Постанова

від 21.09.2006 по справі а17/208-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А17/208-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.09.06р.

Справа № А17/208-06

За позовом Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Анко ЛТД”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 329 грн. 40 коп.

Суддя —Стрелець Т. Г.

                                                                 Секретар судового засідання —Духовна І.О.

Представники:

від позивача: Кононенко А.Г., довіреність № 1879/01-33 від 02.06.2006р., головний спеціаліст-юрисконсульт;

від відповідача: представник не з'явився.

Суть спору:

Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Анко ЛТД” (у подальшому —відповідач) заборгованість за регресними вимогами у розмірі 329,40 грн.   

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача протягом серпня-грудня 2000р. і січня-березня 2001р. виникла заборгованість перед позивачем по відшкодуванню суми виплаченої пенсії громадянину Кравцю В.В., якому на підприємстві відповідача було заподіяно трудове каліцтво під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відповідач правом на надання заперечень на позовну заяву не скористався, явку свого представника у судове засідання не забезпечив.

Суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, тому що позовна заява з доданими  до неї документами і ухвала суду направлялися за юридичною адресою, яка значаться у Свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

У судовому засіданні 21.09.2006р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши докази, подані позивачем, господарський суд, —

В с т а н  о в и в :

Відповідач був зареєстрований у якості юридичної особи виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради народних депутатів 07.10.1993р.  

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 01.06.2006р. відповідачеві присвоєно ідентифікаційний код 20270888.

Відповідач є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і зареєстрований позивачем за реєстраційним номером 04060409711.

17.08.1995р. на підприємстві позивача стався нещасний випадок, про що був складений Акт про нещасний випадок від 17.08.1995р. форми Н-1, відповідно до якого працівник позивача Кравець В.В. при виконанні ним своїх трудових обов'язків отримав тяжку травму лівої руки.

Довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги (серія 2-18АА №051369) визначено, що ступінь втрати Кравцем В.В. професійної працездатності в процентах становить 35%, група інвалідності —третя.

Відповідно до Довідки позивача від 19.07.2006р. Кравець В.В. знаходиться на обліку позивача і отримував пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва протягом серпня-грудня 2000р. і січня-березня 2001р.

Протягом серпня-грудня 2000р. і січня-березня 2001р. у відповідача виник борг перед позивачем у розмірі 329,40 грн., внаслідок того, що відповідачем не було відшкодовано у порядку регресу суми виплаченої позивачем пенсії на користь Кравця В.В.

Відповідач не надав у матеріали справи належних і допустимих доказів погашення зазначеної заборгованості.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. №1788-ХІІ пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Згідно зі ст. 460 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення заборгованості відповідача зі сплати регрес них вимог, організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані за регресною вимогою органу державного соціального страхування чи Пенсійного фонду України відшкодувати суми допомоги або пенсій, що виплачені особам, яким заподіяно каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть.

Пунктами 1.1, 1.3 Інструкції про порядок подання регрес них вимог підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління пенсійного фонду від 16.07.1996р. №92, у редакції, що діяла на час виникнення заборгованості, передбачено, що ця Інструкція регулює порядок подання органами Пенсійного фонду України регресних вимог підприємствам, установам, організаціям та громадянам на підставі статті 460 Цивільного кодексу України. Подання регресних вимог, у тому числі оформлення та ведення справ, участь у цивільному та арбітражному судочинстві, здійснюється управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями Пенсійного фонду України, відділами Пенсійного фонду України у районах, містах та в районах міст.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у порядку регресу є обґрунтованими і повністю відповідають законодавству, чинному на час виникнення заборгованості відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що відповідачем не доведено сплату заборгованості перед позивачем у розмірі 329,40 грн., суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі і стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 329,40 грн.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, суд не задовольняє вимоги позивача вжити заходів щодо забезпечення позову, оскільки позивачем не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позву може утруднити чи зробити неможливим виконання постанови господарського суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —

П о с т а н о в и в :

Задовольнити позов Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Анко ЛТД” (51911, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Бесєдова, 33-1, код ЗКПО 20270888, р/р 26006160867001 у Дніпродзержинському відділенні КБ ”Приватбанк”, МФО 305965) на користь Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Інститутська, 4, код ЗКПО 24615321, р/р 2560031132003 в Дніпродзержинському відділенні №3293 ВАТ “Державний Ощадний банк України”, МФО 306083) суму 329,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                                    Т. Г. Стрелець

20.10.2006р.