Рішення

від 15.05.2012 по справі 1044-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 323

РІШЕННЯ

Іменем України

15.05.2012Справа №5002-21/1044-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мечта», м. Алушта

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Ялта

про стягнення 17 934,49 грн.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача ОСОБА_5, довіреність № 4-11 від 12.07.2011 р., представник;

Відповідач не з'явився;

Сутність спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мечта» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати згідно договору оренди від 05.08.2010 р. у розмірі 15 663,39 грн., пеню за прострочення оплати з орендної плати за договором оренди від 05.08.2010 року у розмірі 2 042,16 грн., 3 % річних за договором у розмірі 60,48 грн., інфляційні витрати у розмірі 168,46 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмір 1609,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог полизач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень від 05 серпня 2010 р., що привело до утворення заборгованості.

Відповідач у судове засідання призначене на 12 квітня 2012 р. не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином - ухвала Господарського суду Автономної республіки Крим надсилалась 03.04.2012 р. за адресою вказаною позивачем у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, та яка була вручена особисто відповідачу 06 квітня 2012 р. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надіслав.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2012 р. у зв'язку з неявкою відповідача у засідання суду слухання справи було відкладено на 15 травня 2012 р.

У засідання суду 15.05.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання 15 травня 2012 р. не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, ухвала Господарського суду Автономної республіки Крим надсилалась 13.04.2012 р. за адресою вказаною позивачем у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надіслав.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача виходячи наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мечта» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір оренди нежитлових приміщень.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до умов укладеного договору Орендодавець (позивач) передає Орендарю (відповідачу) у строкове платне користування індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення у правому крилі на першому поверсі площею 62,5 кв. м., для здійснення господарської діяльності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (частина першого поверху будівлі), яке знаходиться у власності орендодавця.

Строк дії договору встановлений сторонами у пункті 2.1. договору - до 05 серпня 2011 р.

05 серпня 2011 р. сторонами договору оренди був підписаний акт приймання-передачі, згідно якому Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування частину будівлі.

Як визначено пунктом 3.1. договору щомісячна орендна плата встановлюється в українських гривнях з розрахунку 150 грн. за 1 кв. м. орендованої площі, разом 9375,00 грн., у тому числі ПДВ.

Орендна плата сплачується орендарем наперед до 10 числа поточного розрахункового місяця шляхом перерахування орендної плати на поточний рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкою коштів до каси орендодавця. Обов'язок з своєчасної та повної оплати орендної плати не залежить від фінансово-господарської діяльності орендаря. Платіж за перший місяць оренди сплачується в день підписання акту приймання-передачі, що визначено сторонами у пункті 3.2. договору.

Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, свої договірні обов'язки виконував не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що привело до утворення заборгованості в розмірі 15663,39 грн.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав доказів сплати виниклої суми заборгованості за договором.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 15663,39 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2042,16 грн.

Пунктом 5.2. договору сторонами було встановлено, що у разі несвоєчасного перерахування орендної плати та інших порушень грошових зобов'язань орендар виплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми не виконаного зобов'язання за кожний день такого прострочення.

Відповідно статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.5. договору сторони дійшли згоди, що строк позовної давності зі стягнення неустойки за вимогами, що витікають з даного договору на підставі статті 259 Господарського кодексу України, складає три роки. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється зверненням до суду.

Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, що передбачено статтею 547 Цивільного кодексу України.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статей 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 60,48 грн. та 168,46 грн. інфляційних втрат.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16 травня 2012 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 525, 526, 625, 546, 547 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Ялта (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1; рік народження не відомий, інші реквізити та банківські рахунки не відомі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мечта», м. Алушта (юридична адреса: м. Алушта, вул. Горького, 4; поштова адреса: м. Сімферополь, вул. Комунальна, 27А; п/р 26007000088572 в ПАЬТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 20745206, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 15 663,39 грн., 168,46 грн. індексу інфляції, 60,48 грн. 3 % річних, 2 042,16 грн. пені, а також судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.