Рішення

від 17.05.2012 по справі 1034-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2012Справа №5002-32/1034-2012

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом - Малого підприємства «Діва» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Володарського, 37-А, ідентифікаційний код 24038415).

До відповідача - Феодосійської міської ради (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 4, ідентифікаційний код 36891825).

Про визнання недійсними пунктів договору оренди землі

За участю представників:

Від позивача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 10.01.2012р. у справі.

Від відповідача - ОСОБА_4 , довіреність № 02-29-1278

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Мале підприємство «Діва» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Феодосійської міської ради, в якому просить визнати недійсним пункт 5 договору оренди землі від 07.08.2008р., укладеного між Феодосійською міською радою та Малим підприємством «Діва»; визнати недійсним пункт 9 договору оренди землі від 07.08.2008р., укладеного між Феодосійською міською радою та Малим підприємством «Діва»; визнати недійсним пункт 2 Додаткової угоди від 11.11.2009р. до договору оренди землі від 20.01.2009р., реєстраційний номер 040901900011, укладеної між Феодосійською міською радою та Малим підприємством «Діва»; визнати недійсним пункт 3 Додаткової угоди від 11.11.2009р. до договору оренди землі від 20.01.2009р., реєстраційний номер 040901900011, укладеної між Феодосійською міською радою та Малим підприємством «Діва».

Ухвалою господарського суду від 30.03.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.04.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав, викладених в ухвалах Господарського суду АР Крим від 17.04.2012р., від 26.04.2012р. розгляд справи відкладався, про що сторони також були поінформовані належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

В порядку статті 35 Сімейного кодексу України прізвище головуючого судді змінено на Гризодубову.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача за умовами договору оренди землі орендна плата незаконно завищена, внаслідок порушення порядку застосування до земельної ділянки, яка є предметом договору, коефіцієнту, що характеризує функціональне використання земельної ділянки. Таким чином, позивач вважає, що сторони за договором оренди фактично не дійшли взаємної згоди щодо вартості земельної ділянки, та й відповідно, розміру оплати за оренду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 07.08.2008р. між Малим підприємством «Діва» (позивач) ( орендар) та Феодосійською міською радою ( відповідач) ( орендодавець) укладений договір оренди землі ( а.с. 23-27).

У відповідності до пункту 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 4000 га, які входять у категорію земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення у межах м. Феодосії.

Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 662 685, 64 грн.

У відповідності до пункту 9 Договору, орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, починаючи з 25.04.2008р. у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 19 880, 57 грн.

11.11.2009р. між Малим підприємством «Діва» (позивач) ( орендар) та Феодосійською міською радою ( відповідач) ( орендодавець) укладено Додаткову угоду до договору оренди землі ( а.с. 31).

У відповідності до пункту 2 додаткової угоди, змінено пункт 5 Договору, та викладено його в наступній редакції: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з 01.01.2009р. становить 2 475 947, 70 грн.

Пунктом 3 Додаткової угоди внесені зміни в пункт 9 Договору: орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, починаючи з 01.01.2009р. у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 74 278, 43 грн. за рік.

Так, мотивуючи свої вимоги позивач зазначає, що із виписки про нормативно грошову вартість земельної ділянки не вбачається порядку визначення вартості орендованого об'єкту, тому сторони фактично не дійшли взаємної згоди щодо вартості земельної ділянки, та й відповідно розміру оплати за оренду даного об'єкту.

Крім того, позивач вважає, що кремі пункти договору суперечать нормам Цивільного кодексу України.

Детально розглянувши позовні вимоги, суд дійшов такого висновку:

Згідно частин 1,2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до частин 1-3,5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, позивач в якості підстави визнання правочину недійсним визначає невідповідність пункту 5 та 9 Договору вимогам Цивільного кодексу україни, а саме посилається на статтю 368 Цивільного кодексу України, пунктом 1 якої встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач вважає, що при укладанні договору сторонами не було погоджено істотні умови договору, проте ці посилання спростовуються наявністю в матеріалах справи підписаного обома сторонами договору оренди землі.

Підписаний договір не може вже за змістом суперечити припису Закону щодо досягнення сторонами згоди щодо істотних умов.

Крім того, слід зазначити наступне:

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач оспорює завищення вартості земельної ділянки, а отже й як наслідку збільшення розміру орендної плати.

Відповідно до частин 1-3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про плату за землю" грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 р. "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами", установивши, що законодавче змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренду землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору, у випадках, встановлених законом застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Частиною другою статті 18 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового

призначення - не рідше ніж один раз на 5 -1. років; розташованих за межами

населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення -

не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несІльськогосподарського

призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Таким чином пункти договору, які стосуються нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати не суперечать вимогам діючого законодавства.

Слід звернути увагу на те, що позивач оспорює саме кількісні показники цих пунктів, проте не саму правову наповненість, тоді як невірний, на думку позивача, розрахунок вартості земельної ділянки та орендної плати міг би слугувати підставою для внесення змін до договору оренди в цій частині, проте ніяк не є підставою для визнання договору частково недійсним.

Стосовно вимог позивача щодо визнання недійсними пунктів додаткової угоди, суд вважає за необхідне зазначити таке:

Згідно з частинами першою та третьою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі ЇЇ створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами,; установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом, приймають рішення які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому в разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати та нормативно грошової оцінки земель за земельні ділянки, ці обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

Відповідно до цього, зміна ціни землі призводить до зміни розміру земельного податку та орендної плати, у зв'язку з чим виникають підстави для перегляду останньої та внесення необхідних змін до договору оренди.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за ЇЇ несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Внесення змін до договорів оренди землі стосовно розміру орендної плати відбувається за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування .

Відповідно до частин 2-4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором . Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється у письмовий формі за взаємною згодою сторін.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, законодавчо передбачена можливість внесення змін до договорів оренди землі, крім того сторони досягли згоди в частині цих змін, як то вбачається з підписаної додаткової угоди до договору.

Посилання позивача на те, що додатковій угоді містяться посилання на договір оренди землі від 20.01.2009р. № 040901900011, тоді як сторонами договору 20.01.2009р. не укладалось не можуть бути прийняті судом, оскільки договір оренди, уколений між сторонами 07.08.2009р. зареєстрований 20.01.2009р. за № 040901900011, отже у суду відсутні підстави сумніватись в тому, що додаткова угода укладена між сторонами саме до вищенаведеного Договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про незаконність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтям 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду АР Крим А.М. Гризодубова

У судовому засіданні 17.05.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 17.05.2012р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гризодубова А.М.