Рішення

від 19.04.2012 по справі 5015/918/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.12 Справа№ 5015/918/12

За позовом ПАТ „Укрсоцбанк" м. Київ

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Обрій" м. Львів

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, с. Довголука, Стрийського району, Львівської області

Про звернення стягнення 2956899,93 грн. боргу на заставлене майно

Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_3 - представник за довіреністю

Від відповідача Сивик С.М. -( НОМЕР_1 виданий Залізничним РВ ЛМУМВС у Львівській області від 03.04.1997 року)

Третя особа не з'явився

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ПАТ „Укрсоцбанк" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій" м. Львів , третя особа ОСОБА_2, с. Довголука, Стрийського району, Львівської області про звернення стягнення 2956899,93 грн. боргу на заставлене.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

Представник Позивача підтримує позовні вимоги, просить позхов задоволити.

Відповідач проти заявлених вимог не заперечує.

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

09 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ „Укрсоцбанк" (Кредитор) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено Договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 600/07-216 (Договір), згідно з умовами якого Позичальнику були надані кошти в межах максимального ліміту заборгованості 98000,00 дол. США зі сплатою процентної ставки за кредитом 13,5 % процентів річних з кінцевим терміном повернення до 09.10.2017 року.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно п.3.3.7. Договору, Позичальник зобов'язаний: „сплачувати Кредитору проценти в розмірі, передбаченому п. 1.1.1. цього Договору та комісії в розмірах та в порядку визначеному п. 2.6., 2.8. цього Договору; згідно п.3.3.9. Договору, Позичальник зобов'язаний: „здійснювати погашення Кредиту відповідно до графіку змін максимального ліміту заборгованості, визначеному в п.1.1. цього Договору, у сумі різниць між максимальним лімітом заборгованості, що діяв у попередньому періоді та максимальним лімітом заборгованості, що діятиме в наступному періоді , щомісячно в строк не пізніше 10 числа місяця, а також в кінцевий термін повернення заборгованості за Кредитом що визначений в п.1.1.1. цього Договору".

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ст. 530 ЦК України.

Отримавши вказану суму кредиту, Позичальник не виконав своїх договірних зобов'язань, у зв'язку з чим ПАТ „Укрсоцбанк" була надіслана вимога про усунення порушення вих. №201.6-02/339 від 19.07.2011 року щодо сплати процентів за користування кредитом та погашення заборгованості в цілому, однак дану вимогу Позичальник не виконав.

Відповідно до умов Договору, а саме п.4.5., Позичальник зобов'язаний: „у разі невиконання (неналежного виконання) обов'язків, визначених п. 3.3.7., 3.3.8. цього Договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Станом на 15 липня 2011 р., Позичальник не повернув основну суму кредиту в сумі 89833,30 дол. США, відсотки за користування кредитом, нараховані по 15.07.2011 року, у розмірі 3770,75 дол. США. Крім цього, Позичальник не сплатив ПАТ Укрсоцбанк: пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту та відсотків, нараховану з 15.07.2010 року по 14.07.2011 року у розмірі 336002,85 гривень, штрафні санкції згідно п.4.3. Договору в розмірі 235200,00 дол. США .

Загальна сума заборгованості Позичальника по Договору станом на 15 липня 2011 року становить 328804,05 дол. США та 336002,85 гривень, що в загальній сумі, в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.07.2011 р., становить 2 956 899,93 грн., окремий розрахунок додається.

В забезпечення виконання зобов'язань по даному Договору 09.10.2007 р., з ТзОВ „ОБРІЙ" (Іпотекодавець) був укладений Іпотечний договір №3855, згідно умов якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю (ПАТ „Укрсоцбанк") у якості забезпечення виконання основного зобов'язання, наступне нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,1402 га. за адресою: м. Львів-Винники, вул. Огієнка, 5, 7, (п'ять, сім), кадастровий номер - 4610160300:04:004:0077, наданої для будівництва та обслуговуванняжитлового будинку.

Згідно умов Іпотечного договору від 09.10.2007 р., за реєстровим №3855 (п.п. 2.4.3., 4.1.), за невиконання або неналежне виконання Основного зобов'язання, Іпотекодержатель (ПАТ Укрсоцбанк) має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки. З врахуванням вищенаведеного, 19 липня 2011 р., за вих. №201.6-02/340 на адресу Іпотекодавця був направлена вимога про сплату заборгованості.

Згідно ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ЗЗ ЗУ „Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань перед Позивачем.

З врахуванням викладеного, суд вважає позов обгрунтованим, таким, що підлягає до задоволення.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати віднести на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 54 ГПК України, ст.ст. 193, 339, 350 ГК України, ст. 33 Закону України „Про іпотеку", ст.ст. 525, 526, 530, 589, 610, 611, 651, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1,12,33,34,43,49,82-84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Звернути стягнення на заставлене, згідно Іпотечного договору від 09.10.2007 р., за реєстровим №3855, майно ТзОВ „ОБРІЙ", а саме: земельну ділянку площею 0,1402 га. за адресою: м. Львів-Винники, вул. Огієнка, 5, 7, (п'ять, сім), кадастровий номер - 4610160300:04:004:0077, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, „шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження" (п.4.6.2. Іпотечного договору) для задоволення грошових вимог ПАТ „Укрсоцбанк" за Договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 600/07-216 від 09 жовтня 2007 року, в сумі 328804,05 дол. США (триста двадцять вісім тисяч вісімсот чотири доларів США 00 центів) та 336002,85 гривень (триста тридцять шість тисяч дві гривні 85 копійок), що в загальній сумі, в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.07.2011 р., становить 2956899,93 гривень (два мільйони дев'ятсот п'ятдесять шість тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять гривень 93 копійок.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій" (79044, м. Львів, вул. Художня, 4/66, код ЄДРПОУ 13808330) на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака,29, код ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023) 59 138.00 гривень судового збору.

4. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Довга О.І.