Рішення

від 07.05.2012 по справі 5011-68/2744-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/2744-2012 07.05.12

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" до Приватного підприємства "Компанія "Еко Транс Сервіс" простягнення збитків, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю,

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Компанія "Еко Транс Сервіс" про стягнення з останнього 23.573,33 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою суду від 06.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/2744-2012 та призначено до розгляду на 20.03.2012.

Ухвалами суду від 20.03.2012, 09.04.2012, 19.04.2012 та 23.04.2012 розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представників відповідача та необхідністю витребувати у сторін додаткові докази.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно з копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка додана позивачем до позовної заяви, станом на 13.04.2012 місцезнаходженням Приватного підприємства "Компанія "Еко Транс Сервіс" є вул. Васильківська, 28 в м. Києві, 03022 .

Як вбачається з поштових повідомлень, ухвали суду було надіслано на адресу відповідача (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, та були вручені уповноваженому представнику відповідача.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 03022 , м . Київ, вул. Васильківська, 28, за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 06.03.2012 та ухвали про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 200.0001150 від 26.10.2006 (далі -Договір), за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля "Пежо", державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно з п.п. 6.1 Договору страховим ризиком є пошкодження або знищення транспортного засобу зокрема внаслідок ДТП.

Як підтверджено матеріалами справи, а саме довідкою Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 07.07.2009 № Н-1758/67, на проспекті Повітрофлотському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Пежо" д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля В«ЗИЛВ» д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. У зв'язку з ДТП застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 22.07.2009 ОСОБА_3, водія автомобіля В«ЗИЛВ» д.н. НОМЕР_2, було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

З метою визначення розміру збитків, завданих внаслідок ДТП застрахованому транспортному засобу "Пежо" д.н. НОМЕР_1, позивачем було замовлено проведення незалежної експертизи. Згідно звіту про оцінку майна № 2081 від 23.07.2009 вартість матеріального збитку, що складає суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу відновлюваного ремонту автомобіля марки "Пежо" д.н. НОМЕР_1 склало 18.201,74 грн.

Враховуючи умови договору укладеного між позивачем та власником транспортного засобу ОСОБА_2, вищезазначена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що складено страховий акт № 200-8481-09 від 15.09.2009 та видано наказ № 200848109 від 15.09.2009 про виплату страхового відшкодування.

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на підставі складеної калькуляції відновлювального ремонту, що склала 24.583.33 грн. (вартість відновлювального ремонту) -1.010,00 грн. (франшиза), що склала 23.573,33 грн. Вказана сума була сплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 10793 від 17.09.2009.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу за вих. № Н-125/01 від 19.01.2012, яка отримана відповідачем, що підтверджується відміткою про вручення, згідно з якої позивач просив відшкодувати в порядку регресу шкоду, яка заподіяна власнику автомобіля «Пежо», д.н. НОМЕР_1 у розмірі 23.573,33 грн. Проте відповіді на зазначену вимогу відповідач не надав та регресну вимогу не задовольнив.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та ст. 903 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяння збитків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом , механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

П.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність покладається на винну особу.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди»визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа чи громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 статті 1172 ЦК України).

Судом установлено, що на момент ДТП винна особа ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПП "Еко Транс Сервіс" та виконував службові обов'язки, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_3 та подорожнім листом від 07.07.2009, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом також установлено, що власником автомобіля ЗИЛ д.н. НОМЕР_2 є ВАТ "Київський завод комунального машинобудування", що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, складеною Управлінням державної автомобільної інспекції в м. Києві від 07.07.2009. При цьому як підтверджується матеріалами справи законним володільцем вказаного транспортного засобу на час ДТП є відповідач по даній справі - Приватне підприємство "Компанія "Еко Транс Сервіс".

Отже, у відповідності до ст.ст. 1172 та 1187 ЦК України відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки та роботодавець водія ОСОБА_3 є особою, що відшкодовує завдану ОСОБА_3 шкоду. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 30.07.2009 у справі № 9/57-31/353, від 04.11.2010 у справі № 14/222 та від 11.05.2011 у справі № 18/1091).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив виплату страхувальнику ОСОБА_4 страхового відшкодування в сумі 23.573,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих пояснень позивача згідно з відомостями Моторно (транспортному) страхового бюро України договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Приватним підприємством "Компанія "Еко Транс Сервіс" не укладався. Доказів зворонього суду не надано.

За таких обставин суд вважає, що у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набував право регресу до винної особи у ДТП. Оскільки ОСОБА_3, перебував з Приватним підприємством "Компанія "Еко Транс Сервіс" у трудових відносинах, та під час ДТП виконував трудові обов'язки, то у ПП "Компанія "Еко Транс Сервіс" виник обов'язок відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником. У зв'язку з чим звернення позивача до суду до відповідача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. ст.993, 1172 ЦК України суд визнає обґрунтованим.

Щодо розміру заявленого до стягнення матеріального збитку суд зазначає таке.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Суду надано звіт № 2081 про оцінку майна від 23.07.2009, складеного суб'єктом оціночної діяльності -ТОВ "ЕАК "Довіра", відповідно до якого матеріальний збиток, що складає суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу відновлюваного ремонту автомобіля марки "Пежо" д.н. НОМЕР_1 склало 18.201,74 грн.

Саме цю суму суд вважає такою, що належним чином доведена, оскільки звіт складений суб'єктом оціночної діяльності згідно вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та складає суму заподіяного власнику транспортного засобу матеріального збитку.

В той же час заявлена позивачем до стягнення сума відновлювального ремонту 23.573,33 грн. згідно проведеної позивачем калькуляції не приймається судом до уваги, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами.

У зв'язку з чим заявлена до стягнення сума підлягає частковому задоволенню в сумі 18.201, 74 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не подано.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються пропорційно задоволеним вимогам на обидві сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Еко Транс Сервіс" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28, код ЄДРПОУ 33736712) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, код ЄДРПОУ 32253696) страхове відшкодування у сумі 18. 201 (вісімнадцять тисяч двісті одну) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 1.242 (одну тисячу двісті сорок дві) грн. 69 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.05.2012.

Суддя Ониськів О.М.