Рішення

від 11.05.2012 по справі 5017/834/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" травня 2012 р.Справа № 5017/834/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 21.02.2012р., ОСОБА_3 паспорт серії НОМЕР_1 виданий Приморським РВ УМВС України Одеській області 04.01.1996р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до корпорації „Альянс" про стягнення 54 600 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту -ОСОБА_3) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до корпорації „Альянс" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 54 600 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 40 000 грн. та нарахованої пені в сумі 14 600 грн., обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на надання аудиторських консультаційних послуг № 257 від 23.09.2010р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг.

24.04.2012р. до суду надійшло клопотання ОСОБА_3 в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти корпорації „Альянс", що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26007670682431 в ООФ ПАТ „Укрсоцбанк", яке було залишено судом без розгляду з огляду на несплату позивачем суми судового збору, визначеного положеннями ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями), за подання до суду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи в судовому засіданні, призначеному на 11.05.2012р. Однак повноважний представник корпорації „Альянс" був присутній у судовому засіданні, яке відбулось 23.04.2012р., був належним чином повідомлений про час та місце проведення наступного судового засідання, що було призначене на 23.04.2012р. Однак, незважаючи на викладене, в судове засідання, призначене на 23.04.2012р., повноважний представник корпорації „Альянс" не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В сукупності вищевикладені обставини свідчать про обізнаність відповідача із фактом розгляду господарським судом даної справи, зі змістом пред'явлених позовних вимог. Однак, незважаючи на це, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів корпорацією „Альянс" суду подано не було, у зв'язку з чим, справа розглядається на наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

23.09.2010р. між корпорацією „Альянс" (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець) було укладено договір на надання аудиторських консультаційних послуг № 257, у відповідності до п.п. 1.1 -1.4 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати персоналу Замовника консультації з питань податкового та бухгалтерського обліку в усній формі. Аудиторські послуги охоплюють поточну (минулу) діяльність Замовника. Початок робіт -23 вересня 2010р., закінчення -01 грудня 2010р. Метою надання консультаційних послуг є висловлення належної професійної думки у формі порад та роз'яснень економіко-правових або інших ситуацій, які виникають в ході діяльності замовника.

Додатком до договору на надання аудиторських консультаційних послуг № 257 від 23.09.2010р. сторони по справі погодили перелік аудиторських послуг, що надаються Виконавцем за дорученням Замовника, а саме роз'яснення окремих нормативно-правових актів органів державної влади та їх листів.

Згідно з положеннями п.п. 3.1, 3.2 договору на надання аудиторських консультаційних послуг № 257 від 23.09.2010р. консультування здійснюється з питань, визначених та узгоджених замовником в усній формі. По закінченні робіт сторони складають акт прийому-здачі робіт.

На підставі акту здачі-прийому виконаних робіт від 24.11.2010р. відповідачем було прийнято без зауважень від ОСОБА_3 аудиторські послуги, а саме: роботи, пов'язані з консультативно-інформаційним забезпеченням основної фінансово-господарської діяльності Замовника в галузі бухгалтерського обліку і оподаткування в усній формі. Загальна вартість наданих позивачем послуг сторонами оцінена в 40 000 грн.

Положеннями п.п. 2.1, 2.3, 2.4 договору на надання аудиторських консультаційних послуг № 257 від 23.09.2010р. передбачено, що за виконання робіт за цим договором Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 40 000 грн. Оплата здійснюється виключно у національній валюті України. Замовник сплачує Виконавцю аванс у розмірі 100% вартості робіт за цим договором на протязі 3-х днів з дати підписання договору.

Як стверджує позивач, корпорацією „Альянс", в порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором на надання аудиторських консультаційних послуг № 257 від 23.09.2010р. не було здійснено своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих ОСОБА_3 аудиторських послуг, що і зумовило звернення останньої до суду із даними позовними вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір на надання аудиторських консультаційних послуг № 257 від 23.09.2010р., за умовами якого ОСОБА_3 прийняла на себе зобов'язання надати на користь корпорації „Альянс" аудиторські послуги, а остання, в свою чергу, зобов'язалась прийняти та оплатити їх вартість.

При наданні правової оцінки названій угоді, суд виходить з наступного. Так, положеннями ст. 3 Закону України „Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 року N 3125-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України „Про аудиторську діяльність") аудиторською діяльністю є підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудитом є перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про аудиторську діяльність" аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець або у складі аудиторської фірми з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів. В свою чергу, згідно зі ст. 10 названого Закону, сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності на зайняття аудиторською діяльністю) аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України. Положеннями ч. 4 ст. 11 Закону України „Про аудиторську діяльність" передбачено, що аудиторські фірми та аудитори, які зареєстровані як фізичні особи - підприємці, мають право на здійснення аудиторської діяльності лише після включення їх до Реєстру.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про аудиторську діяльність" проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюється аудиторами, аудиторськими фірмами, які набули права на здійснення аудиторської діяльності відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи як фізична особа - підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2, та отримала в установленому законом порядку свідоцтво про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів № 2518, видане Аудиторською палатою України, яке було чинним на час укладення між сторонами по справі договору на надання аудиторських консультаційних послуг № 257 від 23.09.2010р. З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 як суб'єкт цивільного обігу здійснила дії, необхідні для набуття статусу аудитора, тобто мала необхідні знання та повноваження на надання аудиторських послуг на виконання укладеної між сторонами по справі угоди.

Положеннями ст. 7 Закону України „Про аудиторську діяльність" передбачено, що аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів.

Згідно зі ст. 17 Закону України „Про аудиторську діяльність" аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Інші аудиторські послуги можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми). У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.

В свою чергу, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Таким чином, оскільки юридична природа аудиторських послуг та, відповідно, умов договору на надання аудиторських консультаційних послуг № 257 від 23.09.2010р. не суперечить загальним умовам цивільного законодавства, якими врегульовано правовідносини з надання послуг, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень глави 63 „Послуги" Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом в процесі вирішення даного спору, позивачем було надано на користь корпорації „Альянс" аудиторські послуги у вигляді консультації в галузі бухгалтерського обліку і оподаткування в усній формі, а відповідачем вказані послуги були прийняті без зауважень, що підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт від 24.11.2010р., підписаним уповноваженими представниками та скріпленим відповідними печатками сторін. Загальна вартість наданих ОСОБА_3 послуг була оцінена сторонами у 40 000 грн.

В свою чергу, як зазначалось вище по тексту рішення, згідно з п. 2.1, 2.2, 2.4 договору на надання аудиторських консультаційних послуг № 257 від 23.09.2010р. відповідач був зобов'язаний здійснити оплату вартості послуг в сумі 40 000 грн., що надаються позивачем, шляхом здійснення передплати в розмірі 100% їх вартості протягом 3 днів з дати підписання договору.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як свідчать матеріали справи, корпорацією „Альянс" не було сплачено на користь ОСОБА_3 ста відсотків вартості аудиторських консультаційних послуг в сумі 40 000 грн. протягом трьох днів з дати підписання договору на надання аудиторських консультаційних послуг № 257 від 23.09.2010р., тобто до 27.09.2010р. включно з урахуванням того факту, що останній день для виконання даного обов'язку -26.09.2010р. припадає на неробочій день -неділю , чим було порушено прийняті на себе грошові зобов'язання перед позивачем, внаслідок чого у корпорації „Альянс" на момент вирішення цього спору наявна заборгованість перед позивачем за надані послуги в сумі 40 000 грн. Підсумовуючи вищевикладені обставини, які свідчать про порушення корпорацією „Альянс" грошових зобов'язань перед ОСОБА_3, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість, правомірність та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 40 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування штрафних санкцій слід мати на увазі положення ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Положеннями п. 6.3 договору на надання аудиторських консультаційних послуг № 257 від 23.09.2010р. передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Замовником Виконавцю вартості наданих послуг в порядку, передбаченому п.п. 2.1, 2.2 даного договору, з Замовника стягується пеня в розмірі 0,1% суми договору за кожен день прострочення.

З посиланням на п. 6.3 договору на надання аудиторських консультаційних послуг № 257 від 23.09.2010р., позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 14 600 грн. за прострочення виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з корпорації „Альянс" даного виду неустойки, проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, викладений по тексту позовної заяви /а.с. 3/, господарський суд дійшов висновку про допущення ОСОБА_3 низки помилок при його здійсненні.

Так, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі, що перевищує граничний, визначений приписами ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР. Крім того, при здійсненні вищезазначеного розрахунку ОСОБА_3 не було враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження граничного строку нарахування пені, оскільки умовами укладеної між сторонами по справі угоди не було визначено більш тривалого ніж шість місяців строку нарахування штрафних санкцій.

З огляду на положення ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України, у спірних правовідносинах правильним є наступний розрахунок суми пені:

40 000 грн. * 182 (кількість днів прострочення) * 0,155 / 365 = 3 091,51 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, за наслідком перевірки здійсненого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з корпорації „Альянс" пені підлягають частковому задоволенню на суму 3 091,51 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості корпорації „Альянс" перед ОСОБА_3, яка виникла на підставі договору на надання аудиторських консультаційних послуг № 257 від 23.09.2010р. на загальну суму 43 091,51 грн.., що складається з заборгованості за надані послуги в розмірі 40 000 грн. та пені в сумі 3 091,51 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи все вищевикладене, у суду наявні всі правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 на суму 43 091,51 грн. Таким чином, з корпорації „Альянс" слід стягнути на користь позивача суму основного боргу в розмірі 40 000 грн. та нараховану пеню в сумі 3 091,51 грн. відповідно до положень ст.ст. 3, 5, 7, 10, 11, 16, 17 Закону України „Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 року N 3125-XII (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 -612, 617, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 7, 10, 11, 16, 17 Закону України „Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 року N 3125-XII (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 -612, 617, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з корпорації „Альянс" /65009, м. Одеса, вул. Тополина, 14/1-А, код ЄДРПОУ 33721140, р/р 26007670682431 в ООФ ПАТ „Укрсоцбанк", МФО 328016/ на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 /65044, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, р/р НОМЕР_4 в АБ „Південний" м. Одеса, МФО 328209/ заборгованість за надані послуги в сумі 40 000 грн. 00 коп. /сорок тисяч грн. 00 коп./, пеню в сумі 3 091 грн. 51 коп. /три тисячі дев'яносто одна грн. 51 коп./, судовий збір в сумі 1 270 грн. 25 коп. /одна тисяча двісті сімдесят грн. 25 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 11.05.2012р.

Суддя Желєзна С.П.