Постанова

від 10.05.2012 по справі 14/5005/17430/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2012 року Справа № 14/5005/17430/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач ,

суддів : Науменко І.М., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання Фузейниковій В.О.

від позивача : ОСОБА_1, дов. б/н від 01.03.2012р.

від відповідача : представник не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МетСнабКомплект", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2012р . у справі № 14/5005/17430/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково -

виробничої фірми "Інма", Санкт-Петербург, Росія

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"МетСнабКомплект", м.Дніпропетровськ

про стягнення 455291,20 рублів РФ, що еквівалентно 114519,40 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2012р. (суддя Панна С.П.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Інма»задоволені в повно-му обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мет-СнабКомплект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Інма» 455 291 рубль 20 коп РФ, що еквіва-лентно 114 519 грн 40 коп боргу та 2 290 грн 39 коп судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МетСнабКомплект" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не були враховані вимоги ст. ст. 54, 56 Господарського процесуального кодексу України та не прийнято до уваги те, що Позивачем не наведений розрахунок ціни позову у вигляді окремого документа, а відповідно до копії опису поштового відправлення від 15.12.2011р., в якому зазначено «Позовна заява з додатками, кількість предметів 1» вбачається, що до поштового конверту не було вкладено жодного документа, який Позивач зазначив в якості додатку до позовної заяви. Крім того, Позивачем не були виконані вимоги ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо надання витребуваних судом документів, не відбувалась також і звірка розрахунків. Також посилається на те, що строк оплати по договору скінчився 10.03.2009р., та після цієї дати Відповідач не отримував від Позивача будь -яких вимог щодо оплати продукції відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, тобто строк оплати не настав. Крім того, позовна заява не містить будь-якого доказу існування курсу 0,25153 російського рубля до гривні, та відсутні обґрунтування причин розрахунку суми боргу станом на дату позовної заяви, а не станом на останній день оплати - 10.03.2009р.

Представник апелянта в судові засідання не з'явився, апеляційну скаргу не підтримав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач проти скарги заперечував, посилаючись на своє право звернення до господарського суду, оскільки сторони в договорі не визначили іншого, вважає, що господарський суд повно та всебічно зясував всі обставини справи та виніс обґрунтоване рішення. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду від 05.03.2012р. залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи 09.10.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою "Інма" - постачальник (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МетСнабКомплект" - покупець (надалі Відповідач) було укладено договір поставки №25 (надалі договір) строком дії до 31.12.2003р., та дія якого відповідно до додаткової угоди, додатків до договору №№ 4, 7, 10 була продовжена за домовленістю сторін до 31.12.2008р.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача лакофарбні матеріали (товар), а покупець зобов'язався прийняти і здійснити оплату за товар на умовах договору.

Загальна сума контракту (договору поставки) складає 30 000 000 рублів Російської Федерації (п. 1 додатку №2 від 30.12.2003 року до договору поставки № 25 від 09.10.2003 року).

Право власності на товар від постачальника до покупця переходить на кордоні РФ (п. 1 додатку № 1 від 20.10.2003 року до договору поставки №25). Згідно протоколу узгодження цін №3 від 09.09.2008 року до договору сума поставки товару складає 455 291,20 рублів.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача обумовлений договором товар в загальній кількості 20638 кг на загальну суму 455291,20 рублів РФ, що під-тверджується вантажною митною декларацією від 12.09.2008 року за №50833153, товарно-транспортною накладною №0438522 від 12.09.2008р. (а. с. 23, 25).

Пунктом 1 додатку № 9 від 06.07.2007 року до договору передбачено, що відповідач оплачує товар у розмірі 100% оплати банківським переказом в рублях РФ по факту впродовж 180 календарних днів від дати оформлення вантажної митної декларації на території РФ.

Втім, в порушення прийнятих на себе за договором зобов'язань відповідач не сплатив за отриманий товар, борг складає 455 291,20 рублів РФ, що підтверджується підписаним сторонами без заперечень актом звірки взаємних розрахунків від 18.11.2008 року (а. с. 26). Відповідно до довідки ПАТ "Альфа-Банк" від 05.03.2012 р. за № 18533/3-150-05 станом на 15.12.2011р. (дату складання позову) курс 10 російських рублів до гривні становив 2,5153 грн, та відповідна сума боргу у гривні становить 455 291,20 х 0, 25153 = 114 519,40 грн. Відносно заперечень Відповідача щодо визначення ціни позову в гривні саме на момент його подачі, а не на момент виникнення боргу колегія суддів зауважує наступне. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову (Постанова Пленума Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). Тому позивачем ціна позову в еквіваленті до національної валюти України визначена вірно, хоча визначення її суми не впливає на предмет спору, оскільки зобов'язання має бути виконано у валюті, яка передбачена договором, тобто рублях РФ. Щодо застосування положень ст. 530 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, слід зауважити, що зобов`язання боржника виконати обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги виникає лише у випадку, коли термін виконання обов`язку договором не встановлений. Як вбачається із п. 4.2. договору з урахуванням змін, внесеними до нього пунктом 1 додатку №9 від 06.07.2007р. відповідач оплачує товар «впродовж 180 календарних днів від дати оформлення вантажної митної декларації на території РФ». Тобто договором встановлений строк виконання зобов`язання щодо оплати товару, та таке зобов`язання має бути виконано у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно з п. 8.1 договору всі спори між сторонами, за якими не було досягнуто згоди, розглядаються в арбітражному суді за місцезнаходженням відповідача.

Частиною 2 ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка ратифіковано постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 року за № 2889-ХІІ, передбачено наступне: виникнення і припинення права власності або іншого речового права на майно, що є предметом угоди, визначається за законодавством місця здійснення угоди, якщо інше не передбачене угодою сторін.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення (ч. 4 ст. 425 Цивільного кодексу Російської Федерації).

Як встановлено судом, діючим російським законодавством передбачено два випадки дотримання досудового (претензійного) порядку врегулювання спору. Перший - обов'язковий, коли це прямо зазначено в законі, другий - добровільний, якщо це передбачено угодою сторін. Обов'язковий претензійний порядок врегулювання спорів передбачений в ч. 2 ст. 452 і ст. 797 Цивільного кодексу Російської Федерації, які регулюють відносини пов'язані зі зміною, розірванням договору та спорів, які випливають з перевезення вантажів.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Оскільки строк виконання зобов`язання відповідно до умов договору сплив 12.03.2009р., а Відповідачем доказів сплати заборгованості суду не надано, колегія суддів вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи висновки господарського суду щодо стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 455 291,20 рублів РФ, що еквівалентно 114519,40 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що господарським судом не були враховані положення ст.ст. 54,56 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки по -перше позивачем в позовній заяві наведений розрахунок суми боргу, повторне проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами судом не призначалось, судом прийнято до уваги акт звірки станом на 18.11.2008р., підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень, та спір вирішений господарським судом відповідно до поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Щодо опису вкладення до поштового відправлення від 15.12.2011р., то колегія суддів не вбачає порушення вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України; та з огляду на найменування предметів, що були відправлені відповідно до нього, підстав вважати цей опис неналежним доказом відправки відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів немає. Крім того, зазначені підстави не є такими, що в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України мають наслідком скасування чи зміну рішення суду.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МетСнабКомплект", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2012р. у справі № 14/5005/17430/2011 залишити без змін .

Постанова набирає чинності з часу її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Науменко

Суддя Е.В. Орєшкіна

Повний текст постанови складений 11 травня 2012р.