Постанова

від 16.05.2012 по справі 25/112/10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 25/112/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області на ухвалувід 18.11.2011 р. господарського суду Запорізької області та постановувід 19.12.2011 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 25/112/10 господарського суду Запорізької області про банкрутствовідкритого акціонерного товариства "Бердянське автотранспортне підприємство 12306", м. Бердянськ Запорізької області ліквідаторВасильцов А.А., м. Бердянськ Запорізької області члени комітету кредиторів 1. товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма "Алекс і К", с. Луначарське Запорізької області 2. приватне підприємство Виробничо-торгівельна фірма "Абад", м. Бердянськ Запорізької області представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Запорізької області знаходилась справа № 25/112/10 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Бердянське автотранспортне підприємство 12306".

Ухвалою від 21.04.2011 р., залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р., затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та, зокрема, відхилено грошові вимоги Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області у сумі 2 236 436,08 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2011 р. (суддя Дьоміна А.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2011 р. (судді: М'ясищев К.В. -головуючий, Будко Н.В., Москальова І.В.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із винесеними судовими рішеннями, Бердянська об'єднана Державна податкова інспекція Запорізької області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство ). Скаржник посилається на те, що судові рішення у даній справі про відхилення його конкурсних грошових вимог оскаржені до суду касаційної інстанції. Тому затвердження звіту ліквідатора може позбавити скаржника можливості отримати задоволення його кредиторських вимог. Крім того, внаслідок реалізації майна боржника у ліквідаційній процедурі у останнього виникло податкове зобов'язання щодо сплати ПДВ.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається, ухвалою за результатами попереднього засідання від 21.04.2011 р., яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції від 08.06.2011 р., скаржнику було відмовлено у визнанні конкурсних грошових вимог до боржника в сумі 2 236 436,08 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.08.2011 р. відмовлено Бердянській ОДПІ Запорізької області у відновленні пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги на вказані судові рішення.

Тобто, судові рішення про відмову скаржнику у визнанні його конкурсних грошових рішень набрали законної сили, а касаційна скарга на ці рішення була повернута скаржнику з підстав, які унеможливлюють повторне звернення до суду касаційної інстанції (ч. 3 ст. 111 3 ГПК України).

У той же час судами попередніх інстанцій встановлено, що до реєстру вимог кредиторів боржника наряду з іншими вимогами включені конкурсні грошові вимоги скаржника на суму 22 242,11 грн. і судом першої інстанції також були визнані поточні грошові вимоги останнього до боржника в сумі 5 084,34 грн.

Таким чином, затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу відбувалось на підставі належним чином сформованого пасиву банкрута, що відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство ).

Як вбачається зі звіту ліквідатора й ліквідаційного балансу та встановлено судами попередніх інстанції, під час проведення процедури ліквідації ліквідатор банкрута здійснив всі заходи, передбачені ст. 25 Закону про банкрутство, а, отже, виконав всі вимоги цього Закону.

Зокрема, ліквідатором були вчинені дії, спрямовані на встановлення активів банкрута, а кошти, отримані від реалізації у встановленому порядку виявленого майна в загальній сумі 766 215,71 грн. направлені на пропорційне погашення вимог кредиторів згідно черговості, встановленої ст. 31 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону про банкрутство вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Комітетом кредиторів прийнято рішення про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута (протокол засідання комітету кредиторів від 14.11.2011 р.).

На підставі наведеного суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обгрунтованого висновку щодо необхідності затвердження звіту ліквідатора банкрута та ліквідаційного балансу.

Щодо доводів касаційної скарги про виникнення у ліквідаційній процедурі зобов'язання банкрута зі сплати ПДВ колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з аналізу положень ст.ст. 23, 25, 30, 31 Закону про банкрутство, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених Законом про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Що стосується сплати суми ПДВ, то законодавець прямо не визначив їх в якості витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури (п.п. "г" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство).

З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі у банкрута не з'являється ніяких додаткових податкових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до статей 14, 23 Закону про банкрутство. Тобто, у банкрута при продажу майна в ліквідаційній процедурі не виникає зобов'язання зі сплати ПДВ.

За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 14, 23, 25, 30, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.11.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. у справі № 25/112/10 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

С.В. Куровський