Рішення

від 24.04.2012 по справі 9/018-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2012 р. Справа № 9/018-12

За позовом Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»

До Будівельного кооперативу «Реконструктор»

Про стягнення 6 625, 52 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 1369/06 від 25.10.11 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»до Будівельного кооперативу «Реконструктор»про стягнення 6 625, 52 грн.

Ухвалою суду від 05.03.2012 р. порушено провадження у справі № 9/018-12 та призначено розгляд справи на 03.04.2012 р.; зобов'язано позивача надати в судове засідання пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; зобов'язано відповідача подати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків , письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 03.04.2012 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.04.2012 р. розгляд справи відкладено на 24.04.2012 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

23.04.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області надійшло пояснення до позовної заяви представника позивача.

У судове засідання 24.04.2012 р. представник відповідача вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача у судове засідання з'явився; надав усні пояснення по суті позовних вимог; позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

05.12.2007 р. між позивачем - Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа», який є виробником, та відповідачем - Будівельним кооперативом «Реконструктор», який є споживачем, укладено договір № 21533 на споживання теплової енергії (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виробник зобов'язується надавати споживачеві послуги централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування цими послугами на умовах даного договору.

Згідно з п. 11.4. договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін. Жодна із сторін, протягом кожного наступного року після укладення договору не заявляла про припинення дії договору, а таму позивач постачав теплову енергію відповідачу, а відповідач у свою чергу, частково проводив оплату за одержану теплову енергію.

За ствердженням позивача спірний договір на даний час є діючим.

У відповідності з п. 6.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, або відповідно «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові проблеми України»КТМ 204 України 244-94, затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 р.

Згідно з п.п. 7.1., 7.3, 7.4. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів, розрахунковим періодом є календарний місяць; відповідач не пізніше 20 числа поточного місяця складає позивачу письмовий звіт по факту використаної теплової енергії, оплачує позивачу на протязі 10 днів після одержання рахунку позивача обліковий період.

За ствердженням позивача, Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа»свої зобов'язання згідно договору виконало в повному обсязі, надавши у січні 2011 р. -лютому 2011 р. відповідачу теплову енергію у кількості 6, 71 Гкал на загальну суму 5 817,49 грн. (січень 2011 р. - 5 297,30 грн., лютий 2011 р. -520,19 грн.), що підтверджується звітами відповідача про споживання теплової енергії та рахунками-фактурами, які відповідач отримував кожного місяця за час надання послуг теплопостачання під час надання позивачем звітів про використану теплову енергію.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання по договору не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 5 817, 49 грн. за період з 11.02.2011 р. по 25.02.2012 р.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту договору на постачання та споживання теплової енергії, зазначений договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору енергопостачання слід застосовувати загальні положення про договір поставки та про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено законом або якщо інше не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Зобов'язальні правовідносини мають відносний характер, оскільки праву конкретного кредитора протистоїть обов'язок конкретного боржника.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доказів спростування наявності заборгованості за отриману теплову енергію або її погашення у сумі 5817,49 грн. не надав та не надіслав; доказів розірвання або визнання спірного договору недійсним або будь-яких інших доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості, обсяги та якість отриманої теплової енергії відповідач також не наддав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 5817,49 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 447,86 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію у строки, зазначені у п. 7.3, п. 7.4 договору відповідач сплачує на користь позивача пеню та штрафи відповідно до законодавства України.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг на загальну суму 447, 86 грн. за період, зазначений у розрахунку.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань" від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в зв'язку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 447,86 грн. за розрахунком позивача.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобов'язання по оплаті основної заборгованості, то позивач нарахував інфляційні збитки у сумі -191,89 грн. за період з лютого 2011 р. по січень 2012 р. та 3 % річних у сумі -168,28 грн. за період з лютого 2011 р. по січень 2012 р.

Після перевірки рахунку господарським судом розміру інфляційних збитків та 3 % річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому вимога стягнути вказані суми також підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач порушив зобов'язання по оплаті наданої теплової енергії, то су вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних збитків у сумі 191,89 грн. та 3 % річних у сумі 168,28 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33, 44, 49, 80-85 ГПК України, ст. ст.22, 525, 526,549 ЦК України господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Будівельного кооперативу «Реконструктор»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Берізки,4, код ЄДРПОУ 13712624) на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова,3-в, код ЄДРПОУ 13713569) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем, основний борг в сумі 5 817 (п'ять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 49 коп., 447 (чотириста сорок сім) грн. 86 коп. пені, 191 (сто дев'яносто одна) грн. 89 коп. інфляційних збитків, 168 (сто шістдесят вісім) грн. 28 коп. -3 % річних та судовий збір у сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 25.04.2012 р.