Рішення

від 03.05.2012 по справі 5024/384/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2012 р. Справа № 5024/384/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" м. Київ

до Фермерського господарства "Трилан", с. Роздольне Херсонської області

про стягнення 81515,93 грн.

за участі представників:

позивача - Петришин С.І., представник;

відповідача - не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»(позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства «Трилан»(відповідач) 55094,22 грн. основного боргу, 13113,93 грн. -відсотків річних, 3345,65 грн. пені, 9962,13 грн. штрафу та судових витрат.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач витребувані судом документи не надав, у судові засідання, які відбулись 17.04.12р. та 03.05.2012р. не прибув, хоч був належним чином повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п.19 Інформаційного листа від 13.08.08р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України", "… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ від 10.12.02р. № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Ухвала про порушення провадження у справі від 19.03.2012р. отримана відповідачем 23.03.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.40). Ухвала про відкладення розгляду справи від 03.05.2012р., направлена відповідачеві за адресою, вказаною в позовній заяві, не повернулась до суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.06р. (з відповідними змінами) № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про місце, дату та час проведення судового засідання, проте, своїм правом приймати участь у судовому засіданні останній не скористався. Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд-

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»(позивач) та Фермерським господарством «Трилан»(відповідач) укладено договір поставки №АП-11-0215 про поставку засобів захисту рослин від 09.06.2011 р. (далі -Договір), за умовами якого позивач зобов»язується передати, а відповідач прийняти та оплатити засоби захисту рослин на умовах договору.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору між сторонами укладались Додаткові договори до нього, а саме:

- Додатковий договір від 22.06.2011 року №АП-11-0215ДС1 до договору, в якому йде мова про додатковий асортимент засобів захисту рослин та зобов»язання відповідача розрахуватися до 01.07.2011 року в сумі 6602,10 грн. та до 15.10.2011 року в сумі 26408,40 грн.;

- Додатковий договір від 30.06.2011 року №АП-11-0215ДС2 до договору, в якому йде мова про додатковий асортимент засобів захисту рослин та зобов»язання відповідача розрахуватися до 10.07.2011 року в сумі 1871,28 грн. та до 15.10.2011 року в сумі 7485,12 грн.;

- Додатковий договір від 29.07.2011 року №АП-11-0215ДС3 до договору, в якому йде мова про додатковий асортимент засобів захисту рослин та зобов»язання відповідача розрахуватися до 05.08.2011 року в сумі 2160,36 грн. та до 01.10.2011 року в сумі 8641,44 грн.;

- Додатковий договір від 29.08.2011 року №АП-11-0215ДС4 до договору, в якому йде мова про додатковий асортимент засобів захисту рослин та зобов»язання відповідача розрахуватися до 05.09.2011 року в сумі 1317,74 грн. та до 15.10.2011 року в сумі 5270,98 грн.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 66414,22 грн., що підтверджується матеріалами справи:

- видатковою накладною від 10.06.2011 р. №АП-11-0234 на суму 1598,84 грн.;

- видатковою накладною від 23.06.2011 р. №АП-11-0270 на суму 7098,56 грн.;

- видатковою накладною від 23.06.2011 р. №АП-11-0271 на суму 10803,60 грн.;

- видатковою накладною від 01.07.2011 р. №АП-11-0304 на суму 9356,40 грн.;

- видатковою накладною від 01.07.2011 р. №АП-11-0305 на суму 20166,30 грн.;

- видатковою накладною від 02.08.2011 р. №АП-11-0377 на суму 10801,80 грн.;

- видатковою накладною від 30.08.2011 р. №АП-11-0418 на суму 6588,72 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кінцевою датою розрахунку за умовами договору та додаткових угод є 15 жовтня 2011 року.

В порушення умов договору та вимог діючого законодавства України відповідач за отриманий товар розрахувався частково, заборгованість станом на день розгляду справи складає 55094,22 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 55094,22 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5.2. Договору у випадку прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3345,65 грн. пені.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 3345,65 грн. за період з 16.10.2011 р. по 24.02.2012 р. підлягають задоволенню.

Пунктом п.5.4. договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов»язання більш ніж на 30 днів покупець додатково сплачує продавцеві штраф в розмірі 15% від ціни договору. Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 9962,13 грн. штрафу.

Суд не знаходить достатніх підстав для стягнення заявленого штрафу, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині - в сумі 9962,13 грн., що обумовлене наступним: договором за одне й те ж порушення передбачено і штраф, і пеню, які є відповідальністю одного виду. Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме порушення. Штраф є повторною відповідальністю поряд з пенею за одне й те ж порушення, ця відповідальність не може бути застосована у відповідності зі змістом ст. 61 Конституції України.

Окрім того, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким врегульовано договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, встановлена відповідальність, яка в ст. 1 обмежена пенею у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5. договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України і встановлюють її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев»яноста календарних днів.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 13113,93 грн. відсотків річних.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення річних в сумі 13113,93 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду , і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі вищевказаних норм права та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Трилан»(74840, Херсонська область, Каховський район, с. Роздольне, вул. Шуменська, 12, р/р 26005060712648 в ХФ КБ «Приватбанк»м. Херсон, МФО 352479, код ЄДРПОУ 36845962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»(02160, м. Київ, пр-т. Возз»єднання, 15, р/р 26001393 в СФ «ПУМБ у м. Севастополь, МФО 308092, код ЄДРПОУ 30262667) 55094,22 грн. боргу, 3345,65 грн. пені , 13113,93 грн. відсотки річних , в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1431,07 грн. В задоволенні вимог щодо стягнення штрафу в сумі 9962,13 грн. відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 15.05.2012 р.