Рішення

від 08.05.2012 по справі 18/039-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" травня 2012 р. Справа № 18/039-12

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант-2010», м.Київ

до Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво - Святошинського р-ну, м.Вишневе

про стягнення 53 525,30 грн.

Суддя А.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант-2010» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського р-ну (далі - відповідач) про стягнення 53525,30 грн.

Провадження у справі №18/039-12 порушено відповідно до ухвали суду від 29.03.2012 року та призначено справу до розгляду на 10.04.2012 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 10.04.2012 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 08.05.2012 року.

В судовому засіданні 08.05.2012 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 08.05.2012 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДГАРАНТ-2010»(позивач, підрядник) і Комунальним підприємством «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (відповідач, замовник), було укладено Договір №07-04-01 від 25.05.2011 року на проведення підрядних робіт (ремонт покрівлі будівлі за адресою м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 1-Б),

На виконання умов Договору, позивач виконав передбачені Договором роботи на загальну суму 49991,00 грн., що підтверджується Актом б/н від 24 червня 2011року на суму 49991,00 грн.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору відповідач мав оплатити роботи по факту підписання акту виконаних робіт протягом 3-х банківських днів після надходження на його рахунки бюджетних коштів.

Згідно з п. п. 6.5., 6.6., 6.7. Договору у разі затримки бюджетного фінансування відповідач має повідомити позивача письмово про відповідні обставини, оплатити роботи протягом 10 банківських днів після відновлення фінансування, однак в будь-якому разі не пізніше 90 банківських днів з дати підписання Актів виконаних робіт.

Відповідно до листа замовника вих.№120 від 23.02.2012 року відповідач повідомив позивача про відсутність бюджетного фінансування.

Таким чином, враховуючи, що Акт виконаних робіт підписаний сторонами 24.06.2011 року, враховуючи умови п. 6.6. Договору, роботи мали бути оплачені в строк до 28.10.2011 року.

Однак, відповідач всупереч умовам Договору, обов'язок щодо своєчасної та в повному обсязі оплати робіт не виконав. В ході розгляду спору факт виконання робіт не спростував, суму заборгованості не заперечував.

Крім того, заборгованість відповідача підтверджується підписаним ним загальним Актом звірки розрахунків від 02.12.2011 року.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з правочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, а відтак зобов'язаний сплатити на користь позивача 49991,00 грн. боргу.

У зв'язку з прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, позивач просить стягнути з відповідача 3184,36 грн. пені та 349,94 грн. інфляційних.

Відповідно до п. 7.8 Договору, у випадку порушення строків оплати, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована на суми фактичного прострочення за відповідні періоди прострочення в межах визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, таким чином, вимога про стягнення пені обґрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога про стягнення інфляційних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, 2, код 34778905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДГАРАНТ-2010»(03148, м.Київ, вул. Леся Курбаса, 5В, кв. 111, код 37045733) 49991,00 грн. боргу, 349,94 грн. інфляційних, 3184,36 грн. пені та 1609,50 грн. судових витрат.

Наказ вдати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А. Ю.