Рішення

від 14.05.2012 по справі 5011-35/3309-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/3309-2012 14.05.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія

"Житомиробленерго"

до Спільного Українсько-австралійського підприємства у формі товариства з

обмеженою відповідальністю "Дабл-Джі, ЛТД"

про стягнення 2 515,27 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -предст. за довір.;

від відповідача: не з'явились

У судовому засіданні 14.05.2012, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" до Спільного Українсько-австралійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Джі, ЛТД" про стягнення 2 515,27 грн., з яких: 2 502,67 грн. основного боргу; 7,73 грн. пені; 1,49 грн. 3% річних, 3,38 грн. інфляційних втрат, та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2012 порушено провадження у справі №5011-35/3309-2012, розгляд справи призначений на 11.04.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2012, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.05.2012.

Представник відповідача у судові засідання 11.04.2012 та 14.05.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №5011-35/3309-2012 не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв, клопотань не подавав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (далі -позивач) та Спільним Українсько-австралійським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Джі, ЛТД" (далі -відповідач) було укладено договір № 353 про постачання електричної енергії споживачам (далі -Договір), відповідно до умов якого позивач постачає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до Договору, що є його невід'ємною частиною (розділ 1 Договору).

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що оплата електроенергії здійснюється споживачем самостійно, авансовими платежами до 5 числа розрахункового місяця -50% вартості заявленого споживання електроенергії згідно з Додатком №1 до Договору, з врахуванням сальдо на початок місяця, а остаточний розрахунок -не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач не сплачує кошти за спожиту електричну енергію, внаслідок чого за період з травня 2011 по жовтень 2011 у відповідача виникла заборгованість за спожиту електричну енергію, розмір якої станом на 13.02.2012 становить 2 502,67 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 2 502,67 грн.

Доказів сплати суми заборгованості за договором відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за використану активну електроенергію у розмірі 2 502,67 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що на суму, вказану у платіжному документі, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, інфляційні та річні згідно з діючим законодавством.

На підставі вищенаведених норм законодавства та умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 3,38 грн. та 1,49 грн. процентів річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та процентів річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 7,73 грн., інфляційних втрат у розмірі 3,38 грн. та процентів річних у розмірі 1,49 грн. підлягають задоволенню повністю згідно із розрахунками позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обов'язку її оплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 2515,27 грн.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного Українсько-австралійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Джі, ЛТД" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 23-Б, ідентифікаційний код 20029632) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, ідентифікаційний код 22048622) 2 502,67 грн. (дві тисячі п'ятсот дві гривні 67 коп.) -основного боргу, 7,73 грн. (сім гривень 73 коп.) -пені, 3,38 грн. (три гривні 38 коп.) -інфляційних втрат, 1,49 грн. (одну гривню 49 коп.) -процентів річних, 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) -судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 15.05.2012