзОВ «Буд-Плюс» правочин не мав на меті настання реальних наслідків, а тому є нікчемним, тому у позивача не було підстав для включення сум ПДВ по виданій ТзОВ «Буд-Плюс»податковій накладній при формуванні податкового зобов'язання з ПДВ.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження виконання господарської операції позивачем надано копії: договору про надання інформаційно-консультаційних послуг з пошуку покупців на майно, акту прийому-передачі послуг, податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(що був чинний на момент виникнення правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, при придбанні товару відповідач сплатив у його ціні суму ПДВ, що є підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Буд-Плюс»виконало умови договору та здійснило поставку інформаційно-консультаційних послуг з пошуку покупців на майно, в результаті якої визначене договором майно реалізоване третім особам.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на момент видачі податкових накладних ТзОВ «Буд-Плюс»було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки ТзОВ «Буд-Плюс»виконало умови договору та здійснило поставку інформаційно-консультаційних послуг з пошуку покупців на майно

Згідно пп.7.7.1 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що законом передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20.07.2010р.).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції..

Дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011)

Фактичність виконання ТзОВ «Буд-Плюс»господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи, копіями: договору купівлі-продажу приміщення актом прийому-передачі нерухомого майна, письмовим оглядом ринку офісної нерухомості. Крім цього, позивачем надано копію договору про відступлення права вимоги №02/11 від 10.02.2011р. згідно якого ТзОВ «Буд-Плюс»(цемент) передало ТзОВ «ТПК Апекс» (цесіонарій) право вимоги, належного цементові, в межах яких цесіонарій стає кредитором за договором від 24.07.2010р. між цетендом та ЗАТ «Поліграфіст».

Крім цього, суд виходить із того, що контрагенти ТзОВ «Буд-Плюс»не є контрагентами позивача, у зв'язку із чим висновки податкового органу, що угоди, укладені ТзОВ «Буд-Плюс»із цими контрагентами, та в подальшому із позивачем є нікчемними - ґрунтуються на припущеннях. При цьому, ТзОВ «Буд-Плюс»надавало консультаційні послуги, а не здійснювало реалізацію придбаної у зазначених вище контрагентів-постачальників продукції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, щодо наявності запису про відсутність ПП ТзОВ «Буд-Плюс»за місцем реєстрації на момент здійснення господарських операцій.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано вироку суду, яким встановлено вину засновника/директора ТзОВ «Буд-Плюс»за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме за створення ТзОВ «Буд-Плюс»з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім цього, податковим органом проводилась документальна перевірка, первинні документи не витребовувались та не досліджувались під час її проведення.

З огляду на наведені положення законодавства суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.

Крім цього, згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Відповідачем не надано доказів визнання правочину укладеного між ЗАТ «Поліграфіст»та ТзОВ «Буд-Плюс»в судовому порядку недійсним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем підставно включено видану йому ТзОВ «Буд-Плюс»податкову накладну до податкових декларацій при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період. Тому, у податкового органу не було підстав для не врахування сум податкового кредиту сформованого позивачем по податковій накладній виданій ТзОВ «Буд-Плюс».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Поліграфіст»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 27.01.2012р. №0000472307.

Судові витрати в сумі 2 146,00грн. присудити на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Поліграфіст»(код ЄДРПОУ 05453433) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 26.04.2012р.

Суддя В.В. Амельохін