Постанова

від 27.08.2008 по справі 22а-5704/2008

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

Справа № 22а-5704/08 р.                                                                                                                        Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку - 35                                                                       

                                 інстанції - Кеся Н.Б.

Доповідач - Семененко Я.В.                                                                                                    (№ А37/30-08)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      27 серпня 2008 року                                                                                     м.

Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді  

-  Семененка Я.В.

суддів             -  Баранник Н.П.,

Юхименка О.В.

при секретарі -  Кочковій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова

компанія «Резерв Фінанс»

на постанову господарського суду

Дніпропетровської області від 18 березня 2008 року по справі № А37/30-08 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Резерв

Фінанс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2007 року ТОВ «Фінансова компанія «Резерв Фінанс» звернулося до

суду з позовом про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від

17.05.2007р. №0000402200/0 та від 26.06.2006р. №0000402200/1, яким позивачу

донараховано 2779677,00грн. податку на прибуток та штрафних (фінансових)

санкцій на суму 2124077,90грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач

посилався на те, що відповідачем при проведенні перевірки не невірно

встановлено фактичні обставини господарської діяльності підприємства, в

результаті чого відповідачем неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, позивач вказував на те, що відповідач неправомірно зменшив валові

витрати підприємства на суму заставних, які були ним отримані в забезпечення

повернення кредиту і в подальшому були продані третім особам; відповідач

неправомірно нарахував валовий дохід на суму відсотків за договорами позики,

оскільки із продажем позивачем заставних третім особам заборгованість

позичальників погашається з інших джерел, які не є зобов'язаннями по сплаті

позики; позивач вказував на неправомірність висновків податкового органу про

завищення підприємством валових витрат на суму відсотків за виданим векселем,

виходячи із мотивів відсутності факту пред'явлення векселю. При цьому позивач

зазначав, що вексель виданий на умовах товарного кредиту, що надає право на

віднесення процентів за товарним кредитом до складу валових витрат. Вказані

обставини не враховано відповідачем та прийнято, на думку позивача,

неправомірні рішення про донарахування податку на прибуток і застосування

штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2008р. у

задоволені позову ТОВ «Фінансова компанія «Резерв Фінанс» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою  суду

першої інстанції, ТОВ «Фінансова компанія «Резерв Фінанс» подало апеляційну

скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та

процесуального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та

ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши, в межах доводів апеляційних скарг, законність та

обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом

першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів

прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню

виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами

проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Фінансова компанія

«Резерв Фінанс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого

законодавства за період з 08.07.2005 року по 31.12.2006р. Державною податковою

інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська складений акт №199/220/33612710/01-046

від 28.04.2007р.

В зазначеному акті ДПІ зроблено висновок про порушення ТОВ «Фінансова

компанія «Резерв Фінанс» п.п.7.6.4 п.7.6, п.п.7.9.3 п.7.9 ст.7, п.11.3.6 п.11.3

ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження

податку на прибуток за 2005, 2006 року у сумі 2779677,00грн.

Згідно акту, у перевіряємому періоді TOB ФК

"Резерв Фінанс" за рахунок власних коштів видавало готівкою грошові

процентні позики фізичним особам - громадянам України: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1),

ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_3(ІПН НОМЕР_3), ОСОБА_4(ІПН НОМЕР_4). ОСОБА_5 (ІПН

2НОМЕР_5), ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_6), ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_7).

В забезпечення повернення позик фізичні особи укладали з TOB ФК

"Резерв Фінанс" договори та передавали останньому заставні на власну

нерухомість (квартири).

При цьому, у перевіряємому періоді TOB ФК

"Резерв Фінанс" операції з отримання заставних віднесло до складу

витрат від операцій з цінними паперами (Додаток КЗ декларацій з податку на

приботок).

Заставні були передані в забезпечення виконання за

основним зобов'язанням. В разі невиконання боржником основного зобов'язання,

ТОВ «ФК «Резерв Фінанс» мало право звернути стягнення на предмет іпотеки.

ТОВ ФК "Резерв Фінанс" не

сплачувало (не нараховувало) кошти продавцям цінних паперів, так як особи не є

продавцями цінних паперів. Внаслідок отримання заставних, у TOB «ФК Резерв Фінанс» не виникло заборгованості перед

фізичними особами, які видали заставні. У зв'язку з чим, TOB ФК "Резерв Фінанс" не понесло витрат при

отриманні закладних, але в подальшому отримало доход від продажу зазначених

цінних паперів.

Таким чином, в порушення пп..7.61,

пп..7.6.3 п.7.6. ст..7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

товариством неправомірно віднесено до складу витрат від операцій з цінними

паперами з отримання заставних від фізичних осіб - позичальників, внаслідок

чого занижено суму сплати податку на прибуток:

по податковій декларації з податку

на прибуток підприємства за 2005р. -  445

760 грн..

по податковій декларації з податку

на прибуток підприємства за 1 квартал 2006р. -  

1174112грн.

по податковій декларації з податку

на прибуток підприємства за півріччя 2006р. - 166 682 грн..

по податковій декларації з податку

на прибуток підприємства за 9 місяців 2006р. - 867 320 грн.

по податковій декларації з податку

на прибуток підприємства за 2006р. - 45 712 грн.

ТОВ " ФК Резерв Фінанс"

надало позики фізичним особам на загальну суму 10 615 506,00 грн. з яких

883266,00 грн. на відсотковій основі.

ТОВ Фінансова Компанія "Резерв

Фінанс" не нараховувало і не отримувало відсотки на суми позик. В той же

час, відповідно до п. 11.3.6. ст.11 Закону України від 28.12.1994р № 334/94-ВР

«Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від

22.05.1997p № 283/97-ВР збільшення

валових доходів кредитора від здійснення кредитио-депозитних операцій є дата

нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним.)

договором".  Таким чином, ТОВ

Фінансова Компанія "Резерв Фінанс" повинно було нарахувати відсотки

за позиковий період з дня надання позики по день продажу заставної та віднести

їх до валових доходів у відповідних періодах.

Перевіркою, відповідно до п.11.3.6.

ст. 11 Закону України від 28.12.1994р № 334/94-ВР "Про оподаткування

прибутку підприємств" проведено розрахунок відсотків за позиковий період

та збільшено валовий дохід за 2006 рік на 72084,37 грн. в т.ч.:

Перевіркою

правильності ведення та відображення TOB ФК "Резерв Фінанс" у складі валових витрат процентних витрат за

виданими (емітованими) простими процентними векселями, встановлено наступне.

ТОВ ФК

"Резерв Фінанс" - Покупець у 2 кварталі 2006 року придбано згідно

договору купівлі -продажу пінних паперів від 14.04.06 року Д №Т- 247/06-1 у TOB "Капітал Плюс" - Продавець (код 52613839) 2

простих векселі за договірною ціною на загальну суму 1 802 321,50 грн., а саме:

 1). Векселедавець TOB НВФ "Вектор- Техно" (код за ЄДРПОУ 23460326)

простий вексель мінімальною вартістю

1 340

189,16 грн., курсова вартість 1 290 022,65 грн., дата складання 14.03.03,

дата погашення за пред'явленням ;

2) Векселедавець TOB "Прост"(код за ЄДРПОУ 21196639)

простий вексель номінальною вартістю 100

000грн., курсовою вартістю 68 077,35 грн, дата складання 25.04.04, дата

погашення 25.04.05 року.

ТОВ "Фінансова компанія "Резерв Фінанс", в

самих векселях та актах про вексельні платежі було визначено, що векселі видані

(емітовані) №65307015838119 на суму 1 802 321, 50 грн. (один міліон вісімсот

дві тисячі триста двадцять одну грн.) та №65035987889262 на суму 1 358 100,0 грн. (один міліон триста п'ятдесят вісім тисяч сто грн.)

разом з 20% річних, тобто номінальна сума у

векселях зазначалася уже з урахуванням відсотків.

Перевіркою встановлено, що підприємство з моменту видачі

векселів у бухгалтерському обліку відповідно до п.20 Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 15 «Доход», затвердженого наказом Мінфіну України від

29.11.99 №290 зі змінами та доповненнями,  

здійснювало щомісячно нарахування на суму (номінал) виданих векселів

(№653070158381 19 на суму 1  802 321, 50

грн. та №65035987889262 на суму  1  358 

100,0 грн., відповідно), виходячи з 20% річних.

У бухгалтерському обліку було нараховано відсотків на

загальну суму 392 450,43 грн, у тому

числі:

- по векселю №65307015838119 на суму - 257 756,67 грн. ;

- по векселю  №65035987889262

на суму - 134 693,76 грн.

На кінець перевіряємого періоду, станом на 01.01.2007

року прості векселі №65307015838119

в сумі 1802321,50грн, №65306481569978 в сумі 1 358 100,0 грн. до погашення не було пред'явлено, відсотки

нараховані у бухгалтерському в сумі 392 450,43 грн. не сплачені. Заборгованість щодо сплати нарахованих

у бухгалтерському обліку відсотків, станом на 01.01.2007 року обліковується 

у сумі 392 450,43 грн.

Враховуючи, що виплата процентів нарахованих по векселю №65307015838119

в сумі 1802321,50грн. та векселю №65306481569978 в сумі 1 358 100 грн. не була здійснена у зв'язку з непред"явленням

до платежу, а термін коли мала бути здійснена виплата процентів відповідно до

ст.5 та ст.34 Уніфікованого закону не настав, TOB "Фінансова

компанія "Резерв Фінанс" в порушення  

пп.7.9.3 п.7.9 ст.7 Закону Про оподаткування прибутку підприємств"

безпідставно завищено валові витрати у 2006 році  на суму

нарахованих процентів по виданих (емітованих) простих процентних векселях на

загальну суму 392 450,43 грн.

На підставі проведеної перевірки та складеного акту ДПІ прийнято податкове

повідомлення-рішення від 17.05.2007р. №0000402200/0 про донарахування

2779677,00грн. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій на суму

2124077,90грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження зазначені суми

збільшені і видано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2007р.

№0000402200/1 про донарахування 2797698,00грн. податку на прибуток підприємств

та штрафних (фінансових) санкцій на суму 2620124,10грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні

позову суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Фінансова компанія «Резерв

Фінанс» припустилося порушень податкового законодавства, які викладені в акті

перевірки, а відтак податковий орган правомірно донарахував податок на прибуток

підприємств та застосував штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів вважає, що таких висновків суд першої інстанції дійшов

помилково, внаслідок  неправильного

застосування норм матеріального права.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що отримання заставних і

їх продаж є окремими господарськими операціями, які мають різну правову

природу. Заставні отримані позивачем на підставі укладених з фізичними особами

договорів позики та договорі іпотеки, якими передбачено видання позичальником

заставної.  Тобто, господарською

операцією, в даному випадку, є факт видачі позивачем фізичній особі позики,

повернення якої забезпечувалося заставною на підставі договору іпотеки. У

зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини, при

яких позивач отримав заставні, не є операцією з їх купівлі-продажу, а тому

відсутні підстави для застосування п.7.6. ст..7 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» щодо оподаткування операцій з цінними

паперами та деривативами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з

наступних підстав.

Так, п.7.6. ст..7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

встановлено оподаткування господарських операцій з цінними паперами, коло

платників податків на яких поширюються вказані норми права та жодним чином не

обмежує господарські операції з цінними паперами лише правочинами щодо

купівлі-продажу цінних паперів, як на то посилався суд першої інстанції.

Вказаною нормою права лише виключено зі сфери своєї дії емітентів цінних

паперів, яким не є ТОВ «Фінансова компанія «Резерв Фінанс».

Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни

в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, дії ТОВ «Фінансова компанія «Резерв Фінанс» щодо надання

фізичним особам процентної грошової позики та отримання заставних є здійснення

господарської операції, яка направлена на досягнення фінансового результату та

яка викликала зміни в структурі активів підприємства - зменшення активів на

суму виданих позик.

Товариство отримало цінні папери у власність, і оскільки право вимоги

повернення кредиту має лише власник заставної і лише за її пред'явленням, то з

моменту її отримання, грошові кошти видані у позику, вважаються витратами,

понесеними у зв'язку з набуттям заставної у власність. Таким чином суть

господарської операції з видачі кредиту змінилася не під час наступного продажу

заставних, як визначив суд, а під час її отримання від боржника.

Згідно з п.7.6.1. вказаного Закону платник податку веде

окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у

тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з

фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і

деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та

товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж

цінні папери, корпоративними правами.

Якщо

протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних

паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку,

перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних

паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду,

від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів

від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх

звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

7.6.3.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна,

сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів

як компенсація їх вартості.

До складу

витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у

зв'язку з таким придбанням.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та норм

матеріального права, колегія суддів вважає, що позивач мав право віднести до своїх

витрат витрати, які пов'язані з отриманням заставних.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ «Фінансова компанія

«Резерв Фінанс» порушило вимоги п.п.11.3.6 ст.11 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств», а саме те, що Товариством за договорами

відсоткової позики не нараховані та не віднесені до валових доходів, у

відповідних періодах, відсотки з дня надання позики. У зв'язку з чим суд першої

інстанції визнав правомірними дії податкового органу щодо донарахування валових

доходів у сумі 72 084,37грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів також не

погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп.11.3.6 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств» датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення

кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у

строки, визначені кредитним (депозитним) договором.

При розгляді вказаних правовідносин суд першої інстанції не прийняв до

уваги, що вказана норма права ставить нарахування відсотків в залежність від

умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи та Акту перевірки заставні були продані

до настання терміну повернення позики (кредиту) та сплати (нарахування)

відсотків за користування.

Відповідно до ст..20 Закону України «Про іпотеку» заставна - це борговий

цінний папір, який посвідчує безумовне право його власника на отримання від

боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає

виконанню в грошовій формі, а у разі не виконання основного зобов'язання -

право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст..28 вказаного Закону іпотекодержатель (власний заставної) може

до настання строку виконання боржником зобов'язань за заставною проводити

операції з належними йому заставними в тому числі і вчиняти дії щодо їх

відчуження.

Таким чином, з моменту продажу заставних ТОВ «Фінансова компанія «Резерв

Фінанс» перестало бути їх власником, а відтак і втратило право вимоги щодо

повернення позики та відсотків по ним.

Оскільки, за умовами договорів позик відсотки мали нараховуватися та

виплачуватися в певний термін, який на дату продажу заставних не настав, то і

валових доходів у позивача щодо виконання договорів позики, виникнути не може.

Відповідно до ст..4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

валовий доход - загальна сума доходу платника податку

від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду

в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її

континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її

межами.

Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу

товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв,

що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів,

деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою

дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з

їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення

(ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до

закону).

Таким чином, оскільки підприємство не отримало доходу зі

сплати (нарахування) відсотків за договорами позики, то і підстав для включення

не отриманих відсотків за договорами позики до складу валового доходу

підприємства не існувало.

Судом першої інстанції також зроблено висновок про

правомірність висновків податкового органу щодо завищення товариством суми

валових витрат у 2006 році на суму нарахованих процентів по виданих

(емітованих) простих процентних векселях на загальну суму 392450,43грн. При

цьому суд першої інстанції зазначав, що позивач не мав права відносити до

валових витрат відсотки за векселями, оскільки у перевіряємому періоді була

відсутня сплата таких відсотків товариством на користь продавця товару. Крім

цього, вказуючи на те, що товаром були цінні папери, платник податку (ТОВ

«Фінансова компанія «Резерв Фінанс») не міг користуватися п.п.5.5.1 п.5.1 ст.5

Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і відповідно не міг відносити

суми таких відсотків до валових витрат за першою з подій - або сплата, або

нарахування. При цьому, як на обґрунтування своїх висновків, суд першої

інстанції посилався на п.п.7.9.3 п.7.9 ст.7 Закону України «Про цінні папери та

фондову біржу». Між тим, вказаний Закон не містить в собі норму права, на яку

посилався суд.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, в цій

частині, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

14.04.2006р. між ТОВ «ФК «Резерв Фінанс» та ТОВ «Капітал

Плюс» було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Т-247/06-1.

04.07.2006р. між ТОВ «ФК «Резерв Фінанс» та ТОВ «Інтерфін

Капітал» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №143/06-1.

За умовами договору №Т-247/06-1 ТОВ «ФК «Резерв Фінанс»

придбало векселі емітовані ТОВ «АКМА» та ТОВ «СКАЙ» на загальну суму

1802321,50грн., розрахунки за яким можуть бути проведені як у грошовій та і у

вексельній формі.

14.04.2006р. між сторонами укладено додаткову угоду до

договору купівлі-продажу векселів №Т-247/06-1, якою визначили, що покупець (ТОВ

«ФК «Резерв Фінанс») отримує векселі на умовах товарного кредиту. За умовами

товарного кредиту покупець зобов'язаний нараховувати та сплачувати відсотки за

користування таким товарним кредитом щоквартально протягом усього терміну

користування. Відсоткова ставка за користування товарним кредитом складає 20%

річних. Заборгованість покупця за отримані векселі та зобов'язання по сплаті

відсотків за користування товарним кредитом, оформлюється простим векселем за

пред'явленням, за умовами якого векселедавець (продавець) зобов'язаний

додатково до номіналу такого векселя сплатити векселедержателю 20% річних.

Термін користування товарним кредитом починається в день отримання покупцем

векселів, визначених у п.1.1 цього Договору та закінчується в день сплати

грошових коштів на вимогу векселедержателя.

За умовами договору №143/06-1 від 04.07.2006р. якщо ТОВ

«ФК «Резерв Фінанс»  не мало змоги

розрахуватися грошовими коштами в день отримання товару (векселів), то він

отримує такий товар на умовах товарного кредиту, зі сплатою 20% річних від

вартості векселів за весь час користування таким кредитом.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» товарами визнаються матеріальні та

нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у

будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно з пп5.5.1 п.5.5 ст.5 вказаного Закону до складу

валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням

процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами,

депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування

здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, зважаючи на те, що ТОВ «ФК «Резерв Фінанс»

отримало векселя на умовах товарного кредиту і використовувало їх у своїй

господарській діяльності, оскільки інше відповідачем не доведено, колегія

суддів вважає, що позивач мав право відносити до валових витрат нараховані відсотки

за користування товаром (векселями).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про

безпідставність та неправомірність рішення податкового органу щодо

донарахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафних санкцій, у

зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду

першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ

«Фінансова компанія «Резерв Фінанс» задовольнити.

Відповідно до ст..94 КАС України якщо судове рішення

ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд

присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з

Державного бюджету України.

Позивач, при зверненні до суду з позовом, сплачено

судовий збір у розмірі 3грн.40коп., який підлягає стягненню на користь

позивача.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..202, 205, 207 КАС

України, колегія суддів, -

                                                          ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова

компанія «Резерв Фінанс» - задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2008р. -

скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія

«Резерв Фінанс» задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 17.05.2007р.

№0000402200/0 та від 26.06.2006р. №0000402200/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю «Фінансова компанія «Резерв Фінанс» судові витрати у вигляді

судового збору у розмірі 3грн.40коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її

проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого

адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її виготовлення в

повному обсязі.

(Повний текст постанови виготовлено 29.08.2008р.)

Головуючий суддя                                                                                        Я.В.

Семененко

Судді                                                                                                             Н.П.

Баранник

                                                                                                                     О.В.

Юхименко