Рішення

від 03.04.2012 по справі 9/009-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2012 р. Справа № 9/009-12

За позовом Публічного акціонерного товариства "АЕС Київобленерго"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Владиславка"

Про стягнення 39 321, 07 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 63 від 11.05.11 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Публічного акціонерного товариства "АЕС Київобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Владиславка" про стягнення 39 321, 07 грн., з яких 36966,19 грн. основної заборгованості (27492, 59 грн. заборгованості за активну електроенергію та 9473,60 грн. заборгованості за реактивні перетоки) та 2354,88 грн. пені.

Ухвалою суду від 14.02.2012 р. порушено провадження у справі № 9/009-12 та призначено розгляд справи на 06.03.2012 р.

У судове засідання 06.03.2012 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.

У зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі, ухвалою суду від 06.03.2012 р. розгляд справи відкладено на 03.04.2012 р.; зобов'язано позивача подати до суду письмові пояснення щодо зняття показників, зазначених в акті від 25.07.2011 р. та від 25.08.2011 р. та нарахування заборгованості; конкретизований розрахунок заборгованості за реактивні перетоки.

У судове засідання 03.04.2012 р. представник відповідача вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином, витребуваних ухвалою суду від 14.02.2012 року документів не надав та не надіслав; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Крім того, 03.04.2012 р. представником позивача подано через канцелярію суду клопотання про відмову від нарахованої пені на суму 2354,88 грн. та зменшення суми основної заборгованості на 9473,60 грн., на суму заборгованості за реактивні перетоки, яке представником позивача підтримано в судовому засіданні 03.04.2012 р., що підтверджується протоколом судового засідання від 03.04.2012 р.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд прийняв вказане клопотання позивача до розгляду.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги позивача полягають у стягненні з відповідача 27 492,59 грн. основної заборгованості за активну електроенергію та судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2004 р. між позивачем -Миронівським РЕМ ЗАТ «АЕС Київобленерго»(далі-постачальник) та відповідачем -Товариством з обмежено відповідальністю «Цегельний завод «Владиславка»(далі-споживач) укладено договір на постачання електричної енергії № 12 (Договір).

Пунктом 1 договору передбачено, що постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1.2 договору позивач зобов'язаний постачати відповідачу електроенергію, як різновид товару в межах 340 кВт приєднаної потужності в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням розділу 6 цього договору.

Згідно з п. 2.2.3 договору відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу платежі згідно додатків 2,4 до договору.

Додатком 4 до договору встановлено порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії, відповідно до якого за домовленістю сторін відповідач бере на себе обов'язок знімати покази лічильників на 24-00 останнього дня розрахункового періоду.

За ствердження позивача, відповідач зазначене зобов'язання щодо зняття показів засобів обліку електричної енергії не виконував, у зв'язку з чим позивачем самостійно було знято покази засобів обліку електричної енергії (Акти контрольного огляду засобів обліку електричної енергії від 25.07.2011 р. та від 25.08.2011 р.).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині постачання електричної енергії виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору, зокрема за лютий 2010 року -серпень 2011 року відповідно до знятих показників лічильника позивачем було поставлено відповідачу електричної енергії на загальну суму 27 492,59 грн. (лютий 2010 р. -18,06 грн., липень 2011 р. -26 872,90 грн., серпень 2011 р. -601,63 грн.).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору або будь-яких інших зауважень щодо якості та обсягів отриманої електроенергії.

25.10.2011 р. позивачем було направлено відповідачу претензію на оплату заборгованості за спожиту електроенергію разом з рахунком на її оплату, яку відповідач отримав 16.11.2011 р.( докази отримання претензії долучені до матеріалів справи).

Відповіді на зазначену претензію відповідач не надіслав, заборгованість за спірним договором не оплатив, будь-яких заперечень або інших зауважень щодо суми нарахованої оплати за спожиту електроенергію не надіслав, власного акту контрольного огляду засобів обліку електричної енергії також не надав та не надіслав.

Відповідно до п. 3.2 додатку 2 до договору (Порядок розрахунків) відповідач здійснює поточну оплату за електроенергію, що споживатиметься у поточному періоді з урахуванням сплаченого авансового платежу у розрахунковому періоді у розмірі 100 % від заявленої величини до 5 числа поточного періоду.

Водночас, відповідач свої обов'язки за Договором в частині оплати отриманої електроенергії, обумовленої Договором, належним чином не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, направлений відповідачу разом з претензією рахунок на оплату електроенергії відповідач не оплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилось заборгованість за надану активну електроенергію у сумі 27 492,59 грн. за період з лютого 2010 року по серпень 2011 року.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту договору про постачання електричної енергії, зазначений договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору енергопостачання слід застосовувати загальні положення про договір поставки та про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено законом або якщо інше не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 33 ГПК України встановлено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доказів спростування наявності заборгованості за активну електроенергію або її погашення у сумі 27 492,59 грн. не надав та не надіслав; доказів розірвання або визнання спірного договору недійсним або будь-яких інших доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості, обсяги та якість наданої електроенергії відповідач також не наддав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 27 492,59 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про стягнення 2354,88 грн. пені слід зазначити наступне.

03.04.2012 р. представником позивача подано через канцелярію суду клопотання про відмову від нарахованої пені на суму 2354,88 грн. та зменшення суми основної заборгованості на 9473,60 грн., яке представником позивача також підтримано в судовому засіданні 03.04.2012 р., що також підтверджується протоколом судового засідання від 03.04.2012 р.

Відповідно до частини 4, 5 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 ГПК України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника сторони.

Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до пункту 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Судом роз'яснено, що відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що відмова позивача від позову в частині стягнення 2354,88 грн. є обґрунтованою, не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від частини позовних вимог, суд приймає таку відмову.

Враховуючи те, що позивач відмовився частково від своїх позовних вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а також з урахуванням положень, викладених у п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі в частині позову щодо стягнення із відповідача 2354,88 грн. пені підлягає припиненню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Владиславка» (08842, Київська обл., с. Владиславка, вул. Леніна, 366а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31070963), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Публічного акціонерного товариства "АЕС Киїобленерго" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 23243188) 27 492 (двадцять сім тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 59 коп. основної заборгованості за активну електроенергію та судові витрати у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 2354,88 грн. провадження у справі № 9/009-12 припинити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 04.04.2012 р.