Рішення

від 10.05.2012 по справі 5024/424/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2012 р. Справа № 5024/424/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі П'ятигорець І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сільпостачсервіс",

м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02", м. Херсон

про стягнення 3814 грн. 94 коп.

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1, представник, дов. від 19.03.2012 р.

відповідача - не прибув

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

ТОВ фірма "Сільпостачсервіс" звернулось до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з ТОВ "Херсонский оптовый торговый дом-02" 3504 грн. заборгованості за поставлений товар, 26 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 46 грн. 03 коп. 3% річних та 238 грн. 38 коп. пені. Просить судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1906,50 грн. та на правову допомогу в сумі 1674,237 грн. покласти на відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Подав заяву про відкладення розгляду у справи, у зв'язку з неможливістю прибуття представників із-за зайнятості в іншому судовому процесі.

Дана заява судом відхиляється, оскільки відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи через свого представника; представником відповідача можуть бути інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Отже, позивач не позбавлений права направити для участі в судовому засіданні представника свого органу або надати повноваження щодо представництва в судовому процесі іншим особам за довіреністю.

До того ж, позивачем не додано документального підтвердження неможливості явки свого представника в судове засідання.

За таких обставин, справа відповідно до ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами укладений договір купівлі-продажу №02 від 09 жовтня 2010 року (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

За видатковими накладними №РН-00683, №РН-00685 від 19 вересня 2011 року, №РН-00717 від 12 жовтня 2011 року позивач передав відповідачу товар вартістю 3504 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору оплата за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати поставки товару.

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 3504 грн.

Відповідно до ч 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 3504 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання правомірно нарахував 26 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 46 грн. 03 коп. 3% річних.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 8.1 договору сторонами було обумовлено, що порушення умов оплати даного договору відповідач відшкодовує спричинені цим збитки продавцю у передбаченому чинним законодавством порядку та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

На підставі викладених норм законодавства та умов договору позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за порушення зобов'язання з оплати товару у період з 04.10.2011 р. по 31.03.2012 р. 238 грн. 38 коп. пені.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3504 грн. заборгованості за поставлений товар, 26 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 46 грн. 03 коп. 3% річних та 238 грн. 38 коп. пені.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Витрати позивача на правову допомогу стягненню з відповідача не підлягають з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, послуги по наданню правової допомоги були надані гр. ОСОБА_1 за договором про надання послуг від 20 березня 2012 р.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи..

За ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру", дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (див. також постанову Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи № 30/63).

Слід також ураховувати вказівки Вищого господарського суду України щодо розподілу та відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. У п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Слід також мати на увазі, що витрати на правове обслуговування не є збитками. Правову позицію з цього питання викладено в постанові Верховного Суду України від 04.03.2002р. за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергосервіс" до Промінвестбанку та Першого українського міжнародного банку про стягнення 184253 гривні збитків, з яких 124253 гривні - сума номінальної вартості втрачених векселів і 60000 гривень витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги щодо захисту своїх прав, де зазначено, що віднесення арбітражним судом до збитків витрат товариства на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням статті 203 Цивільного кодексу УРСР, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою.

В матеріалах справи відсутні докази, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, того, що гр. ОСОБА_1 являється адвокатом.

Таким чином, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 1674,27 грн. - витрат, пов'язаних з оплатою послуг по наданню правової допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом - 02" (вул. Ілліча, 86, кв. 88, м. Херсон, код ЄДРПОУ 32125630, р/р 260010231169 в ЗАО "Банк - НРБ", МФО 320827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сільпостачсервіс" (Миколаївське шосе, 6, м. Херсон, р/р 26008301126160 в ХД ПАТ "Банк Форум", МФО 322948, код ЄДРПОУ 24946319) - 3504 грн. заборгованості за поставлений товар, 26 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 46 грн. 03 коп. 3% річних та 238 грн. 38 коп. пені, 1609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.05.2012 р.

Суддя Л.І. Александрова