Рішення

від 07.05.2012 по справі 5009/405/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 10/7/12-15/29/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.12 Справа № 5009/405/12

За позовом Прокурора м. Енергодара, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комсомольська, 3 в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:

позивач-1 Головне управління Держкомзему в Запорізькій області, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50

позивач-2 Енергодарська міська рада, 71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 11-А

до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, 71500, АДРЕСА_1

до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 01030 АДРЕСА_2

про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки № 041027000062 від 30.12.2010р.

Суддя Горохов І.С.

представники:

від прокуратури: Романов Р.О., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокурора тури області, посвідчення №83 від 06.08.2008

від позивачів 1, 2: не з'явились

від відповідача 1: ОСОБА_6, представник дов. № 4407 від 20.07.2011р.

від відповідача 2: ОСОБА_6, представник дов. № 4830 від 14.07.2011р.

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Прокурора м. Енергодара в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: позивачі - Головне управління Держкомзему в Запорізькій області та Енергодарська міська рада до відповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки № 041027000062 від 30.12.2010р.

30.01.2012 суддею Алейніковою Т.Г. порушено провадження у справі №5009/405/12 (№ провадження 10/7/10).

Відповідно до протоколу перерозподілу справи між суддями від 26.03.2012р. у зв'язку з відрядженням судді Алейнікової Т.Г. справа передана на розгляд судді Горохову І.С. Ухвалою господарського суду від 26.03.2012р. справу 5009/405/12 прийнято до свого провадження, присвоївши справі номер провадження 15/29/12, її розгляд призначено на 18.04.2012р. Розгляд справи відкладався.

20.02.2012 від прокурора надійшла уточнена позовна заява, в якій просить визнати недійсним рішення сорокової сесії п'ятого скликання Енергодарської міської ради №447 від 17.02.2010 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3»; визнати недійсним рішення сорок першої сесії п'ятого скликання Енергодарської міської ради №247 від 16.06.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3»; визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі, укладений між Енергодарською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і 30.12.2010 зареєстрований у Державному реєстрі земель за №041027000062; зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_4 та фізичну особу -підприємця ОСОБА_3повернути Енергодарській міській раді земельну ділянку громадської та житлової забудови загальною площею 0,0320 га, кадастровий номер 2312500000:02:008:0014, розташовану по вул. Курчатова (район автостоянки «Лімар») у м. Енергодарі Запорізької області.

Заява про уточнення позовних вимог не суперечить ст. 22 ГПК України, та була прийнята судом до розгляду. Розглядаються уточнені позовні вимоги.

В судовому засіданні 07.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурором позовні вимоги заявлені з наступних підстав: земельна ділянка, що передана відповідачам на підставі оскаржуваних рішень Енергодарської міської ради не підпадає під дію ч. ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає передачі в оренду лише за результатами проведення земельних торгів. Про невідповідність рішення Енергодарської міської ради №447 від 17.02.2010 вимогам чинного земельного законодавства вказано у клопотанні старшого земельного інспектора з контролю за використанням і охороною земель Перевертнюка С.М. №1475/03-04, яке 06.08.2010 направлено на ім'я в. о. міського голови м. Енергодара Наумичева І.М. Проте вказані порушення не були усунуті, земельну ділянку передано в оренду, про що 16.06.20120 прийнято рішення №247 та 11.08.2010 укладено договір оренди.

Представник Головного управління Держкомзему в Запорізькій області в судові засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Енергодарська міська рада позов підтримала з тих же підстав про що зазначено в письмових поясненнях.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зазначає, що по-перше, прокурором невірно визначено коло відповідачів у даній справі, оскільки прокурор зазначив позивачем Енергодарську міську раду та одночасно з цим пред'явив до нього вимогу -в частині визнання недійсними рішень Енергодарської міської ради. Крім того, вважає, що рішення прийняті Енергодарською міською радою з додержанням всіх норм законодавства, договір укладено на підставі зазначених рішень, які на момент укладення договору були чинні та ніким на скасовані. Просить в задоволенні позову відмовити.

За клопотанням представників сторін та прокуратури розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокуратури суд встановив наступне.

17.02.2010 сороковою сесією п'ятого скликання Енергодарської міської ради прийнято рішення №447 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3», яким надано дозвіл ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди площею 0,0320 га по вул. Курчатова (район автостоянки «Лімар») під встановлення 3-х малих архітектурних форм, площею по 30 кв. м. кожна та благоустрій прилеглої території.

16.06.2010 сорок першою (позачерговою) сесією п'ятого скликання Енергодарської міської ради прийнято рішення №247«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3», згідно якого ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди площею 0,0320 га по вул. Курчатова (район автостоянки «Лімар») під встановлення 3-х малих архітектурних форм та благоустрій прилеглої території. Також ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 надано в оренду строком на 5 років без зміни цільового призначення земельну ділянку площею 0,0320 га по вул. Курчатова (район автостоянки «Лімар») під встановлення 3-х малих архітектурних форм та благоустрій прилеглої території.

11.08.2010 між Енергодарською міською радою Запорізької області (орендодавець, позивач у справі) та ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 (орендарі, відповідачі у справі) на підставі рішення Енергодарської міської ради №247 від 16.06.2010 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач надає, а відповідачі прийняли в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0320 га для будівництва об'єкта комерційного призначення та благоустрою прилеглої території, яка знаходиться у м. Енергодарі Запорізької області по вул. Курчатова (район автостоянки «Лімар»), кадастровий №2312500000:02:008:0014 Договір укладено на п'ять років. (п. 7).

Договір зареєстрований у Кам'янсько-Дніпровському РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.12.2010 за № 041027000062.

Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки.

08.12.2010 прокурором м. Енергодара внесено протест (№5104 вих-10) на рішення сорокової сесії Енергодарської міської ради п'ятого скликання від 17.02.2010 №447.

В протесті запропоновано скасувати як незаконне дане рішення та зазначено, що рішення прийнято в порушення вимог ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, а саме: вказаною нормою законодавства передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених с. 2,3 ст. 134 Земельного кодексу України. У даному випадку зазначена земельна ділянка не підпадає під дію ч.ч. 2,3 ст. 124 ЗК України, тому вона повинна передаватися в оренду лише за результатами проведення земельних торгів.

У зв'язку з викладеним на третій сесії шостого скликання Енергодарської міської ради було прийнято рішення №19 від 26.01.2011 "Про розгляд протесту прокуратури на рішення міської ради п'ятого скликання від 17.02.2010 № 447».

Даним рішенням було скасовано рішення Енергодарської міської ради від 17.02.2010 №447 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3»; скасовано рішення сорок першої сесії п'ятого скликання Енергодарської міської ради №247 від 16.06.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3»; визнано таким, що втратив чинність договір оренди землі від 30.12.2010 №041027000062, посвідчений ОСОБА_11, приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області 11.08.2010 за №6160.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.07.2011 у справі №22/5009/3186/11, визнано недійсним рішення третьої сесії шостого скликання Енергодарської міської ради № 19 від 26.01. "Про розгляд протесту прокуратури на рішення міської ради п'ятого скликання від 17.02.2010 № 447».

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2011 рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2011 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2011 залишено без змін.

Прокурор звернувся з позовом до суду та просить визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 11.08.2010, укладений між Енергодарською міською радою та ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, оскільки договір оренди укладено з порушенням вимог Земельного кодексу України, зобов'язати відповідачів повернути Енергодарській міській раді земельну ділянку, а також визнати недійсними рішення Енергодарської міської ради від 17.02.2010 №447 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3»та №247 від 16.06.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3».

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, пояснення прокурора, представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші право чини … Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі -ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, розглядаючи питання про визнання угод недійсними, необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди.

Окрім того, при розгляді даної справи слід також слід виходити з наступного:

Згідно з ч. 1 п. 2 Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" №02-5/35 від 26.01.2000р. підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Розглянувши оскаржувані рішення, суд приходить до висновку, що рішення Енергодарської міської ради від 17.02.2010 №447 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3»та №247 від 16.06.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3»прийняті у межах компетенції та у відповідності до норм чинного законодавства, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до статті 13 Конституції України, статті 324 ЦК статті 148 ГК земля є об'єктом права власності Українського народу. Права власника від імені Українського народу права межах, визначених Конституцією України, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Виходячи з вказаних положень Конституції України, а також зі статей 177 та 181, глави 30 ЦК, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав.

З урахуванням викладеного, земельні ділянки є об'єктами цивільних прав держави, територіальних громад, фізичних, юридичних осіб, які можуть мати: право власності, речові права (сервітут, суперфіцій, емфітевзис, право постійного користування із земель державної та комунальної власності), майнові права із зобов'язальних відносин, зокрема, оренди.

Отже, відносини щодо набуття та реалізації громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та цивільного обороту земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК вбачаэться, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи повноваження щодо управління майном державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини, зокрема, шляхом вчинення правочинів. У таких відносинах відповідно до статті 14 Конституції України держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі суб'єктами підприємницької діяльності.

За приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх

створення) рад згідно із ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є

їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними

і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень

органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтями 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради.

У рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 зазначено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України в своєму рішенні дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено право органів місцевого самоврядування привести у відповідність із законодавством прийняті ними рішення з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, тобто змінити власні акти.

Наведені положення Конституції і законів України дають підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом Статтями 651 та 652 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною або у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Проте, ані прокурором ані позивачами не обґрунтовано, яка із вище перелічених Законом підстав є у даному випадку правовою підставою для визнання Договору оренди землі недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями представників сторін, спірний договір оренди було укладено 11.08.2010 із врахуванням рішень Енергодарської міської ради №447 від 17.02.2010 та №247 від 16.06.2010.

На дату укладення спірного договору оренди, зазначені рішення були дійсні, ніким не скасовані та не були визнані нечинними.

Прокурором та позивачем не наведено підстав недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки не наведено в якій саме частині змісту спірний договір, суперечить нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене, доводи прокуратури та позивачів про те, що рішення Енергодарської міської ради прийнято з порушеннями земельного законодавства, у зв'язку з чим Договір оренди землі слід вважати укладеним без достатніх на те підстав, є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Статтею 20 ГК України закріплено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене, прокурором в позовній заяві не було зазначено в чому відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, не обґрунтовано необхідність їх захисту.

Крім того, необхідно зазначити, що заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними рішень Енергодарської міської ради №447 від 17.02.2010р. та №247 від 16.06.2010р. пред'явлено до фізичних осіб -приватних підприємців ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як до неналежних відповідачів, оскільки відповідачем в даному випадку повинна виступати Енергодарська міська рада -орган до компетенції якого відноситься прийняття спірних рішень.

В даному випадку, за наведених у позовній заяві підстав, позовні вимоги прокурора та позивачів є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст., ст. 25, 29, 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Вирішив:

В задоволенні позову Прокурора м. Енергодара в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: позивачі - Головне управління Держкомзему в Запорізькій області та Енергодарська міська рада до відповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Енергодарської міської ради №447 від 17.02.2010 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3»; визнання недійсним рішення Енергодарської міської ради №247 від 16.06.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3»; визнання недійсним з моменту укладення договір оренди землі, укладений між Енергодарською міською радою та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, що 30.12.2010 зареєстрований у Державному реєстрі земель за №041027000062; зобов'язання фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 повернути Енергодарській міській раді земельну ділянку громадської та житлової забудови загальною площею 0,0320 га, кадастровий номер 2312500000:02:008:0014, розташовану по вул. Курчатова (район автостоянки «Лімар») у м. Енергодарі Запорізької області відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 14.05.2012р.