Постанова

від 12.04.2012 по справі 2а-3518/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2012 року 17:18 № 2а-3518/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут цілісного здоров'я"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю " Інститут цілісного здоров'я " (надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (надалі -відповідач, податкова) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001362309 від 29 лютого 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, роботи та послуги, надані ПП «Спортпромторг».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ТОВ " Інститут цілісного здоров'я"були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагенту позивача - ПП «Спортпромторг»за господарськими операціями згідно з податковими накладними, виданими ПП «Спортпромторг», тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між позивачем та контрагентом не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Інститут цілісного здоров'я»», код за ЄДРПОУ 33830780 з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01 липня 2011 по 31 липня 2011 року, за результатами якої складено акт від 10 лютого 2012 року №53/23-9/33830780.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3, 198.6 ст.198. п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено на думку податкового органу суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 138 271,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення № 0001362309 від 29 лютого 2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 172 839,00 грн., з яких за основним платежем -138 271,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -34 568,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновок податкового органу базується на припущеннях щодо фіктивності контрагента ПП «Спортпромторг», оскільки цим підприємством не було задекларовано податкового зобов'язання з ПДВ, що виникло за господарськими операціями з Товариством.

Також податковий орган вказує на фіктивність господарських операцій між ТОВ «ПМК Проектбуд»з контрагентом позивача ПП «Спортпромторг». ДПІ у Печерському районі м. Києва вважає, що взаємовідносини між згаданими вище підприємствами мають відношення до правомірності формування сум з податку на додану вартість ТОВ «Інститут цілісного здоров'я».

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу безпідставними з огляду на наступне.

Між ТОВ «Інститут цілісного здоров'я»(покупець) та ПП «Спортпромторг»(продавець) було укладено господарський договір від 16 червня 2011 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити матеріали, комплектуючі та роботи і послуги.

На підтвердження виконання згаданого договору представником позивача було долучено податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, акти виконаних робіт, договори оренди приміщення та інші документи.

Документи оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб.

Також, доводи відповідача про фіктивність господарських взаємовідносин ПП «Спортпромторг»з ТОВ «ПМК Проектбуд», на яких в основному побудований Акт перевірки, суд до уваги не бере, оскільки згідно Акту перевірки ТОВ «ПМК Проектбуд»займалося продажем різних товарів, а ДПІ у Печерському районі м. Києва не надало жодного доказу взаємозв'язку між товарами, роботами та послугами, які надавалсь позивачу та господарськими операціями ТОВ «ПМК Проектбуд»з його контрагентом.

Суд вважає правомірними дії позивача щодо віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за липень 2011 року, що виникли у зв'язку з виконанням договору від 16 червня 2011 року, укладеного між ТОВ «Інститут цілісного здоров'я»та ПП «Спортпромторг», виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ПП «Спортпромторг»було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена Товариством до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ПП «Спортпромторг»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку за договором про надання послуг в сфері реклами до складу валових витрат.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законам Україн "Про податок на додану вартість", ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001362309 від 29 лютого 2012 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 19 квітня 2012 року