Постанова

від 25.04.2012 по справі 3034/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 квітня 2012 р. справа № 2-а- 3034/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Рябіновій В.І.,

за участі:

представника позивача -Бєлкін А.Д.,

представника відповідача Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби -Бровко М.В.,

представника відповідача Первомайського Управління Державної казначейської служби України у Харківської області - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне господарство" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби та Первомайського Управління Державної казначейської служби України у Харківської області провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепличне господарство" (далі - ТОВ "Тепличне господарство") звернулось до суду з адміністративним позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області державної податкової служби (далі -Лозівська ОДПІ) та Первомайського Управління Державної казначейської служби України у Харківської області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000020700 від 21.12.2012 року та стягнення з Державного бюджету в особі Первомайського Управління Державної казначейської служби України у Харківської області на користь ТОВ "Тепличне господарство" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 141695,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Лозівською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Тепличне господарство" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2011 року в сумі 141695 грн. За результатами перевірки було складено акт №193/07-007/37706702 від 14.02.2012 року, в якому зазначено, що ТОВ "Тепличне господарство" не має права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України, як платник податку, який зареєстрований менш ніж за 12 календарних місяців до подачі заяви про бюджетне відшкодування, має обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, а виключення з цього правила у вигляді нарахування податкового кредиту внаслідок придбання основних фондів не застосовується, тому що придбані об'єкти не є основними засобами. Проте, позивач вважає, що звітність з ПДВ з «0»показниками свідчить лише про те, що у підприємства ще не має реалізації товарів, робіт, послуг. Для здійснення господарської діяльності на власній виробничій базі спочатку потрібно провести необхідну підготовчу роботу з налагодження виробничої бази, в рамках якої і було придбано електропідстанцію з допоміжним обладнанням та устаткуванням, виконано інженерно-технічні роботи на майданчику. Придбанні інженерно-технічні роботи, обладнання, устаткуванням та будівля оприбутковано на баланс ТОВ "Тепличне господарство" на рахунок основних засобів та відповідає ознакам основних засобів, викладених в п.14.1.138 Податкового кодексу України. Посилання відповідача на відсутність виробничих потужностей, трудових ресурсів та на ту обставину, що до «електропідстанції»не підключені об'єкти є безпідставними, так як це перший об'єкт основних засобів, тому до нього ще нічого було підключити та тому що ці обставини не є критерієм здійснення господарської діяльності, так як господарську діяльність можливо здійснювати не тільки на власній виробничій базі.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Лозівської ОДПІ, у судове засідання прибув, у поданих до суду письмових запереченнях та усних поясненнях проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що Лозівською ОДПІ, на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України проведено виїзну документальну перевірку ТОВ "Тепличне господарство" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 141695 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку. За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Тепличне господарство" від 14.02.2012 року №193/07-007/37706702, яким встановлено порушення п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України, а саме ТОВ "Тепличне господарство" не мало права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки підприємство зареєстровано платником ПДВ з 19.09.2011 року, тобто менш ніж 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого була подана заява на бюджетне відшкодування (листопад 2011 року), а обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців складає 0 грн., що менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування; нарахування податкового кредиту у ТОВ «Тепличне господарство»відбулося внаслідок придбання не основних фондів, а невиробничих основних засобів. З огляду на встановлені перевіркою фактичні дані, представник відповідача вважає, що податкове повідомлення рішення №0000020700 від 21.02.2012 року прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача - Первомайського Управління Державної казначейської служби України у Харківської області, в судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. До початку судового засідання до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 26.03.2012 року надав заперечення, відповідно до якого зазначив, що висновок Лозівської ОДПІ до органу казначейства не надходив. Окремо, відповідачем до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду було надано клопотання від 26.03.2012 року з проханням розглянути справу без участі представника відповідача. За таких умов, відповідно до ст.128 КАС України, виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі представника Первомайського Управління Державної казначейської служби України у Харківської області.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до виписки, витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчим комітетом Харківської міської ради 20.05.2011 року було проведено державну реєстрацію ТОВ "Тепличне господарство".

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ТОВ "Тепличне господарство" перебуває на обліку в Лозівській ОДПІ та зареєстровано в якості платника податку на додану вартість 19.09.2011 року, про що свідчить свідоцтво №200001869 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ТОВ "Тепличне господарство" було подано до Лозівської ОДПІ уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року, в якому задекларовано до відшкодування з бюджету на рахунок платника 141695 гривень.

На підставі п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України в період з 18.01.2012 року по 07.02.2012 року фахівцями Лозівської ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Тепличне господарство" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 141695 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку.

За результатами перевірки було складено акт №193/07-007/37706702 від 14.02.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличне господарство»(код за ЄДРПОУ 37706702) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2011 року в сумі 141695 грн.», за висновками якого було встановлено, що ТОВ "Тепличне господарство" в порушення п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України не має права на отримання бюджетного відшкодування оскільки, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

На підставі висновків перевірки, керівником Лозівської ОДПІ 21.02.2012 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000020700, яким ТОВ "Тепличне господарство" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на суму 141695,00 грн.

Сутність порушень полягає в тому, що нарахування податкового кредиту у ТОВ «Тепличне господарство»відбулося внаслідок придбання не основних фондів, а невиробничих основних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Тепличне господарство" було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 2332 від 30.09.2011 року, відповідно до якого ДП «Енергохімпром»продало, а ТОВ «Тепличне господарство»купило нежитлову будівлю електропідстанції (корпус 153 ГПП-1) загальною площею 2325,4 кв.м., яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,9428 га за адресою: Харківська обл., м.Первомайський, вул. Учительська 22. Будівля була придбана для забезпечення постачання електроенергією тепличного комплексу. Вартість майна за договором № 2332 від 30.09.2011 року складає 284625 грн., в тому числі ПДВ 47437,50 грн. На суму ПДВ 47437,50 грн. від продавця отримана податкова накладна №108 від 28.09.2011 року, а сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту, відображеного у податковій декларації з ПДВ за жовтень2011 року.

Також, з метою здійснення експлуатації електропідстанції ТОВ "Тепличне господарство" за договором з ДП «Енергохімпром»№51 від 29.09.2011 року було придбано обладнання та устаткування (трансформатори, ємкості, лічильники та ін..) на загальну суму 535545,94 грн., у т.ч. ПДВ 89257,66 грн., отримана податкова накладна № 107 від 28.09.2011 року на 89257,66 грн., ПДВ включено до складу податкового кредиту, відображено у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2011 року.

Окрім цього, ТОВ "Тепличне господарство" було укладено договір №2894 від 15.06.2011 року з ТОВ фірма «Бізнеспласт-ЛТД»на виконання інженерно - технічних досліджень на майданчику будівництва тепличного комплексу на суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5000 грн., отримана податкова накладна №81 від 04.10.2011 року на 5000,00 грн., ПДВ включено до складу податкового кредиту, відображено у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2011 року.

З досліджених судом первинних документів, встановлено, що вказані суми податку на додану вартість були включені ТОВ "Тепличне господарство" до складу податкового кредиту у жовтні 2011 року на загальну суму 141695,00 грн.

Пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду

Згідно з положеннями п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, діючим законодавством України передбачено право на отримання бюджетного відшкодування в разі нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, навіть при наявності інших обмежуючих факторів.

Однак, суд зауважує, що поняття основних засобів (з 01.04.2011 року поняття засоби замінює поняття основні фонди) визначено п.п.14.1.138 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Як вбачається з акту перевірки та встановлено з пояснень представника відповідача, в ході перевірки було оглянуто придбані ТМЦ, а саме придбану у ДП «Енергохімпром»нежитлову будівлю (корпус 153 ГПП-1, яка представляє собою електропідстанцію), а також майно яке представляє собою допоміжне обладнання та устаткування (трансформатори, ємкості, лічильники та ін.) до зазначеної будівлі, використання яких в господарській діяльності не встановлено, причетність придбаних ТМЦ до діяльності спрямованої на отримання доходу також не встановлено, до «електропідстанції»не підключені об'єкти які використовуються в господарській діяльності ТОВ «Тепличне господарство».

У пункті 144.3 ст.144 Податкового кодексу України зазначено, що термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нежитлова будівля електропідстанції (корпус 153 ГПП-1) загальною площею 2325,4 кв.м., яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,9428 га за адресою: Харківська обл., м.Первомайський, вул. Учительська 22, обладнання та устаткування (трансформатори, ємкості, лічильники та ін.) на час проведення перевірки не використовувались в господарській діяльності платника податку, та відповідно у податковому обліку відносяться не до основних фондів, а до невиробничих основних засобів.

Окрім цього, судом встановлено, що на час проведення перевірки підприємством не було надано жодних документів, які підтверджують введення придбаних товарно-матеріальних цінностей в експлуатацію та таких, які свідчать про те, що зазначені товарно-матеріальні цінності поставлено на баланс підприємства.

Також, представником позивача, під час розгляду справи, не заперечувався факт ненадання фахівцям Лозівської ОДПІ документів про введення придбаного майна в експлуатацію та балансу підприємства.

Керуючись ч.2 ст.69 КАС України, судом було запропоновано представнику позивача надати до суду баланс підприємства, докази введення вказаного майна в експлуатацію та докази врахування його в якості основних фондів. Проте, на вимогу суду представником позивача не було надано витребуваних документів. У відповідності до ч.6 ст.71 КАС України, суд вирішує справу на основі наявних доказів, якщо особа, яка бере участь у справи, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається.

Окремо суд зауважує, що під час розгляду справи була досліджена податкова декларація з податку на прибуток ТОВ «Тепличне господарство»за 2-4 квартали 2011 року, яка була подана до Лозівської ОДПІ 20.02.2012 року, після закінчення перевірки. В рядку 05.1 СВ декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)»відображено суму 904188 грн. Зазначений рядок 05.1 СВ розшифровано в додатку СВ до декларації, в якому вся сума 904188 грн. відображена в рядку 05.1.1 «Прямі матеріальні витрати».

В той же час, додаток СВ до декларації містить рядок 05.1.3 «Амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг», показники в якому, згідно поданій звітності з податку на прибуток ТОВ «Тепличне господарство»відсутні.

Також, додаток АМ до декларації, в якому відображається балансова вартість основних засобів та нарахована амортизація, не було подано через відсутність показників. Вказаний факт було підтверджено представником позивача під час розгляду справи.

Відповідно до положень п.146.2 ст.146 Податкового кодексу України, амортизація об'єктів основних засобів нараховується помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію.

При цьому суд звертає увагу на те, що вартість саме основних фондів є об'єктом амортизації у бухгалтерському обліку, а через відсутність задекларованих щомісячних амортизаційних відрахувань суд приходить до висновку, що придбане майно не лічиться на підприємстві в якості основних фондів.

Таким чином, подана ТОВ «Тепличне господарство»податкова декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2012 року свідчить про те, що придбане нерухоме майно на баланс підприємства не поставлено, в експлуатацію не введено, в господарській діяльності не використовується, амортизаційні відрахування відсутні. З огляду на вказане, суд не бере до уваги накази ТОВ «Тепличне господарство»№04-К та №05-К від 04.10.2011 року.

Відносно правомірності декларування ТОВ «Тепличне господарство» до відшкодування з бюджету на рахунок платника податку на додану вартість за договором №51 від 29.09.2011 року, відповідно до якого було придбано обладнання та устаткування (трансформатори, ємкості, лічильники та ін..) та за договором №2894 від 15.06.2011 року на виконання інженерно - технічних досліджень на майданчику будівництва тепличного комплексу, суд зазначає наступне.

Обмеження, встановлені п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України не застосовуються лише у разі нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Суд зауважує, що основні засоби це матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень.

Об'єкт основних засобів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за №288/4509 -це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс -певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Як вбачається з матеріалів справи, не все обладнання та устаткування (трансформатори, ємкості, лічильники та ін..) за договором №51 від 29.09.2011 року має вартість більше ніж 2500,00 гривень та відповідає визначенню об'єкту основних засобів, а інженерно - технічні дослідження на майданчику будівництва тепличного комплексу не є матеріальними активами та також не відповідають визначенню об'єкту основних засобів, отже не можуть відноситись до основних засобів.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Тепличне господарство» підстав декларувати до відшкодування з бюджету на рахунок платника податок на додану вартість за договором №51 від 29.09.2011 року та за договором №2894 від 15.06.2011 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Всупереч наведеним вимогам, позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, і не довів недійсності податкового повідомлення - рішення Лозівської ОДПІ №0000020700 від 21.12.2012 року.

За викладених обставин суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Лозівської ОДПІ №0000020700 від 21.12.2012 року прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України.

Відносно тверджень позивача у адміністративному позові, що визнання права на податковий кредит є визнанням придбаних товарно-матеріальних цінностей основними засобами, та як наслідок права на бюджетне відшкодування, суд зазначає, що в даному випадку предметом спору є бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а не формування платником податку податкового кредиту. Крім цього слід відмітити, що пункт 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, передбачає право формування податкового кредиту при придбанні необоротних матеріальних активів, якими в свою чергу є невиробничі основні засоби, які не використовуються у господарській діяльності платника податку (ч.7 п.144.3 ст.144 Податкового кодексу України).

Позовна вимога щодо стягнення з Державного бюджету в особі Первомайського Управління Державної казначейської служби України у Харківської області на користь ТОВ "Тепличне господарство" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 141695,00 грн. є похідною та не підлягає задоволенню.

Таким чином дії відповідача є правомірними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне господарство" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби та Первомайського Управління Державної казначейської служби України у Харківської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість -відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2012 року.

Суддя Біленський О.О.