Постанова

від 30.03.2012 по справі 2а-480/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2012 року Справа № 2а-480/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби до про Відкритого акціонерного товариства «Макарівська сільгоспхімія» стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Державна податкова інспекція у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби звернулась до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Макарівська сільгоспхімія»податкового боргу у сумі 27054 грн. 92 коп. (з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 29 березня 2012 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов`язання з комунального податку, земельного податку та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу.

У судове засідання, призначене на 30 березня 2012 року, представники сторін не з'явились. Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав, у судове засідання повторно не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу рекомендованих поштових відправлень (а.с. 92, 93).

Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство «Макарівська сільгоспхімія»(ідентифікаційний код 05489394, місцезнаходження: 08004, Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 109) зареєстроване Макарівською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа 10.12.1999, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 668 (копія свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності -юридичної особи (а.с. 9) та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 6-7).

Як платник податків відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби, про що свідчать відомості, наведені у довідці позивача від 06.04.2000 № 50/1668/10 (а.с. 10).

Судом встановлено, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання у загальному розмірі 27054 грн. 92 коп., з них: 15712 грн. 55 коп. -земельний податок; 105 грн. 29 коп. -комунальний податок; 11237 грн. 08 коп. -податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Враховуючи вимоги пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, відповідачу було виставлено першу податкову вимогу від 05.06.2009 № 1/149 на суму 82169 грн. 85 коп. та другу податкову вимогу від 17.07.2009 № 2/222 на суму 50822 грн. 92 коп., які були отримані відповідачем, відповідно, 10.06.2009 та 22.07.2009, про що свідчать підписи його представника на корінцях податкових вимог (а.с. 41-42).

Податковий обов`язок щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у загальному розмірі 27054 грн. 92 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання правил оподаткування зазнавало змін.

Так, принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, права, обов'язки і відповідальність платників та порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) до 1 січня 2011 року визначались законами України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III.

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з приписами статей 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, що був чинний до 01.01.2011, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) та податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів належать до загальнодержавних податків, комунальний податок -до місцевих податків.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 до загальнодержавних податків відносить, зокрема, плату за землю.

Такі обов`язкові платежі як комунальний податок та податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в силу приписів Податкового кодексу України до загальнодержавних та місцевих податків не належать.

Разом з тим, згідно з приписами пункту 1 підрозділу 9 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, зарахування до бюджетів податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також місцевих податків і зборів, які сплачуються у першому кварталі 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, та сум, які сплачуються у рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюються у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.

Так, статтею 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 № 1963-XII, що діяв до 01.01.2011, передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Відповідно до статті 6 зазначеного Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 № 1963-XII, недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (у редакції, що діяла до 01.01.2011), місцеві податки (до яких належав комунальний податок), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

В силу приписів Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 «Про місцеві податки і збори», комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Статтею 19 цього Декрету передбачено, що стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Відповідно до приписів статті 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII, що діяв до 01.01.2011, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно зі статтею 17 зазначеного Закону, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 27 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2535-XII передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

З 1 січня 2011 року порядок обліку, звітування та внесення плати за землю, яка справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, визначено статтями 269 - 290 Податкового кодексу України.

Згідно з приписами статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

Пунктом 287.3 статті 287 цього Кодексу визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (далі -Закон України № 2181-III), який до 1 січня 2011 року встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з приписами пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічні положення щодо узгодження податкових зобов'язань визначено також пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181-III та пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що відповідачем було подано до податкового органу податкові розрахунки земельного податку за 2009 - 2010 роки, податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік, податкові розрахунки сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009 - 2010 роки та податкові розрахунки комунального податку за лютий -грудень 2009 року та за I - II і IV квартали 2010 року, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 19-40).

Так, загальний розмір земельного податку, визначений відповідачем у податкових розрахунках земельного податку за 2009 - 2010 роки та у податковій декларації з плати за землю за 2011 рік, становить 16176 грн. 74 коп.

З урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості у сумі 464 грн. 19 коп., узгоджена сума податкового зобов'язання за платежем земельний податок у розмірі 15712 грн. 55 коп. платником податків у строк, визначений законом, сплачена не була.

Згідно з даними податкових розрахунків сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009 - 2010 роки, відповідачем самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті ним за вказані вище звітні періоди, у загальному розмірі 11247 грн. 00 коп.

З урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості у сумі 9 грн. 92 коп., узгоджену суму податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 11237 грн. 08 коп. платником податків у строк, визначений законом, не сплачено.

За даними податкових розрахунків комунального податку, відповідачем самостійно визначено розмір комунального податку, що підлягає сплаті ним за лютий -грудень 2009 року та за I - II і IV квартали 2010 року, у загальному розмірі 124 грн. 10 коп.

З урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості у сумі 18 грн. 81 коп., узгоджену суму податкового зобов'язання з комунального податку у розмірі 105 грн. 29 коп. платником податків у строк, визначений законом, сплачено не було.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181-III встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У свою чергу, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковим боргом платника податків є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181-III передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Статтею 5 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межи його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (аналогічний порядок оскарження рішень контролюючих органів передбачено також статтею 56 Податкового кодексу України).

Оскільки відповідач не оскаржував прийняті податковим органом податкові вимоги від 05.06.2009 № 1/149 та 17.07.2009 № 2/222, податковий борг є узгодженим.

Таким чином, загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті відповідачем до Державного бюджету України, становить 27054 грн. 92 коп.

Зазначений факт підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, та обліковими картками платника податків (зворотній бік) з комунального податку, земельного податку та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (а.с. 53-80).

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 27054 грн. 92 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Макарівська сільгоспхімія» на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 27054 (двадцять сім тисяч п`ятдесят чотири) грн. 92 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.