Рішення

від 10.05.2012 по справі 14/23/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 травня 2012 р. Справа 14/23/2012/5003

за позовом : заступника прокурора міста Вінниці (21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 10) в інтересах держави - Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м. Київ, вул. О. Теліги, 8), яке представляє Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15 а, кв. 501)

до : селянського фермерського господарства "Весна" (Вінницька область, Шаргородський район, с. Пасинки, вул. Богдана Хмельницького, 9)

про стягнення 22852,18 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники :

прокурора: Стецюк Н.Д., посвідчення № 12-2012 від 12.01.2012 р.;

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 04.01.2012 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області 30.01.1997 р.

відповідача: Деркач С.О., керівник, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Шаргородським РВ УМВС України в Вінницькій області 23.07.1997 р.,

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, яке представляє Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з селянського фермерського господарства "Весна" 22852,18 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.03.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/23/2012/5003 та призначено до розгляду на 17.04.2012 року.

17.04.2012 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 10.05.2012р. у зв'язку з клопотанням помічника прокурора міста Вінниці, мотивованого неможливістю прибути в судове засідання 17.04.2012 р. та неявкою представника відповідача.

На визначену дату (10.05.2012 р.) в судове засідання з'явилися всі представники сторін.

Представником позивача в судовому засіданні подано заяву про уточнення розміру позовних вимог від 10.05.2012 року (вх. №08-46/5414/12 від 10.05.2012 року), в якій останній зменшив суму позовних вимог в частині стягнення пені за період з 02.12.2010р. по 23.03.2012 р. до 1251,78 грн., збільшив позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції за період з 01.12.2010 р. по 29.02.2012 р. до 630 грн. та просив стягнути 3% річних за період з 02.12.2010 р. по 23.03.2012 р. в сумі 485,37 грн. Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 22367,15 грн. Представник прокуратури підтримав заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про уточнення розміру позовних вимог судом приймається як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

В судовому засіданні (10.05.2012р.) представником відповідача селянського фермерського господарства "Весна" до суду подана заява від 10.05.2012 року (вх. № 08-46/5415/12 від 10.05.2012 року), в якій остання зазначила про визнання заявлених заступником прокурора м. Вінниці позовних вимог повному обсязі.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи рішення про задоволення позову заступника прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, яке представляє Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до селянського фермерського господарства "Весна", суд дослідив правомірність заявлення вимоги про повернення фінансової допомоги та сплату фінансових санкцій в сумі 22367,15 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16 липня 2008 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Вінницьким відділенням) та селянським фермерським господарством "Весна" укладено договір №30 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (надалі - договір) (а.с. 4-5).

Згідно із п. 1 Договору Укрдержфонд (Вінницьке відділення) зобов"язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі селянському фермерському господарству "Весна" в сумі 25 000,00 грн., а фермерське господарство зобов"язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Відповідно до п. 3.4.2 Договору відповідач зобов'язаний був повернути кошти наданої йому фінансової допомоги, за наступним графіком:

до 01.12.2009 року - 5000 грн.;

до 01.12.2010 року - 10000 грн.;

до 01.12.2011 року - 10000 грн.

Відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов"язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) держфонду (Вінницькому відділенню) фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу (п. 5.1 Договору).

Згідно із п. 5.2 Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду (Вінницькому відділенню) пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, що підтверджується платіжним дорученням №304 від 28.07.2008 року.

Однак, відповідачем свої зобов'язання щодо повернення фінансової підтримки (допомоги) виконано частково в сумі 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.01.2011р. (а.с. 7).

06.02.2012р. з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №1 про погашення виниклої заборгованості, однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача на момент розгляду справи в суді становить 20 000,00 грн.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 02.12.2010р. по 23.03.2012р. в сумі 1251,78 грн.; інфляційних втрат за період з 01.12.2010р. по 29.02.2012р. в сумі 630 грн., 3% річних за період з 02.12.2010р. по 23.03.2012 р. в сумі 485,37 грн.

Непроведення відповідачем розрахунків за отримані кошти спонукало заступника прокурора звернутись за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, регулювання яких здійснюється в параграфі 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено в договорі сторони передбачили, що фермерське господарство зобов'язано провести розрахунок до 01.12.2011 року.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 20000 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1251,78 грн. пені, 630 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 485,37 грн., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) держфонду (Вінницькому відділенню) фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу (п. 5.1 Договору).

Згідно із п. 5.2 Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду (Вінницькому відділенню) пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку пені, інфляційних втрат, 3% річних судом не виявлено помилок, у зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду від 17.04.2012 р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того, пред'явлений позов визнав.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольни повністю.

Стягнути з селянського фермерського господарства "Весна" (Вінницька область, Шаргородський район, с. Пасинки, вул. Б.Хмельницького, 9, код ЄДРПОУ 31223096, МФО 302247, р/р 260057314 в "Райффайзен банк Аваль") на користь Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15а, к.501, код ЄДРПОУ 13320947, МФО 802015, р/р 37111011000396, банк ГУДКУ у Вінницькій області) 20000 грн. (двадцять тисяч гривень ) боргу.

Стягнути з селянського фермерського господарства "Весна" (Вінницька область, Шаргородський район, с. Пасинки, вул. Б.Хмельницького, 9, код ЄДРПОУ 31223096, МФО 302247, р/р 260057314 в "Райффайзен банк Аваль") до державного бюджету м. Вінниці (21081100, р/р 31111106700002, код 34701167 банк ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) 1251 грн. 78 коп. (одну тисячу двісті п'ятдесят одну гривню сімдесят вісім копійок) пені, 630 грн. (шістсот тридцять гривень) інфляційних втрат, 485 грн. 37 коп. (чотириста вісімдесят п'ять гривень тридцять сім копійок) 3% річних.

Стягнути з селянського фермерського господарства "Весна" (Вінницька область, Шаргородський район, с. Пасинки, вул. Б.Хмельницького, 9, код ЄДРПОУ 31223096, МФО 302247, р/р 260057314 в "Райффайзен банк Аваль") в дохід Державного бюджету України 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати прокурору та сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 15 травня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - прокурору (21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 10)

3, 4- позивачеві (вул. О. Теліги, 8, м. Київ, 04112;вул. Соборна, 15 а, к.501, м. Вінниця, 21050)

5 - відповідачу (Вінницька область, Шаргородський район, с. Пасинки, вул. Б. Хмельницького, 9)