Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-5502/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2012 року 16:50 № 2а-5502/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нісема" до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про зобов'язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Нісема» з позовною заявою до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «НІСЕМА»(місцезнаходження: 09804, Київська область, м.Тетіїв, вул.Цвіткова, буд.9а, кв.19, ідентифікаційний код 37443555) права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 (одна тисяча тридцять два і тридцять сотих) кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, як на окремий об'єкт нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року у справі №2-1098/2012 (пр.2-1866/12) за позивачем визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 (одна тисяча тридцять два і тридцять сотих) кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, як на окремий об'єкт нерухомого майна. У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою. Натомість, відповідач відмовився приймати у позивача документи та здійснювати державну реєстрацію права власності, повідомивши про наявність нескасованого обтяження -арешту, накладеного, в забезпечення позову, ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 16.01.2012 року у справі №2-К/26073/12 і, як наслідок, безпідставністю подання позивачем документів та заяви для проведення державної реєстрації.

В судовому засіданні під час розгляду справи представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, наголошуючи на тому, що у відповідача були відсутні підстави, визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»для відмови в реєстрації права власності на вищевказане нежитлове приміщення.

Представником відповідача в судовому засіданні було подано заперечення проти позовної заяви в яких він заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно даних реєстрових книг Бюро, на даний час, реєстрація права власності на нежитлове приміщення заг. пл. 1032, 30 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 проведена за ОСОБА_1, на підставі Ухвали Печерського районного суду м.Києва від 11.11.2011 року, якою затверджено мирову угоду по якій ОСОБА_2 передав нежитлове приміщення заг. пл. 1032, 30 кв.м., що складає 13/100 від всього домоволодіння, ОСОБА_1

Згідно інформації Бюро вищевказане приміщення знаходиться під арештом на підставі Ухвали Подільського районного суду м. Києва від 16.01.2012 року, якою було накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 1032,30 кв.м. Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.01.2012 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві Коваля В.В. було накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 1032,30 кв.м.

Крім того, згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2012 року у справі №2-4061/12/2670 заборонено відповідачу, його посадовим особам і державним реєстраторам проводити державну реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення, а також вносити до Реєстру прав власності на нерухоме майно будь-які записи, що стосуються цього майна.

В судовому засіданні, під час розгляду справи, представник відповідача зазначив, що позивач дійсно звернувся до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна». При цьому, заява позивача про здійснення державної реєстрації прав на вищевказане нежитлове приміщення відповідала вимогам законодавства, однак, у зв'язку з наявністю зазначених вище обтяжень реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомості не проводились.

На підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року у справі №2-1098/2012 (пр.2-1866/12), яке набрало законної сили 20 квітня 2012 року за позивачем визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 (одна тисяча тридцять два і тридцять сотих) кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, як на окремий об'єкт нерухомого майна.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НІСЕМА»звернувся до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»із заявою від 16 квітня 2012 року про реєстрацію за позивачем права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 (одна тисяча тридцять два і тридцять сотих) кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, як на окремий об'єкт нерухомого майна на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року у справі № 2-1098/2012 (пр.2-1866/12).

Проте, відповідач за результатами звернення позивача щодо реєстрації за ним права власності на вищевказане нежитлове приміщення не провів реєстраційних дій щодо реєстрації за ним права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 (одна тисяча тридцять два і тридцять сотих) кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, як на окремий об'єкт нерухомого майна, з посиланням на наявність обтяжень на вказаний в заяві об'єкт нерухомого майна, а саме, ухвали Подільського районного суду м.Києва від 16.01.2012 року у справі №2-К/26073/12 та ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2012року у справі №2-4061/12/2670.

У відповідності до п.1 ч. 1, ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У відповідності до ч. 1, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно визначений Тимчасовим положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року.

У відповідності до п. 8.1. Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються право встановлювальні документи, згідно додатку 2, їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

До переліку правовстановлюючих документів, визначених в додатку 2 до цього Положення, належить, зокрема, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.

При цьому, відповідно до пп.3.5.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та /або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом.

Представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що причиною не проведення ним реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна є наявність обтяжень - ухвала Подільського районного суду м. Києва від 16.01.2012 року у справі № 2-К/26073/12, якою накладено арешт на нежитлові приміщення, що належать ОСОБА_2 та розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 032, 30 кв.м., що становлять 13/100 від всього домоволодіння та ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2012 року у справі № 2а-4061/12/2670, якою йому та його посадовим особам і державним реєстраторам заборонено проводити державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 032, 30 кв.м., що становлять 13/100 від всього домоволодіння.

З системного аналізу пп. 3.5.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»в контексті його п.5 ч. 1 ст. 19, видно, що по-перше, укладений у встановленому законом порядку договір (як різновид правочину) та рішення суду, що набрало законної сили, є різними підставами для державної реєстрації речових прав на нерухомість, по-друге, існування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, підтверджене витягом, є підставою для відмови у реєстрації речового права на нерухоме майно, яке виникло на підставі правочину, а не рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач набув право власності на об'єкт нерухомого майна на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року у справі № 2-1098/2012 (пр.2-1866/12), яке набрало законної сили 20 квітня 2012 року та в силу ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»є обов'язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

При цьому, слід зазначити, що вказане рішення суду було прийнято вже після постановлення ухвали Подільського районного суду м. Києва від 16.01.2012 року у справі № 2-К/26073/12, а, відтак, ця ухвала не може бути підставою для звільнення КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»від обов'язку вчинити встановлені законом дії з реєстрації права власності на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року у справі № 2-1098/2012 (пр.2-1866/12), яке набрало законної сили.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2012 року у справі № 2а-4061/12/2670, якою йому та його посадовим особам і державним реєстраторам заборонено проводити державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 032, 30 кв.м., що становлять 13/100 від всього домоволодіння, як на підставу для відмови у вчиненні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення, виходячи із наступного.

Як було вказано вище, укладений у встановленому законом порядку договір (як різновид правочину) та рішення суду, що набрало законної сили, є різними підставами для державної реєстрації речових прав на нерухомість.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено перелік підстав за наявності яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено те, що обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

В контексті з вищевикладеним слід зазначити, що заходи, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2012 року у справі № 2а-4061/12/2670 не підпадають під ознаки обтяження у розумінні ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на усе вищенаведене, враховуючи те, що право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 (одна тисяча тридцять два і тридцять сотих) кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, як на окремий об'єкт нерухомого майна виникло у ТОВ «НІСЕМА»на підстав рішення суду, що набрало законної сили та є обов'язковим для виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача належних правових підстав для відмови позивачу у здійсненні реєстрації відповідного речового права.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги наведене в сукупності, виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІСЕМА»задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836) здійснити державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «НІСЕМА»(місцезнаходження: 09804, Київська область, м. Тетіїв, вул. Цвіткова, буд. 9а, кв. 19, ідентифікаційний код 37443555) права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 (одна тисяча тридцять два і тридцять сотих) кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, як на окремий об'єкт нерухомого майна.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя Т.О. Скочок