Рішення

від 10.05.2012 по справі 17/5025/299/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2012 р.Справа № 17/5025/299/12

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Суффле Агро Україна" м. Славута

до фермерського господарства „Діоніс" с. Івашківці Новоушицького району

про стягнення 11005,39 грн. -основного боргу, 1112,60 грн. -пені, 1826,89 грн. -інфляційних втрат, 766,16 грн. -3% річних

суддя В.В. Димбовський

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 11005,39 грн. -основного боргу, 1112,60 грн. -пені, 1826,89 грн. -інфляційних втрат, 766,16 грн. -3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки засобів захисту рослин №1019з1 від 19.02.2009р. та додатку №1 від 19.02.2009р. до даного договору стосовно оплати поставленого товару.

В судовому засіданні 03.04.2012р. повноважний представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані матеріалами справи та підтверджені поданими доказами.

Статтею 59 ГПК України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи в обгрунтування своїх доводів.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, в судове засідання не з'явився, поважні причини неявки не сповістив, хоча повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Адреса відповідача та його правовий статус підтверджені спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно на адресу, зазначену в ЄДР, яка співпадає з адресою, зазначеною в позовній заяві, направлялися ухвали суду.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги чинного процесуального права, суд приймає до уваги, що відсутність відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, як і ненадання ним відзиву на позов, не перешкоджає вирішенню спору по суті, отже суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

19.02.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Суффле Агро Україна" м. Славута (постачальник) та фермерським господарством „Діоніс" с. Івашківці Новоушицького району (покупець) укладено договір поставки засобів захисту рослин №1019з1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити засоби захисту рослин на умовах, які визначені у Додаткових угодах до даного договору, що є його невід'ємною частиною. (п. 1.1.).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 3.1., 3.2. даного договору товар відповідає усім необхідним якісним показникам, зазначеним у Сертифікаті якості, виданому виробником. Товар включено в „Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, (витяг) 2009р., та/або Додатку до нього. Постачальник зобов'язується доставити товар партіями в об'ємі, строки на умовах, що встановлені даним договором та за місцем попередньо узгодженим із покупцем. Поставки товару проводяться із наданням оригіналів наступних документів: від покупця -доручення на отримання товару, від постачальника -рахунків (за умови часткової чи повної попередньої оплати), видаткової накладної, податкової накладної, копії сертифікату якості.

Розділом 4 договору поставки сторони обумовили ціну та порядок розрахунків, а саме: оплата за товар проводиться відповідно до умов, обумовлених у Додатку №1 до даного договору. Покупець зобов'язується провести розрахунок за товар у термін та на умовах, вказаних у додатку №1 до даного договору.

Згідно п.п. 5.1., 7.1. договору товар вважається доставленим по кількості і якості після підписання покупцем видаткової накладної. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання усіх умов.

Відповідно до додатку №1 від 19.02.2009р. до договору №1019з1 від 19.02.2009р. сторони погодили ціну та кількість товару, а саме: згідно ч. ч. 3, 4 пункту Б ціна товару буде визначатися відповідно до комерційного курсу в АТ „Каліон Банк Україна" на дату перед датою видачі видаткової накладної. Загальна вартість даного договору складає 12 178,01 грн. з ПДВ. Також, в частинах 2 та 3 пункту В додатку сторони домовились, що сума вартості товару в розмірі 12 178,01 грн. сплачується покупцем до 31 жовтня 2009 року. У випадку прострочення оплати постачальник нараховує пеню у розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення. Покупець має право погасити зобов'язання за даною додатковою угодою поставками пивоварного ячменю урожаю 2009 року на склад постачальника на умовах, визначених сторонами у договорі, або у додатковій угоді до цього договору.

На виконання умов договору поставки засобів захисту рослин №1019з1 від 19.02.2009р. та додатку №1 від 19.02.2009р. до договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12 178,01 грн. згідно видаткової накладної №S-00000180 від 19.03.2009р.

Однак, відповідач, у встановлений договором від 19.02.2009р. та додатком №1 до нього строк, оплату поставленого товару не здійснив.

21.02.2012р. позивач надіслав відповідачу заяву за №95 від 16.01.2012р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, про що свідчить поштовий опис вкладення у цінний лист та повідомив про часткове погашення заборгованості за договором поставки №1019з1 від 19.02.2009р. в розмірі 1172,62 грн. і зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 11005,39 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки засобів захисту рослин №1019з1 від 19.02.2009р., додатку №1 від 19.02.2009р. щодо оплати поставленого товару на підставі частини 2 пункту В додатку №1 до договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1112,60 грн. за період з 01.11.2009р. по 29.04.2010р. (180 днів).

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 1826,89 грн. -інфляційних втрат (за період листопад 2009 року -лютий 2012 року) та 766,16 грн. -3% річних (за період з 01.11.2009р. по 25.02.2012р.).

Оскільки, відповідач в добровільному порядку не погасив борг за договором поставки, позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення спірної заборгованості в добровільному порядку.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору поставки засобів захисту рослин №1019з1 від 19.02.2009р. та додатку №1 від 19.02.2009р. до даного договору, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити засоби захисту рослин на умовах, які визначені у додаткових угодах до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи видаткової накладної №S-00000180 від 19.03.2009р., оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні, зазначено найменування товару, його кількість та вартість, який був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем. Вказана накладна підписана та скріплена печатками сторін.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання згідно договору поставки №1019з1 від 19.02.2009р. та додатку №1 до нього, поставивши відповідачу товар на загальну суму 12 178,01 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Необхідно зазначити, що в частині 2 пункту В додатку №1 від 19.02.2009р. до договору сторони погодили умови оплати товару, а саме: вартість товарів, поставлених згідно договору, сплачується покупцем до 31 жовтня 2009 року.

Оскільки, відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у строк встановлений додатком №1 до договору поставки не виконав, він вважається боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Заявлена сума боргу відповідача за поставлений товар згідно договору поставки №1019з1 від 19.02.2009р. визначена позивачем в розмірі 11005,39 грн. та підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зі змісту частини 2 пункту В додатку №1 до договору поставки №1019з1 від 19.02.2009р. вбачається, що сторони передбачили відповідальність відповідача в разі прострочення оплати товару, а саме: у випадку прострочення оплати постачальник нараховує пеню у розмірі 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення.

Між тим, позивач обмежив розмір нарахування пені з огляду на Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а саме: нарахував пеню на подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування розміру пені, суд погоджується з ним, та приходить до висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача 1112,60 грн. пені, нарахованої за період з 01.11.2009р. по 29.04.2010р. (180 днів).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку інфляційні втрати, які нараховані на суму боргу 11005,39 грн. за період листопад 2009 року -лютий 2012 року, становлять 1826,89 грн., а 3% річних, які нараховані за період з 01.11.2009р. по 25.02.2012р. (847 днів) складають - 766,16 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд прийшов до висновку про правомірність їх нарахування.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Приймаючи до уваги суму заявлених позовних вимог -14711,04 грн. - позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1609,50 грн., натомість позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі - 1610,00 грн.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

За таких обставин, підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету як зайво сплачений платіжним дорученням №295 від 01.03.2012р. судовий збір в розмірі 00,50 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, п. п. 1, 2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", СУД

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Суффле Агро Україна" м. Славута до фермерського господарства „Діоніс" с. Івашківці Новоушицького району про стягнення 11005,39 грн. -основного боргу, 1112,60 грн. -пені, 1826,89 грн. -інфляційних втрат, 766,16 грн. -3% річних задовольнити.

Стягнути з фермерського господарства „Діоніс" (с. Івашківці, Новоушицького району, вул. Центральна, 32; код ЄДРПОУ 21333831) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Суффле Агро Україна" (м. Славута, вул. Острозька, 138, код ЄДРПОУ 34863309) 11005,39 грн. (одинадцять тисяч п'ять гривень 39 коп.) -основного боргу, 1112,60 грн. (одну тисячу сто дванадцять гривень 60 коп.) -пені, 1826,89 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять шість гривень 89 коп.) -інфляційних втрат, 766,16 грн. (сімсот шістдесят шість гривень 16 коп.) - 3% річних, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) -витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повернути з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю „Суффле Агро Україна" (м. Славута, вул. Острозька, 138, код ЄДРПОУ 34863309) зайво сплачений платіжним дорученням №295 від 01.03.2012р. судовий збір в розмірі 00,50 грн. (п'ятдесят копійок).

Суддя В.В. Димбовський

Виготовлено 3 примірника:

1 -до справи,

2 -позивачу (рекомендованим листом з повідомлення про вручення на адресу: м. Славута, вул. Острозька, 138),

3 -відповідачу (рекомендованим листом з повідомлення про вручення на адресу: 32623, Новоушицький район, с. Івашківці, вул. Центральна, 32).