Рішення

від 07.05.2012 по справі 5017/316/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2012 р.Справа № 5017/316/2012

за позовом: сільськогосподарського підприємства "УКРСОЯ-21" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

до відповідачів: державного підприємства "Дослідне господарство "Жеребківське" Національної академії аграрних наук України";

про стягнення 57199,49 грн.;

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №б/н від 19.12.2011р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, сільськогосподарське підприємство "УКРСОЯ-21" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту -СГП "УКРСОЯ-21" у вигляді ТОВ), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Дослідне господарство "Жеребківське" Національної академії аграрних наук України" (далі по тексту -ДП "Дослідне господарство "Жеребківське" НААНУ) суму боргу за гербіцид Пивот та бактеріальні добрива для гороху і нуту в розмірі 57199,49 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 5017/316/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 19.03.2012р., у звязку із знаходження судді Цісельського О.В. у відрядженні з 12.03.2012р. по 23.03.2012р. включно, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.), справу №5017/316/2012 передано на розгляд судді Власовій С.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2012р. справу №5017/316/2012 було прийнято до провадження суддею Власовою С.Г.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 26.03.2012р., у звязку із поверненням судді Цісельського О.В. з відрядження, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.), справу №5017/316/2012 передано на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2012р. справу було прийнято до провадження суддею Цісельським О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2011р. строк розгляду справи було продовжено до 19.10.2011р. та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні на позовних вимогах наполягає, та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.02.2012р., про що свідчить телеграма від 23.042012р. про повідомлення відповідачу про час та місце судового розгляду, але в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 25.03.2010р. СГП "УКРСОЯ-21" у вигляді ТОВ поставило, а ДП "Дослідне господарство "Жеребківське" НААНУ прийняло товар на суму 47 666,24 грн., відповідно до накладних на переміщення давальницької сировини №0000000011 від 25.03.2010р. на суму 26600,80грн. та №0000000012 від 25.03.2010р. на суму 21065,44 грн. При цьому позивачем у накладних зазначено що вартість товару без ПДВ.

30.11.2011р., у зв'язку із тим, що відповідач за поставлений товар не розрахувався, позивач направив на адресу відповідача претензію № 216, яка отримана відповідачем 01.12.2011р. (а.с. 9-10).

Як вбачається із тексту претензії №216 від 30.11.2011р. сторони погодили кінцевий строк розрахунку за поставлений товар до 01.09.2011р.

Однак, як зазначив позивач, на час подачі позову відповідач на зазначену претензію відповіді не надав та борг не сплатив.

Позивач також просить стягнути з відповідача помилково невраховану в накладних суму ПДВ в розмірі 9533.25грн.

Таким чином, як зазначає позивач, заборгованість відповідача перед позивачем на дату подачі позовної заяви становить 57199,49 грн.

З огляду на невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, останній був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом, для захисту своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За формою та способом волевиявлення, відповідно до п. 1,2 ст. 205 ЦК України (далі -Цивільного кодексу України) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму право чину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, яким обмінялися сторони. Право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України (далі -ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку що між сторонами у справі виник правочин та відповідні зобов'язання за правочином, що підтверджується накладними на переміщення давальницької сировини №0000000011 від 25.03.2010р. на суму 26600,80грн.та №0000000012 від 25.03.2010р. на суму 21065,44 грн. в яких сторонами була погоджена ціна товару без урахування ПДВ.

З правового аналізу укладеного між сторонами правочину, суд дійшов до висновку, що він за своєю правовою природою є договором поставки товару.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З вищенаведених норм вбачається, що за отриманий від позивача товар, відповідач повинен був розрахуватися у семиденний строк від дня отримання претензії № 216 від 30.11.2011р. , тобто 8.12.2011р. Однак, відповідач існуючу заборгованість не оплатив.

Враховуючи те, що відповідачем у встановленому порядку не надано доказів розрахунку за отриманий товар, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за накладними на переміщення давальницької сировини №0000000011 від 25.03.2010р. та №0000000012 від 25.03.2010р. у розмірі 47 666,24 грн. підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

В частині вимоги позивача щодо стягнення з відповідача помилково неврахованої позивачем в накладних суми ПДВ у розмірі 9533.25грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами була погоджена ціна товару без ПДВ, позивач товар передав, а відповідач товар прийняв на умовах, визначених у накладних.

Позивач у встановленому законом порядку не надав суду належних та припустимих доказів того, що сторонами було погоджено зміну ціни товару, з урахуванням чого суд дійшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача не донарахованого ПДВ задоволенню не підлягає як незаконна та необґрунтована.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги СП "Укрсоя-21" у вигляді ТОВ підлягають частковому задоволенню, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 47 666,24 грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Жеребківське" Національної академії аграрних наук України" (66410, с. Жеребкове, Ананьївський район, Одеської області, код ЄДРПОУ 00494605) на користь сільськогосподарського підприємства "УКРСОЯ-21" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67801, смт. Овідіополь, Одеська область, вул. Дзержинського, 1, код ЄДРПОУ 30323394) суму боргу за гербіцид Пивот та бактеріальні добрива для гороху і нуту в розмірі 47 666,24 грн. та 1343,13 грн. -судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.05.2012р.

Суддя Цісельський О.В.