Постанова

від 17.05.2012 по справі 13/5005/15533/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 13/5005/15533/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.,

за участю представників сторін: позивача -

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Техновид" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6 березня 2012 року у справі за позовом ТзОВ "Техновид" до ТзОВ "Інженерно-технічна лабораторія "ЛАССО" про розірвання договору та стягнення збитків в сумі 30000 грн.,

встановив:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про припинення дії договору №07/24/2 від 24 липня 2008 року, укладеного між сторонами у справі та про стягнення збитків в сумі 30000 грн.

При розгляді справи позивач заявою від 13 грудня 2011 року уточнив позовні вимоги та просив суд розірвати договір №07/24/2 від 24 липня 2008 року, укладений між сторонами у справі та стягнути з відповідача 30000 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2012 року (суддя Первушин Ю.Ю.) позов задоволений повністю. Розірваний договір №07/24/2 від 24 липня 2008 року, укладений між сторонами у справі. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму 30000 грн., судові витрати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6 березня 2012 року рішення суду скасоване. Прийняте нове рішення. В задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду -залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі 24 липня 2008 року був укладений договір №07/24/2, згідно умов якого продавець (відповідач) прийняв на себе зобов'язання поставити, а покупець (позивач) - прийняти та оплатити металопродукцію: трубу нержавіючу ДСТУ 9941-81 d 76х4,5 в кількості 0,71 тонн на загальну суму 50 523,60 грн.

Пунктом 3.3 укладеного договору передбачено, що поставка товару здійснюється у другій декаді серпня 2008 року після надходження передплати на розрахунковий рахунок продавця.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 30000 грн. (а.с.11).

Згідно п.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовується положення ст.538 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (ч.ч. 3, 4 ст.612 Цивільного кодексу України).

Приймаючи рішення про задоволення позову позивача про розірвання укладеного між сторонами у справі договору №07/24/4 від 24 липня 2008 року, суд вважав, що сторонами умовами спірного договору не були встановлені строки та передбачений термін здійснення передплати за цим договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки умовами спірного договору передбачено, що поставка продукції здійснюється у другій декаді серпня 2008 року після надходження передоплати на розрахунковий рахунок продавця, то суд вважає вірним висновок апеляційного господарського суду про те, що позивач мав виконати своє зобов'язання з передплати товару в період з моменту укладення договору і до другої декади серпня 2008 року.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2010 року по справі №17/258-10 між тими ж сторонами у справі про стягнення 51037,70 грн., було стягнуто з відповідача на користь позивача, зокрема, суму не поверненої відповідачем суми попередньої оплати в розмірі 30000 грн., перерахованої позивачем на виконання умов укладеного договору поставки №07/24/2 від 24.07.2008 року,

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року у справі №17/285-10 (а.с.25), рішення суду скасоване. В задоволенні позову відмовлено повністю з посиланням на той факт, що оплату в сумі 30 000 грн. не можна вважати належно виконаною попередньою оплатою за товар на суму 50523,60 грн., оскільки сторонами умовами укладеного договору не узгоджувалась можливість поставки товару при наявності часткової попередньої оплати.

Згідно ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

На підставі ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до п.6.1 спірного договору, строк його дії визначений з 24.07.2008 року по 31.12.2008 року.

Строк чинності договору обумовлює й строк чинності зобов'язання, яке виникло з цього договору. Чинність договору не припиняється до того часу, поки зобов'язання не буде виконане сторонами, або одна із сторін не відмовиться від договору в порядку, передбаченому для зміни чи розірвання договору.

Суд вважає, що при вирішенні спору апеляційний господарський суд всебічно дослідив надані сторонами докази і правильно встановив відсутність підстав щодо розірвання укладеного між сторонами у справі спірного договору №07/24/2 від 24.07.2008 року, у зв'язку з недоведеністю позивачем істотного порушення відповідачем умов укладеного договору.

Як правильно встановлено судами, матеріали справи не містять доказів підтверджуючих наявність передбачених законом підстав для розірвання спірного договору, в розумінні п.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про необгрунтованість зроблених місцевим господарським судом висновків щодо доведеності позивачем позовних вимог про розірвання спірного договору.

Крім того, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 30000 грн. збитків і матеріали справи не містять відповідного клопотання, в розумінні п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд, стягнувши з відповідача на користь позивача 30000 грн. неповернутої передплати за спірним договором, в порушення вимог закону, вийшов за межі позовних вимог.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність наведеним апеляційним господарським судом нормам матеріального права.

Наведені висновки суду апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.

Доводи, викладені в касаційній скарзі скаржником про необґрунтованість оскаржуваної постанови помилкові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6 березня 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді С.Бондар

Б.Грек