Рішення

від 08.05.2012 по справі 8/519

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/519 08.05.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-єкспидиційна фірма "ОЛБІ", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НЕШ", м.Київ

про стягнення попередньої оплати в сумі 81 960,00 грн.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульт

від відповідача: Петришин А.М. -директор

Судом, з урахуванням клопотання відповідача, відповідно до вимог статті 129 Конституції України та статті 4-4 ГПК України забезпечено гласність судового процесу та його повне фіксування технічними заходами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання згідно статті 81-1 ГПК України.

За клопотанням позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належній правовій оцінці, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна фірма "ОЛБІ" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НЕШ" про стягнення попередньої оплати в сумі 81 960,00 грн. згідно з Договором на поставку обладнання та виконання робіт № 250511/1 від 25.05.2011 року.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Відповідач надав суду письмово на листі відзив, в якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на ті обставини, що він безпосередньо не є виробником та/або офіційним постачальником даного обладнання, а його господарська діяльність пов'язана з монтажем обладнання з кондиціювання повітря. Тому ним замовлено вказане в договорі обладнання для монтажу на підприємстві позивача, що і було зроблено в строк та у відповідності до умов укладеного Договору.

До прийняття рішення по справі, відповідачем надано суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи не стороні відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "АІРКОНД", оскільки вказане у договорі обладнання відповідачем замовлено саме у цього товариства та на думку відповідача прийняття рішення по даній справі вплине на права та охоронювальні законом інтереси вказаного товариства.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. визначено, що питання про допущення або залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання ії допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясувати чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінені ії наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків в майбутньому.

Суд не вважає за необхідне залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "АІРКОНД" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки матеріали справи не свідчать про наявність у вказаного підприємства будь якого юридичного інтересу до справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІРКОНД" не є стороною за укладеним між позивачем та відповідачем договором, а його обов'язки є лише гарантійними по відношенню до предмету договору. Окрім цього, воно не наділено процесуальним статусом в розумінні ст. 27 ГПК України, оскільки не визначено ії юридичного інтересу до справи, у тому числі чи буде в зв'язку з прийняттям судом рішення по даній справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінені ії наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків в майбутньому. Тому у клопотанні відповідача слід відмовити.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 25.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-єкспидиційна фірма "ОЛБІ", як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія НЕШ", як Підрядником, був укладений Договір № 250511/1 про поставку обладнання та виконання робіт, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1) Підрядник зобов'язався поставити обладнання та виконання робіт з його монтажу.

Перелік робіт та обладнання сторони визначили в Специфікації № 1 до Договору, яка є невід'ємною його частиною.

Строк дії Договору становить один рік, а саме до 25.05.2012р. з дня його підписання, про що зазначено в п. 2.1.

Пунктом 2.2. Договору обумовлений термін монтажу обладнання, який встановлюється за згодою сторін та становить 7 (сім) робочих днів з дати отримання передоплати в розмірі 81960, 00 грн., як це передбачено п. 3.3.

Відповідно до п. 3.1. сума договору складає 93000, 00 грн. разом з ПДВ.

Залишок коштів, в сумі 5520, 00грн. Замовник сплачує протягом 2-х банківських днів після завершення виконання робіт та підписання акту здачі виконаних робіт.

На виконання вказаних умов договору, позивачем перераховано на користь відповідача згідно платіжних доручень №1896 від 27.05.2011р. та № 1897 від 27.05.2011р., передоплату в сумі 81960, 00 грн.

Втім, свої зобов'язання за Договором відповідачем не виконано, вказане обладнання не поставлено та не змонтовано, що спричинило звернення позивача до суду, а тому останній намагається стягнути з відповідача 81960, 00 грн. попередньої оплати.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. За своєю правовою природою між сторонами було укладено змішаний договір, оскільки відповідно до вимог статті 628 ЦК України він містить елементи різних договорів (договору поставки та договору підряду), до яких потрібно застосувати положення чинного законодавства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одночасно, частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За вимогами ГК України змішаний договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні, кошторису, порядку прийомки обсягу робіт. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду Договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712, 837 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першій ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а зобов'язання припиняються лише виконанням, проведеним належним чином, тобто до умов договору (ст. 599 ЦК України), вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Застосовуючи дану норму, позивачем, згідно приписів ст. 530 ЦК України, надіслано на адресу відповідача вимогу від 04.10.2011р. № 31 про повернення попередньої оплати в сумі 81960, 00 грн.

Втім, зазначена вимога залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання відповідача на факт поставки та монтажу обладнання 30.06.2011р. спростовується наявним в матеріалах справи актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія НЕШ" одноособово та лише 03.11.11р., тобто з порушенням строку, передбаченого п. 2.2. Договору.

Наявні в матеріалах справи листи № 0208/1 від 02.08.11р. та № 1407/1 від 14.07.11р. підтверджують лише факт здійснення гарантійного ремонту обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю "АІРКОНД", а не факт виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-єкспидиційна фірма "ОЛБІ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НЕШ" боргу в сумі 81960, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита в сумі 820, 00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн. покладаються на відповідача у справі -Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія НЕШ", згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.05.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 628, 629, 638, 693, 712, 837, ЦК України, ст. ст. 55, 173, 193, 265 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 36, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-єкспидиційна фірма "ОЛБІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НЕШ" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НЕШ", 03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корп. 6, код ЄДРПОУ 36510138, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-єкспидиційна фірма "ОЛБІ", 02232, м. Київ, вул. Миколи Закревського, буд. 83/2, кв. 66, код ЄДРПОУ 21479478, борг в сумі 81960, 00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 820, 00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 11.05.12р.

Суддя Ю.О.Підченко