Рішення

від 24.04.2012 по справі 6/034-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2012 р. Справа № 6/034-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салгір-2010»про стягнення боргу,

представники:

позивача : ОСОБА_1 (дов. № 4784/03 від 14.10.2011 р.);

відповідача: не з'явився .

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салгір-2010»(далі - відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 458-10 від 17листопада 2010 року щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв'язку з цим просить суд стягнути з відповідача 500 000,00 грн. боргу по поверненню кредиту та 66 666,97 грн. відсотків за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30 березня 2012 року порушено провадження у справі № 6/034-12 та призначено її до розгляду на 10 квітня 2012 року.

Представник відповідача 10 квітня 2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду був повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 10 квітня 2012 року розгляд справи відкладено на 24 квітня 2012 року.

В судове засідання 24 квітня 2012 року представник відповідача вдруге не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, яка була направлена за адресою, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача станом на 20.03.2012 року, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Оскільки, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

17 листопада 2010 року між сторонами укладено кредитний договір № 458-10, відповідно до умов якого (п.1.1.) позивач відкриває відповідачу кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає відповідачу кредит у гривні на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язується одержати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку ліміту заборгованості за кредитною лінією (строк дії кредитної лінії -з 17 листопада 2010 року по 17 травня 2011 року -п. 1.3. договору), сплатити проценти за користування ними (24% річних -п.1.4. договору) та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума ліміту заборгованості за кредитною лінією -500 000,00 грн.

Згідно п. 2.2. договору кредит надається за письмовим зверненням відповідача в межах строку дії кредитної лінії одною або кількома частинами (траншами).

Нарахування позивачем відсотків, відповідно до п. 3.1. договору здійснюється на дату сплати відсотків за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту (траншу) до дня повного його погашення на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. При цьому, порушення строків погашення кредиту не є підставною для припинення нарахування відсотків.

На виконання умов кредитного договору № 458-10, на підставі заяви відповідача про надання кредитної лінії у сумі 500 000,00 грн. від 17 листопада 2010 року, позивачем було надано відповідачу кредит на загальну суму 500 000,00 грн. шляхом перерахування зазначеної суми на позичковий рахунок відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою про рух коштів.

Додатковою угодою №1 від 17 травня 2011 року до кредитного договору № 458-10 від 17 листопада 2011 року було пролонговано та встановлено строк повернення кредиту 21 листопада 2011 року.

Судом встановлено, що строк оплати за договором № 458-10 від 17 листопада 2011 рокунастав, однак, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань, кредитні кошти у встановлений строк не повернув, що і стало підставою для звернення останнього до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача по стягненню боргу по поверненню кредитупідлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів оплати боргу відповідач не надав, а сам борг підтверджується наданими позивачем доказами.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 500 000,00 грн. боргу за повернення кредитних коштів за кредитним договором № 458-10 від 17 листопада 2010 року є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 66 666,97 грн. відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ч. 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положеннядоговору позики, якщо інше не встановлено нормами договору кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до умов кредитного договору за користування наданим кредитом позивачем нараховувались проценти, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно на фактичну суму кредиту, а саме за період з 17.11.2010 року по 01.03.2012 року з розрахунку 24% річних, що складає 161 351,90 грн.

Як вбачається яз матеріалів справи, відповідачем було частково оплачено нараховані проценти за користування кредитними коштами у розмірі 94 684,93 грн.

Отже, господарським судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем по сплаті процентів за фактичний час користування кредитними коштами за кредитним договором становить 66 666,97 (161 351,90 - 94 684,93) грн.

Враховуючи те, що відповідач доказів оплати суду не надав, доводів позивача не спростував, судом встановлено факт існування боргу по сплаті процентів за кредитним договором у сумі 66 666,97 грн.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 500 000,00 грн. боргу по поверненню кредиту та 66 666,97 грн. відсотків за користування кредитомза кредитним договором № 458-10 від 17 листопада 2010 року є доведеними, правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салгір-2010»(ідентифікаційний код 36832932)на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції»(ідентифікаційний код 20017340) 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп.боргу, 66 666 (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 97 коп.відсотків за користування кредитом, а також 11 333,34 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз